Studentam.net.ua

6.2.5. Забезпечення безпеки валютних операцій банків

   Серед операцій банків значне місце посідають валютні операції. Тому захист таких операцій, особливо операцій, пов’язаних з міжнародними розрахунками, має також важливе значення в системі економічної безпеки банків.
   Однією з найбільш значущих сфер валютного й експортного контролю є операції за міжнародними торговельними розрахунками. Їх важливість визначається насиченням валютного ринку України вільноконвертованою валютою, проблемою повернення коштів через кордон, стабілізацією курсу національної валюти.
   Найбільш поширеною формою міжнародних розрахунків за експортно-імпортними операціями в нашій країні є акредитивна форма, при застосуванні якої необхідно керуватися “Уніфікованими правилами і звичаями для документарних акредитивів”, розробленими і затвердженими Міжнародною торговельною палатою.
   Для оплати імпортних товарів за допомогою акредитива, покупець звертається до банку з заявою про відкриття акредитива, заява надається банку в двох примірниках. Ця заява повинна фактично повторювати всі відповідні умови контракту. Оскільки відкриття акредитива передбачає зобов’язання банку здійснити платіж проти документів, що відповідають умовам контракту, банк повинен ретельно проаналізувати подану заяву.
   Аналіз проводиться шляхом послідовного розгляду кожного пункту заяви.
   У разі позитивного розгляду заяви і прийняття рішення щодо відкриття акредитива банк виконує відповідні дії, передбачені технологією таких операцій. Наступним важливим з точки зору безпеки моментом є розгляд наданих експортером документів та прийняття рішення за ними. Тут слід чітко керуватись принципом суворої відповідності тексту наданих документів умовам акредитива (банк може здійснити платіж тільки проти тих документів, які повністю відповідають акредитиву) та строків відвантаження товарів і надання документів (банк має право не здійснювати платежі за документами, які надані пізніше певної дати та терміну). Слід зауважити, якщо в акредитиві не вказана дата надання документів, то вона збігається з датою закінчення строку дії акредитива. При цьому термін між датою відвантаження та датою надання документів не повинен перевищувати 21 день, якщо в акредитиві не передбачено інше.
   У термін, що не перевищує семи робочих днів, банк зобов’язаний ретельно перевірити документи, надані бенефіціаром. Під час перевірки документів необхідно спочатку впевнитись, що за зовнішніми ознаками вони відповідають умовам акредитива. Якщо в них виявлено якісь суперечності, слід вважати, що такі документи не відповідають умовам акредитива. Оцінюючи документи, необхідно:
- перевірити їх комплексність (наявність усіх перелічених в акредитиві документів у необхідній кількості примірників);
- перевірити правильність оформлення кожного документа та його відповідність вимогам акредитива (правильність заповнення реквізитів бланку документа, наявність підписів, печаток, штампів, передавальних написів, віз, застережень або інших поміток, які обумовлені в акредитиві або формою самого документа), а також упевнитись у відсутності явних слідів підроблень;
- перевірити документи за змістом та цифровими даними (документи повинні відповідати вимогам акредитива і не містити ніяких суперечностей, весь комплект документів повинен стосуватися вказаного в акредитиві товару або партії цього товару, коли дозволено часткові відвантаження).
   У разі, коли документи виготовлено за допомогою репрографічних систем, автоматизованих комп’ютерних систем, копіювального паперу, на таких документах має бути вказано, що вони є оригіналами, та в разі необхідності вони мають бути підписані. При цьому документ може бути підписаний безпосередньо відповідною особою, а також за допомогою факсимільного підпису, штампу, символу або іншим механічним чи електронним способом.
   Також підлягають перевірці документи, які детально вказані в Уніфікованих правилах і звичаях для документальних акредитивів: транспортні документи, страхові документи, комерційні рахунки.
   Крім того, банк повинен ретельно стежити за виконанням бенефіціаром решти умов акредитива:
- установлених в акредитиві строків;
- умов транспортування товару;
- умов, що стосуються кількісних та якісних характеристик товару;
- умов, що стосуються страхування товару та інших умов.
   Отже, акредитивна форма розрахунків сама по собі є однією із захисних форм участі банків у міжнародних торговельних розрахунках. А проведення зазначених перевірок, передбачених у технології розрахунків за допомогою акредитивів, є важливим елементом захисту самої розрахункової операції.
   Подібні елементи захисту застосовуються і в інших формах розрахунків — інкасо, гарантій. Важливим з точки зору безпеки тут буде безумовне дотримання банками технологій проведення операцій, передбачених відповідними законодавчими та нормативними актами. Практично всі елементи захисту спрямовані на отримання банками інформації, яка б найбільшою мірою характеризувала об’єктивну сторону тієї чи іншої операції.
   Значна кількість порушень відбувається під час здійснення неторговельних операцій, зокрема з готівковою іноземною валютою. Уповноваженим банкам необхідно враховувати, що торгівлю в іноземній валюті можуть здійснювати підприємства, які одержали відповідну ліцензію НБУ. Таким підприємствам банки встановлюють ліміт залишку іноземної валюти в касі. Понадлімітні залишки підлягають інкасації. Уповноважені банки зобов’язані здійснювати контроль за дотриманням підприємствами, які ними обслуговуються, порядку обігу іноземної валюти та інформувати НБУ про всі порушення, допущені підприємствами, які приймають готівкову іноземну валюту всупереч установленій забороні.
   Інші юридичні особи-резиденти можуть здійснювати торгівлю, відкривши обмінний пункт на підставі агентської угоди з уповноваженими банками. Проте банкам слід з великою увагою ставитись до надійності їхніх агентів, оскільки за всі порушення такого пункту відповідає сам банк. Через відсутність відповідальності агентів у таких пунктах спостерігається найбільше порушень, а це, у свою чергу, може призвести до втрати валютної ліцензії уповноваженого банку. Тому банкам необхідно контролювати роботу обмінних кас щодо дотримання вимог зберігання валюти, своєчасності та правильності оформлення виконаних операцій, дотримання встановленого режиму роботи, законності здійснення операцій відповідно до чинного законодавства, технічного забезпечення та ін. Доцільно також в агентських угодах передбачити те, що агент повинен обов’язково сповіщати банк про відкриття нового пункту обміну, а банк — здійснювати перевірку пункту відповідно до вимог НБУ.
   Важливе місце в діях касирів валютних кас і обмінних пунктів має ретельна перевірка справжності грошових знаків. Передусім необхідно оцінити якість паперу, на якому віддруковано гроші, переконатись, чи є в наявності захисні елементи, належні тій чи іншій національній валюті. Тут слід звернути увагу на наявність певних ознак, які свідчать про справжність грошей. Такими ознаками є:
- папір для грошей виготовляють із високоякісної сировини, вона має добру проклейку, що надає їй жорсткості, тому, зминаючи гроші, можна чути характерний хрускіт;
- водяні знаки містяться практично в усіх валютах. Якщо розглядати їх на світло, вони будуть більш темними (іноді більш світлими), ніж основний фон купюри, причому перехід кольору майже не помітний;
- захисні нитки. У папір багатьох валют вставляють металізовані, профарбовані тоненькі смужки, які містять мікродрук;
- мікротекст на деяких частинах малюнків грошових знаків;
- волокна, які в процесі виробництва паперу для грошей додаються до нього. Як правило, вони світяться під дією ультрафіолетових променів і можуть бути кольоровими чи безкольоровими. Волокна можна підчепити голкою, тоді як на фальшивих грошових знаках такі волокна можна стерти;
- конфетті. У папір деяких грошових знаків під час його виготовлення вводять маленькі кружечки — безкольорові та флорисцуючі під дією ультрафіолетових променів. Вони мають мікродрук або блідо-кольорові нитки і створюють відповідний рельєф, якого не буває на фальшивих грошових знаках;
- тиснені сітки, помітні лише тоді, якщо розглядати гроші під відповідним кутом зору;
- друк. Використовується офсетний, глибокий, металографічний друк та спеціальні номератори. На грошових знаках виконується особливий “райдужний” друк, чим забезпечується плавний кольоровий перехід фарб, який практично неможливо зімітувати;
- філігранний малюнок портретів провідних політичних діячів, учених, представників культури. Портрети, сітки для фону, малюнки складаються з тонких чітких ліній. Повторити один до одного такі малюнки частіше за все неможливо;
- оптичний ефект. Під різним кутом зору кольори грошових знаків деяких валют міняють свій відтінок. Як правило, підробок грошових знаків таких валют не трапляється;
- фарба, яка містить різноманітні елементи, що світяться в ультрафіолетових променях. Крім того, мають місце включення, які володіють феромагнітними властивостями, тощо;
- малюнок, що збігається. На обох сторонах грошових знаків існують малюнки, які при розгляді на світлі повинні створювати малюнок, що збігається. Подібну точність фальшивовалютники не завжди можуть відтворити;
- голограми, кінеграми хоч і є дорогим засобом захисту грошей, але на знаках великих номіналів вони можуть бути;
- пластикове покриття деяких грошових знаків створює добре помітний захисний блиск і до того ж більше зберігає “працездатність” таких знаків.
   Одним із видів неторговельних операцій банків є операції з іменними і дорожніми чеками. Чек — документ, який містить письмове розпорядження власника рахунка виплатити певну суму грошей чекодержателю. Сфера чекового обігу зазнає досить сильного впливу різного роду махінацій і зловживань, оскільки основним індентифікатором власника чека часто є його підпис (насамперед чеки на пред’явника і дорожні чеки). Тому банки повинні приділяти велику увагу захисту таких операцій. Так, іменні чеки в основному повинні прийматись на інкасо. Тобто прийнятий чек після його перевірки на справжність (водяний знак, випуклість зображень, реакція на ультрафіолетове випромінювання і т. п.), правильність заповнення, термін дії й оформлення відповідним чином всіх документів, відправляється іноземному банку, який, у свою чергу, також перевіряє справжність чека для виплати клієнту. Наявність подвійного контролю стримує шахраїв, тому операції з іменними чеками, які приймаються на інкасо, часто обходяться ними. У даному випадку зловживання може бути тільки у разі наявності змови шахрая і банківського працівника під час перевірки документів. В останньому випадку слід забезпечувати контроль діяльності працівників, залучених до операцій з чеками, періодичні перевірки їх роботи та документів, виконаних ними, а також перевіряти всі скарги та заяви, які надходять з приводу порушень правил проведення операцій з чеками.
   Дорожні чеки — це грошові зобов’язання сплатити вказану в чеку суму пред’явникові, зразок підпису якого проставляється в момент продажу. Такі чеки друкуються на спеціальному папері і мають відповідні номінали, вид і захисні засоби. Основними заходами безпеки в операціях з дорожніми чеками, за досвідом банків, можуть бути:
- під час продажу чеків необхідно вимагати у клієнтів особисті документи, заяву на придбання чека і відповідно заповнити квитанцію про продаж чека. Квитанція про продаж повинна зберігатись окремо від чеків;
- при оплаті чека необхідно пересвідчитись у його справжності, порівняти контрольний підпис і підпис, який клієнт ставить у присутності працівника банку. У разі виникнення сумніву у справжності підпису, вимагати від клієнта повторити підпис на зворотному боці чека й порівняти з підписом у документі, який підтверджує особу;
- у разі виникнення серйозних сумнівів, а також при виплаті за чеком значних сум рекомендується зв’язатись з емітентом дорожнього чека і пересвідчитись, чи немає номера даного чека в списках вкрадених чи загублених;
- якщо чек є вкраденим чи загубленим або особистість власника викликає певні сумніви, такий чек не оплачується і не повертається власнику. Про таке доцільно, не викликаючи підозри у власника чека, повідомити правоохоронні органи.
   На безпеку валютних операцій уповноважених банків може мати значний вплив необдуманий вибір банків-кореспондентів за кордоном. Вибираючи банк-кореспондент, необхідно керуватися інформаційними довідниками міжнародних рейтингових агентств, де міститься списки банків, оцінені за різними видами рейтингу. Відкриваючи коррахунок, необхідно вивчити установчі документи, баланс на останню звітну дату, список банків-кореспондентів даного банку, установити ліміти коштів, які перебувають у розрахунках із банком-кореспондентом, домовитися про умови обслуговування рахунку, одержати зразки підписів співробітників банку, юридичну адресу, телефони та іншу необхідну інформацію.
   Більша частина порушень відбувається під час здійснення розрахунків за “лоро”-рахунками банків-кореспондентів (платежі за кордон за підробленими документами, “відмивання” грошей за допомогою “лоро”-рахунків, коли “брудні” гроші, які накопичуються на рахунках іноземних банків, використовуються для оплати товару українського виробника тощо).
   З метою недопущення перелічених вище порушень банкам необхідно вимагати від українських резидентів, які перераховують іноземним партнерам гривню на “лоро”-рахунки, такі самі документи суворої звітності (митні декларації, контракти), як і для проведення конвертаційних операцій на УМВБ, а під час здійснення авансових платежів доцільно застосовувати різні форми акредитивів, не видавати кредити нерезидентам у національній валюті.
   Якщо банк здійснює термінову купівлю національної валюти у нерезидента за валюту, бажано розраховуватися прямо, уникаючи посередників. Крім того, комерційним банкам корисно диверсифікувати торгівлю валютою, що дає змогу скоротити ризик неплатежів. Сюди може ввійти система одночасних розрахунків, за якої банк і центральна клірингова палата зобов’язані здійснювати одночасні розрахунки. При купівлі-продажу валюти існує також ризик неотримання прибутку, коли кошти не використовуються. Так стандартний термін здійснення угоди “спот” — два робочі дні. Тому банкам, здійснюючи перерахування, необхідно виходити з того, що робочі дні не включають суботи, неділі або свята в обох країнах, чиї валюти використовуються, угоди між американськими і канадськими доларами проводяться на наступний робочий день. На Середньому Сході FX ринки закриті по п’ятницях, але відкриті по суботах.