Studentam.net.ua

8.1. Психологія недобросовісного працівника, клієнта, шахрая

   Ученими встановлено, що існує реальна можливість отримувати певну інформацію про стан внутрішнього світу людини за її зовнішніми проявами. Для цього є певні передумови. Взаємодія психіки і тіла людини будується на принципі “психофізичного паралелізму”, який виявляється у тому, що психічне відображається у фізичному, і навпаки, фізичні зміни є причиною зміни психічного стану. Будь-які переживання людини так чи інакше виявляються у її зовнішньому вигляді, міміці, позах, інтонації голосу, жестах та ін. Результати досліджень показують, що досвідчені фахівці більше 65 % інформації про людей отримують у процесі спілкування через спостереження за ними. Якщо слово людини частіше за все є результатом її свідомості, оцінки і прогнозування ситуації спілкування, то жести — проекція підсвідомих процесів. Мова і рухи тіла людини можуть говорити про різне. Якщо у мові виражається те, що людина хотіла б сказати, то в жестах і міміці — те, що вона реально відчуває, переживає, чим збуджується і на що сподівається. Неузгодженість між змістом мови і жестами зовнішній спостерігач може побачити за деякими проявами. Передусім людина може свідомо контролювати (тримати у колі уваги) у середньому 7(±2) об’єктів. Під час контакту зі спеціалістом безпеки злочинець, недобросовісний працівник або клієнт вимушені стежити за словами і обдумувати відповіді на запитання, виконувати вимоги, що ставляться до нього, наприклад показати документи, тощо.
   Крім цього, людина одночасно може управляти лише 2—3 елементами свого тіла (наприклад, стежити за виразом обличчя, жестами рук). У будь-якому разі, хвилюючись, порушник буде постійно упускати з-під свідомого контролю окремі “мікросюжети”, які будуть свідками розлагодження його мовної і немовної системи комунікацій і, як наслідок, його нещирості. Це можуть бути ледь помітні мікрорухи м’язів обличчя, більш часте моргання та дихання, почервоніння і збліднення шкіри, звуження зіниць, ковтальні рухи (що свідчить про пересихання в роті), підвищення потовиділення, закриті позиції (схрещування, зжимання, перехоплення рук, перехрещення ніг) тощо.
   Більше того, мовою і негативними переживаннями (хвилюванням, страхом, занепокоєнням і т. п.) управляють різні півкулі кори головного мозку людини. Тому в кризових ситуаціях можуть виявлятися збої в їх синхронному функціонуванні. Права півкуля бере участь в управлінні негативними емоціями і водночас координує діяльність лівої половини тіла людини. Отже, можна спостерігати таке: якщо людина хоче щось показати співрозмовникам, то це відображається на правій половині її тіла, а те, що вона реально переживає, можна спостерігати на лівій. Так, нервові, неадекватні ситуації, рухи лівої руки (вертіння ручки, посилена жестикуляція і т. п.) можуть свідчити про підвищене занепокоєння людини.
   Існують й інші характерні психофізичні прояви поведінки у людини під час посиленого емоційного стану, та вони менш доступні для спостереження, тому й акцентувати увагу на них немає потреби.
   Незважаючи на велику кількість сигналів, що дають змогу підозрювати людину в тимчасовому занепокоєнні і хвилюванні, насправді їх вияв може бути настільки незначним і невиразним, що поставити точний “діагноз” дуже важко. Здібностями досконало відчувати подібні зміни в людині можуть володіти не всі фахівці служби безпеки, тому слід організувати пошук та відбір осіб, найбільш підготовлених для цього, та створити умови для їх роботи.
   Розглядаючи структуру злочину, можна виділити виключно психологічні властивості дій злочинця: мотивацію злочину, обґрунтування злочину, обґрунтування наслідків злочину.
   Будь-який злочин мотивується злочинцем якимись особистими потребами і причинами, тим самим людина, що його здійснює, ніби виправдовує себе і нейтралізує почуття вини.
   У переважній більшості банківські працівники і клієнти банку — це люди, які підкоряються певним правилам, заведеним у банку. Але через деякий час дехто з них може дійти висновку, що є можливість присвоїти гроші, викрасти цінності банку або зробити спробу незаконної шахрайської дії з метою отримати нереєстрований прибуток.
   Основними факторами мотивації такої ситуації можуть бути:
- привабливість мети: знання того, що бажаний об’єкт є в наявності і точно відомо, де він перебуває, як зберігається й охороняється; знання можливості отримання дармових грошей, матеріальних цінностей шляхом незначних змін установлених правил роботи з документами або неоднозначного трактування положень нормативних і законодавчих актів; наявність дуже великих сум грошей;
- об’єктивні й суб’єктивні мотиви, породжені відставанням технологій банківського виробництва від рівня інтелектуального розвитку працівників та високою досконалістю і досвідом роботи окремих із них;
- мотиви, що сприяють рішенню про правопорушення:
   а) банк, на думку працівника, настільки багатий, що своїми діями працівник не може завдати йому ніякої шкоди;
   б) працівник не відчуває своєї належності до колективу і банку в цілому, вони для нього чужі, робота тут сприймається працівником як засіб збагачення і є тимчасовою;
   в) невдоволеність роботою, колективом, керівництвом;
- мотиви, якими намагаються виправдовувати злочин:
   а) заперечення відповідальності (якщо ці дії ніким не контролюються, то ніхто не може бути винний у тому, що коїться),
   б) заперечення шкоди (розмір отриманих грошей настільки малий, що ніхто від цього не постраждає),
   в) осудження дій банку (виконана робота така велика, а платня за неї така мала, що не залишається нічого, як піти на такий вчинок),
   г) заперечення жертви (банк отримує такий прибуток, що подібний вчинок не зробить його біднішим),
   д) звертання до вищої справедливості (дії виправдовуються тим, що отримані гроші, наприклад, будуть використані на лікування близької людини),
   е) несприйняття вчинку як правопорушення (навколо всі порушники, злодії, які крадуть у значно більших розмірах).
   Багато хто з порушників вважає, що вони самовідданою працею на благо банку заробили право на таке правопорушення.
   Обґрунтування злочину складається насамперед з доступності об’єкта злочину та можливості і здібності працівника приховати факт його скоєння. Співробітник знає, що існує відповідна дія або предмет, які становлять для нього цінність, знає також, що він за своїм рівнем підготовки, посадою може легко виконати таку дію без істотних наслідків, тому в нього виникає готовність до такого вчинку.
   Обґрунтування наслідків злочину — це останній психологічний бар’єр у працівника, переступивши який, він стає потенційним злочинцем. Оцінюючи можливість викриття і наступних санкцій, працівник аналізує: чи буде адекватним покарання скоєному вчинку, можливість доказу, що такий вчинок скоєно саме ним, можливість викриття самого факту вчинку.
   Сукупність зазначених вище факторів показує, що мотиви скоєння злочину працівником або клієнтом банку достатньо різноманітні і їх збіг може бути тільки там, де відсутні серйозні заходи безпеки банківської діяльності.
   Чи можна звернути увагу на людину, яка ще не скоїла правопорушення, але готова до нього? Відповіддю на це запитання може стати наведений нижче психологічний профіль недобросовісного працівника, клієнта та шахрая. Психологічний профіль — це опис найбільш помітних рис людини (групи людей) і особливостей її поведінки, що вирізняють конкретну людину (групу людей) із загальної маси. Тобто психологічний профіль визначає відмітні характеристики окремої людини або групи людей, об’єднаних загальними психологічними особливостями.
   Серед недобросовісних клієнтів і працівників, різного роду шахраїв, порушників і злочинців чітко окреслюються два типи — шахраї за покликанням і шахраї за обставинами.
   Шахрай за покликанням сам організовує свої махінації і до певного часу веде їх з успіхом. Він свідомо йде на порушення, його спонукає жадоба грошей. Як правило, у нього високий соціальний статус, збереженню і підвищенню якого він надає великої уваги. Для нього мають велике значення матеріальні цінності. Усі людські досягнення розглядаються ним крізь призму вигоди. Така людина має великі здібності до маніпулювання обставинами і людьми, що дає змогу їй створювати хитрі проекти з метою порушення законів і встановлених правил. Вона дуже динамічна, любить контакти, володіє даром переконання, добре орієнтується в соціальній системі, розумна, але недостатньо культурна й освічена; у прагненні досягти мети діє як нахаба. Цій людині багато чого вдається, і тому вона оптиміст. Шахрай за покликанням — особистість примітивна, агресивна, егоцентрична і самозакохана. Інші люди для нього — це не більше ніж засіб досягнення особистої мети. Його емоційний світ бідний, глибокі почуття йому недоступні, іншу людину він сприймає як річ, якою можна скористатися. Емоційну порожнечу він компенсує повною віддачею справі, досягає в цьому великого успіху і досягає таким чином душевної рівноваги. Уявлення такої людини дуже продуктивне і творче, але працює в одному напрямку: знайти нові прийоми, щоб обійти контроль, використати прогалини в законодавстві, її винахідливий розум дає змогу подолати труднощі, якими багате життя ділової людини. Така людина не вдячна тим, хто їй допоміг урятуватись, сама може звинуватити будь-кого. Психологія шахрая за покликанням схожа до психології гравця. Обидва прагнуть до нових перемог не з бажання більшого накопичення, а щоб мати можливість продовжувати таку ризиковану діяльність.
   Таким чином, шахрай за покликанням — це людина, що прагне не стільки до багатства, скільки до влади. Як правило, це людина, яка, не отримавши ніякої спадщини, зробила себе сама.
   Шахрай за обставинами — людина іншого складу. За природою вона чесна, порушувати закон її примушує несприятливий збіг обставин. Серед людей цього типу можна зустріти інженерів, науково-технічних працівників, як правило, мало знайомих з фінансовою роботою. Вони отримують не дуже великі доходи і намагаються діяти самостійно, але не можуть оцінити ризику своєї діяльності. Отримавши перший прибуток або зазнавши поразки, втрачають голову і не знаходять інших способів, крім протизаконних. До таких осіб можна віднести дрібних службовців, секретарів керівників фірм, банків, підприємств, комерсантів-початківців. Вони відрізняються безмежною довірливістю, необдуманістю вчинків, непрактичністю. Сукупність таких якостей не дає змоги об’єктивно оцінити сумнівну ситуацію, і вони погоджуються на ризиковані угоди, не вбачаючи небезпеки або недооцінюючи її.
   У психологічному плані обидві ці категорії мають одну спільну рису — прагнення до легких грошей, можливості збагатіти без особливих труднощів.