| §2. Етнополітична реальність України |
|
§2. Етнополітична реальність України Для окреслення комплексу питань, що пов’язані з цим аспектом політологічного аналізу, можна використати поняття “етнополітична реальність”, яке відображає сучасний стан міжетнічних відносин у державі, а також указує на такі істотні показники в житті етнічних громад, як чисельний склад, характер розселення — компактний чи дисперсний, тип поселення — сільський чи міський, релігійну орієнтацію.Етнополітична реальність — це комплекс онтологічних та політичних ознак, завдяки яким утворюється цілісний образ етнічної орієнтації на ті чи ті цінності національного, державно-політичного буття. Для осмислення етнополітичної реальності вкрай важливою є характеристика етнодемографічної картини. Серед вітчизняних науковців немає спільної думки про достовірність офіційної статистики щодо етнічних груп за даними перепису ще від 1989 року. Деякі науковці піддають ці показники серйозній критиці, і насамперед ті показники, що стосуються чисельності російської етнічної громади як найбільшої і найвпливовішої в українському етнополітичному спектрі. Містифікованою здається і статистика щодо кількості етнічних груп, які населяють сьогодні Україну. Одні автори користуються даними про те, що в Україні проживають представники понад 120 різних національностей, тоді як інші нараховують усього лише близько 90. Проте точність у цьому випадку нічого не вирішує, оскільки істотнішим є інше питання: чи є Україна поліетнічною країною, чи ні. Адже в структурі народонаселення України, якщо винести за дужки найчисельнішу російську етнічну громаду, нараховується приблизно 5% іноетнічного населення, яке не завжди може бути описане за всім загальноприйнятним набором характеристик (кількісних, соціально-культурних, релігійних, традиційно-побутових). Якщо скористатися офіційними даними статистики щодо кількості населення окремих етнічних громад, то в Україні вони чітко поділяються на декілька коґортних груп. Першу, цілком окрему, оскільки йдеться саме про етнічні меншини, складають росіяни. Загальна кількість їх сьогодні фіксується близько 11,2 млн. чоловік, що становить у загальнонаціональній структурі приблизно 22% від усього населення України. Наступну коґорту складають етноси, кількість яких не досягає умовного мільйонного рубежу, але перевищує стотисячний бар’єр. В Україні таких етносів нараховується вісім. Це євреї, білоруси, молдавани, кримські татари, болгари, поляки, угорці, румуни. Загальна кількість їх становить приблизно 4% від усього населення держави. Третю коґорту утворюють етноси, чия чисельність перевищує п’ятдесятитисячний рубіж, але не досягає стотисячного. Таких етносів в Україні чотири — це греки, казанські татари, вірмени та німці. Загальне число їх у структурі народонаселення України дорівнює приблизно 0,6%. Четверта коґортна група — це етноси, кількість яких перевищує десятитисячний рубіж, але не досягає п’ятдесятитисячного. Сьогодні в Україні таких етногруп нараховується всього три — це циґани, гагаузи та грузини. Питома вага їх у загальнонаціональній структурі народонаселення становить приблизно 0,2%. Нарешті, ще одна коґорта — це етногрупи, чисельність яких не перевищує десятитисячний бар’єр, але нараховує більше однієї тисячі чоловік даної етнічної групи. Таких в Україні щонайменше шість. Їхня питома вага в загальнонаціональній структурі становить приблизно лише 0,07%. Щоправда, ці статистичні дані можуть варіюватись у тому чи тому напрямі, але не настільки істотно, щоб кардинально вплинути на загальну картину. Це пов’язане з міґраційними процесами, які останнім часом інтенсифікувалися, — від’їздом і в’їздом представників деяких етносів. За оперативними даними міґраційної служби в Україні, вже з’явилися численні етнічні громади, які складаються з кількох тисяч. Проте, не маючи статусу постійного громадянства, вони не можуть потрапити до загальної звітності щодо етнодемографічної структури народонаселення України. Враховуючи також інші складники етнополітичної реальності, про які вже йшлося вище, а саме — характер розселення означених етнічних громад, переважний тип поселення, а також домінантну релігійну орієнтацію, спробуємо відтворити етнополітичну реальність у вигляді комплексної таблиці, де враховані ці показники. Йдеться лише про етнічні меншини, без урахування титульного етносу. Таблиця 1.
Наведені у таблиці 1 дані свідчать, що найбільші етнічні громади України здебільшого мешкають компактно або ж реґіонально визначено. Домінантною релігійною орієнтацією для них є православ’я, при цьому переважає сільський тип поселення, але в кількісному відношенні домінує урбанізоване населення найчисленніших етнічних громад України. Як відомо, компактність та урбанізованість більше сприяють політизації, ніж дисперсність і аґрарний тип поселення. Розглянемо тепер наступну коґорту, чисельність якої не перевищує стотисячного бар’єра, але дорівнює не менш ніж п’яти-десяти тисячам осіб. Ці етноси можна назвати етносами вище середньої кількості. Таблиця 2.
Дані таблиці 2 показують, що етноси вище середньої кількості живуть порівну компактно і дисперсно. Переважає міський тип поселення, а серед релігійних орієнтирів домінує християнська орієнтація при конфесійній неоднорідності. Зберігається також ісламська та з’являється протестантська орієнтації. На відміну від попередньої кoґорти, тут немає громад, які безпосередньо мали б контакт зі своїми історичними батьківщинами, що, звичайно, посилює відчуття ізольованості від свого етнічного ядра, але дозволяє, разом з тим, зберігати власну етнічну ідентичність. Таблиця 3.
Дані таблиці 3 вказують на переважну дисперсність розселення її представників з балансом міського та сільського типів поселення, з домінуванням християнської орієнтації та певними конфесійними відмінностями. До цієї коґорти потрапили два своєрідних народи: циґани, етнос, що створив власну соціальну організацію — табір, а живучи серед іноетнічного населення, сприймає його релігійну орієнтацію як власну, та гагаузи — один із чотирьох етносів на теренах України, який може вважатися автохтоном, поряд із українцями, караїмами і кримськими татарами, адже етногенез гагаузів проходив здебільшого на території їхнього постійного проживання. Таблиця 4.
З таблиці 4 видно, що серед цієї етнічної коґорти домінує дисперсний характер розселення при переважно міському типі поселення. Тут переважає католицько-протестантська орієнтація. Своєрідністю цієї коґорти є й те, що сюди потрапляє така етногрупа, як караїми — етнос автохтонного походження, для якого властива чітка етнічна ідентичність, збереження мови, антропонімів та іудейське віросповідання. Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено. |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| < Попередня | Наступна > |
|---|
