|
23.4. Історичні перспективи соціалізму Аналіз показує, що економічну модель “державного соціалізму” не можна ототожнювати з принциповими ознаками Марксової моделі, де головними є: 1) ліквідація відчуження, 2) людина не засіб, а мета суспільного виробництва (всебічний розвиток особистості). Деякі з його положень підтвердилися:
- наука стала продуктивною силою;
- людина стала поряд з виробництвом як контролер і організатор;
- відбувається інтелектуалізація, гуманізація праці, стирається різниця між фізичною і розумовою працею, між містом і селом;
- на практиці широко використовується планомірність;
- у розвинутих країнах реальністю є висока соціальна захищеність трудящих (забезпечення роботою, безкоштовна освіта і медичне обслуговування, соціальне і пенсійне забезпечення, гнучке регулювання доходів і т. д.).
Разом з тим, цілий ряд положень цього вчення необхідно визнати романтичними ілюзіями. Наприклад, не відбулася світова революція, не відмирає при соціалізмі держава, товарне виробництво і ринок, комуна не стала споживчо-виробничою клітиною суспільства і т. д. (див.: Гаврилишин В. Дороговкази в майбутнє. — К.: Основи, 1999. — С. 12.).
У наш час зазнає поразки утопічний ліворадикальний варіант побудови соціалізму. (Див.: Экономическая теория на пороге ХХІ века / Под ред. Ю. М. Осипова и др.: — М., 1998.)Дійсний (оригінальний) соціалізм як підсумок і продовження досягнень і цінностей усієї світової цивілізації ще має бути реалізованим. Свого часу ранній “державний соціалізм” мав історичне виправдання: він вивів суспільство з необмеженої економічної стихії, покінчив із кризами, усунув численні пережитки докапіталістичних відносин. Але потенціал цієї моделі обмежений, оскільки “державний соціалізм” забезпечує лише початкові, найпростіші форми соціальної захищеності трудящих (повна зайнятість, гарантована заробітна плата, загальнодоступна освіта і лікування, стабільно низькі ціни на товари першої необхідності, окремі зразки злету наукової та інженерної думки).
Але для того щоб наповнити ринок потрібними споживачу товарами, забезпечити ефективну зайнятість, якісне обслуговування і освіту, масову зацікавленість в освоєнні науки і техніки, високий рівень життя і т. д., потрібна інша економічна модель. “Державний соціалізм”, у принципі, не може розкрити гуманістичний і демократичний потенціал соціалізму, саме тому він сходить з історичної арени.
Вихід нашого суспільства з історичного глухого кута потребує глибоких перетворень у всіх сферах життя суспільства:
- політичній — перехід від монополії на владу однієї партії до системи багатопартійної парламентської демократії;
- економічній — роздержавлення і приватизація власності, становлення регульованої ринкової економіки;
- соціальній — проведення державою політики забезпечення рівних стартових можливостей і надійних соціальних гарантій за принципом: “Свободу — сильним, надійний захист — слабким!”;
- духовній — принциповий розрив з ідеологією і мораллю сталінізму і неосталінізму, оволодіння і засвоєння кращих досягнень світової культури.
Процес кардинального оновлення нашого суспільства супроводжується подоланням традиційно усвідомлених відмінностей між “капіталізмом” і “соціалізмом” (див.: Шніцер М. Порівняння економічних систем: Пер. з англ. — К.: Основи, 1997. — Розд. 3, 10), формуванням свого, синтетичного устрою демократичного самоврядування на основі різноманітних форм власності. Економічна модель, що формується в усіх постсоціалістичних країнах, акумулює досвід як планового, так і ринкового господарства. Це особливо наочно проглядається на прикладі розвитку економіки Китаю. Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.
|
