|
Розробка уроку з трудового навчання. 3 клас. Вартабедян.Л.В.
Голінщак.Ж.А. Тема. Вишивання хрестиком.
Мета. Навчити учнів вишивати хрестиком. Поглибити знання учнів про народну вишивку.
Обладнання. Тканина для вишивання, на яку нанесені узори на попередньому уроці, створені учнями геометричні узори на папері, ножиці, голки, кольорові нитки, технологічна картка "Вишивання хрестиком". Хід уроку I. Підготовка робочого місця. II. Організаційний момент. III. Повідомлення теми і мети уроку.
На Попередньому уроці ви створювали узори і переносили їх на тканину. Сьогодні будете вишивати ці узори. Вишивати будемо хрестиком.
З історії вишивки відомо,, що шов "хрестик" поширився в Україні дуже давно, більше 100 років тому. Вишивкою хрестиком прикрашали і зараз прикрашають блузи, сукні, серветки, рушники, фартушки, сумки та багато інших необхідних у побуті речей.
Улюблений колір вишивок — червоний. Його вважали оберегом від чортів. Вишивкою прикрашали комір і рукави сорочок. Це також оберіг, бо ті місця, де закінчується тканина, вважалися найдоступнішими для злих сил. Послухайте таку легенду. Вишиванка Був час, коли почали на землі люди вимирати. Від якої хвороби, — того ніхто не знав. Однак іде чоловік і враз кинеться, зчорніє, запіниться і вмре.
Втікали люди з сіл у ліси. Та слідом за ними гнала хвороба. Не жалувала ні молодих, ні старих. Надходив такий час, що вже і хоронити вмерлих нема кому...
А в селі над Дністром жила бідна вдова Марія. Забрала пошесть чоловіка і п'ятеро дітей. Але наймолодша Іванка ще здорова. Пантрує матір за донечкою, як за скарбом найдорожчим.
Аж не вберегла... Почала сохнути Іванка. Ні їсти не хоче, а тільки п'є, блідне, тане на очах. А ще просить матінку:
— Врятуй, мамо, я не хочу вмирати! Порятуй!
І так ті оченята просять, так благають, що бідна жінка місця собі не знаходить.
З тим минуло пару днів.
Одного вечора до хати прийшла якась бабця старенька. Як і коли прийшла, Марія не чула.
— Слава Богові, — привіталася.
— Слава.
— Що, помирає остання?
— А могла б і жити ... Аж кинулася Марія.
— Як? Бабуню сердечна, як Бога благаю, спаси, порятуй найменшу. Не лиши в самоті на старість!
Взяла, певно, стара до серця той плач і мовила:
— Повідаю тобі тайну тої страшної хорі. Але присягни, що не обмовишся. Дитям присягай!
— Присягаю... Донечкою!
— Знай, що послав чорну Смерть Господь Бог. Грішників багато зросло. Сказав Бог умертвляти всіх, на кому нема хреста. А Чорти втішилися і всіх, на кому не видно хреста, убивають. Що їм до людських душ? Ото і мруть праведні з грішниками купно... Ти тяжко перенесла смерть родини. Дам тобі раду... Виший на рукавах, на пазусі і всюди хрести. Та ший чорні, або червоні, щоб здалека чорти виділи... Але не мов нікому більше, бо смерть дочки вздриш на очах...
Вже за годину червона і чорна мережка опоясали діточу сорочечку. Світять назавтра до сонця хрести і хрестики. І собі нашила. А як сиділа вечорами в самоті коло постелі дитини, то ще шила щось на дитячих сорочечках. А донечка здоровшала щодень і просила маму:
— А виший ще терен... А калину...
Як люди дивували, то казала, що збирається йти в ліси самітницею... Хрести треба на благословення Боже і проти поголосу. З тим вже Іванка здорова: і скаче, і сміється, і співає. А Маріїне серце стискається від болю, як видить, що понесли свіжого небіжчика на цвинтар.
Одного разу вся у сльозах прибігла Іванка і тягнула маму за рукав на сусідський двір. У маленькій домовинці виносили з хати двійню хлопчиків, Іванчиних ровесників.
Змарніла Марія, аж світиться. Все пестить і цілує доньку, а думи в голові, як хмари зливові:
— Боже милий, так то моя надія! ... А діти мруть...
Не витримала. Від хати до хати бігала розпатлана і страшна:
— Шийте, шийте хрести... Вишивайте... Будете жити! Рятуйтеся! Люди запиралися в хаті. Думали, що прийшла пора і на Марію. Не вірять.
Марія побігла додому, взяла на руки Іванку і подибала до церкви.
Забила в дзвін на сполох.
За хвилю вже всі збіглися.
Обцілувала Марія дитину і мовила до людей:
— Не повірили! Думаєте здуріла? Та най буде, дітей мені ваших шкода... — на тім зірвала з Іванки сорочечку вишиту.
Дитина на очах зчорніла і померла.
— Убивці! Шийте, вишивайте сорочки дітям і собі.
Та й впала мертвою коло доньки...
З того часу відійшла хвороба за ліси і моря. А люди ходять у вишиванках. Потім вже не стало потреби у вишитих хрестах. Та матері навчили доньок, а доньки своїх доньок і вже ніхто не обходився без вишитої сорочки, фартуха чи блузки.
Сумуючи За милим, дівчина вишила зозулю...
Люди дали вишиванкам сонце і квіти, листя і ягоди. Радощі і болі життя зашивали жіночі руки у своїх вишиванках.
Носять оту красну одіж і понині по всім світі.
Але мало хто відає, звідки прийшла та краса до людей.
Отже, ви сьогодні також будете вишивати хрестиком. V. Технологія виготовлення виробу.
Спираючись на технологічну картку, нагадую дітям, як виконується шов "хрестик".
— Усі шви українських вишивок діляться на основні і допоміжні. Основні діляться на лічильні та декоративні. Лічильні — це такі шви, де для виконання кожного стібка необхідно лічити нитки тканини. Цими швами виконують геометричні або рослинно-геометризовані орнаменти. До лічильних швів відносять гладь, низинку, різні види мережок, хрест.
Краса і точність орнаменту залежить від правильного рахунку ниток тканини.
Вишивають хрестиком по канві або спеціальній вишивальній тканині. VI. Планування наступних трудових дій, відбір матеріалів та інструментів. Закріплення нового матеріалу. VII. Повторення правил безпечної роботи з ножицями, голкою. VIII. Самостійна робота.
(Звучить спокійна мелодія).
Учні, користуючись візерунком, складеним на папері, та позначками на тканині, вишивають. Фізкультхвилинка. Руки вгору піднімаєм,
Потім їх ми опускаєм.
А тоді скоріш-скоріш
Плещим, плещим веселіш!
Руки вгору піднімаєм,
Потім знову опускаєм.
А тоді скоріш-скоріш
Тупай, тупай веселіш!
IX. Продовження самостійної роботи. X. Оцінювання робіт. XI. Підсумок уроку. XII. Прибирання робочих місць. ВИШИВАННЯ ХРЕСТИКОМ Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено. |
