|
Розробка уроку з біології. 11 клас. О.В.Тагліна Тема. Біоценоз і його структура.
Мета: сформувати поняття про біоценоз і показати його структуру.
Обладнання та матеріали: таблиці зі схемами біоценозів.
Базові поняття й терміни: біоценоз, фітоценоз, видове різноманіття, домінуючі види, біомаса біоценозу, структура біоценозу, видова структура біоценозу, просторова структура біоценозу, екологічна структура біоценозу.
Концепція уроку: розповісти про біоценоз як угруповання взаємопов'язаних популяцій різних видів, що населяють ділянку місцевості з однорідними умовами існування; показати видову, просторову й екологічну структуру популяції.
Тип уроку: комбінований. Структура уроку I. Організаційний етап - 2 хв.
II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності - 4 хв.
ІІІ. Вивчення нового матеріалу - 21 хв.
IV. Узагальнення, систематизація й контроль знань та вмінь учнів. - 13 хв.
V. Домашнє завдання - 2 хв.
VI. Підведення підсумків уроку - 3 хв. ХІД УРОКУ І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ЕТАП
ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Запитання до учнів
Як пов'язані між собою популяції різних видів?
Розкажіть про взаємозв'язки росиш і тварин.
Для яких кліматичних зон притаманне велике природне різноманіття?
Що ви пам'ятаєте про ярусність змішаного лісу? ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
Розповідь учителя
1. Поняття про біоценоз.
2. Основні характеристики біоценозу.
Термін “біоценоз” у сучасній екологічній літературі частіше вживають стосовно населення територіальних ділянок, які на суходолі виділяють за відносно однорідною рослинністю, наприклад, біоценоз ялинника— квасеничника, біоценоз суходільного лугу, біоценоз ковилового степу, пшеничного поля тощо. При цьому мається на увазі вся сукупність живих істот — рослин, тварин, мікроорганізмів, пристосованих до спільного існування на певній території. У водному середовищі розрізняють біоценози, що відповідають екологічним підрозділам частин водойм, наприклад, біоценози прибережних галькових, піщаних чи мулистих ґрунтів, абісальних глибин, пелагічні біоценози великих кругообігів водних мас тощо.
Природні об'єднання живих істот мають власні закони складання, функціонування й розвитку.
1) Угруповання завжди виникають, складаються з готових частин (представників різних видів або цілих комплексів видів), що наявні в навколишньому середовищі.
2) Частини угруповання замінні. Один вид (чи комплекс видів) може зайняти місце іншого з подібними екологічними вимогами без шкоди для всієї системи.
3) Якщо в цілісному організмі підтримується постійна координація, узгодженість діяльності його органів, клітин і тканин, то надорганізмена система існує в основному за рахунок урівноважування протилежно спрямованих сил. Інтереси багатьох видів у біоценозі прямо протилежні. Наприклад, хижаки— антагоністи своїх жертв, проте вони існують разом, у рамках єдиного угруповання.
4) Угруповання засновані на кількісній регуляції чисельності одних видів іншими.
5) Граничні розміри організму обмежені його внутрішньою спадковою програмою. Розміри надорганізмених систем визначаються зовнішніми причинами Так, біоценоз сосняка —біломоховика може займати невелику ділянку серед боліт, а може простягатися на значну відстань на території з відносно однорідними абіотичними умовами.
6) Угруповання часто мають розпливчасті кордони, іноді невловно переходячи одне в інше. Проте вони цілком об'єктивно, реально існують у природі. Та частина екології, що вивчає закономірності складання угруповань і спільного життя в них живих організмів, одержала назву синекологія, або біоценологія. Ділянку абіотичного середовища, яку займає біоценоз, називають біотопом, тобто місцем існування біоценозу (від грец. біос — “життя”, топос — “місце”).
3. Видова, просторова й екологічна структура біоценозу. Структура біоценозу багатопланова, і при її вивченні виділяють різні аспекти. Під видовою структурою біоценозу розуміють різноманіття в ньому видів і співвідношення їхньої чисельності або маси. Розрізняють бідні й багаті на види біоценози. У полярних арктичних пустелях і північних тундрах угруповання дуже збіднені, тому що лише деякі види можуть пристосуватися до таких крайніх умов. Невеликий видовий спектр і в тих біоценозах, що часто зазнають яких-небудь катастрофічних впливів, наприклад, щорічного затоплення під час розливів річок або регулярного знищення рослинного покриву при оранці, застосуванні гербіцидів та інших антропогенних втручань. І навпаки, скрізь, де умови абіотичного середовища наближаються до оптимального в середньому для життя, виникають надзвичайно багаті на види угруповання. Прикладами таких угруповань можуть слугувати тропічні ліси, коралові рифи з їх різноманітним населенням.
Видовий склад біоценозів залежить також від тривалості їхнього існування, історії кожного біоценозу. Молоді угруповання, які щойно формуються, зазвичай містять менший набір видів, ніж давно сформовані, зрілі. Біоценози, створені людиною (поля, сади, городи), так само бідніші на види, ніж подібні до них природні системи (лісові, степові, лугові). Одноманітність і видову бідність агроценозів людина підтримує спеціальною складною системою агротехнічних заходів. IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ, СИСТЕМАТИЗАЦІЯ Й КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ ТА ВМІНЬ УЧНІВ
Бесіда
Чи можуть популяції різних видів існувати в природі відособлено?
Хто й коли запропонував поняття “біоценоз”?
Що складає основу біоценозів?
Чим один біоценоз відрізняється від іншого?
Чим визначається видове різноманіття біоценозу?
Які види визначають характер біоценозу в цілому?
Чим біомаса біоценозу відрізняється від його продуктивності?
Самостійна робота учнів
Дати відповіді на запитання
Чим зумовлена видова структура популяції?
Чим визначається просторова структура популяції?
Чим визначається екологічна структура популяції?
Які організми є сапротрофами?
Назвіть основні характеристики біоценозу.
V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
1) Вивчити матеріал § 32 підручника [1].
2) Дати відповіді на запитання підручника [1], с 150, № 1—5. VI. ПІДВЕДЕННЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ
ДОДАТКОВИЙ МАТЕРІАЛ ДО УРОКУ ВПЛИВ ЖИВОГО ОТОЧЕННЯ НА ЖИТТЯ ОРГАНІЗМУ Кожен організм живе в оточенні безлічі інших організмів, вступає з ними в найрізноманітніші стосунки як з негативними, так і позитивними для себе наслідками і врешті не може існувати без цього живого оточення. З одного боку, зв'язок з іншими організмами — необхідна умова харчування й розмноження, можливість захисту, пом'якшення несприятливих умов середовища, а з іншого — це різноманітні небезпеки й часто навіть безпосередня загроза існуванню індивідуума. Усю сукупність впливів, що чинять одна на одну живі істоти, об'єднують під назвою біотичні фактори середовища. Безпосереднє живе оточення організму складає його біоценотичне середовище. Різноманітні живі організми не зустрічаються на Землі в будь-якому поєднанні, а утворюють певні співжиття, або угруповання, в які входять види, пристосовані до спільного існування. Угруповання взаємно пов'язаних організмів, що населяють територію з більш-менш однаковими умовами існування, називають біоценозами (від грец. біос — “життя”, ценоз — “загальний”). Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.
|
