|
12.4. Сутність підприємництва, його роль у ринковій економіці Сутність підприємництва, його ознаки і функції.
Проблеми розвитку цивілізованого підприємництва в Україні. Сутність підприємництва, його ознаки і функції. Підприємець є одним з людських факторів виробництва, без якого ринкова економіка не можлива. До початку останньої третини ХІХ ст. підприємець одночасно був власником капіталістичного підприємства.
З кінця XIX ст. і до наших днів підприємець необов’язково є власником. Виникнення системи кредиту зруйнувало існування такого поняття, як поєднання в одній особі власника і підприємця. Щоб стати підприємцем у наш час, необов’язково мати реальний капітал і бути власником майна, оскільки головним капіталом підприємця є не гроші, не знаряддя або предмети праці, а його господарський хист, уявлення про суспільні потреби, знання психології споживача. Саме вони і обумовлюють очікуваний прибуток.
Також необхідно і важливо відрізняти підприємництво від менеджменту, а підприємця від менеджера (керівника). Підприємець — це самостійний агент ринку, котрий діє на свій страх і ризик, під особисту відповідальність за результати бізнесової діяльності. Менеджер — найманий працівник, який організовує реалізацію завдань, поставлених підприємцем. Він, фактично, не несе майнової відповідальності за свої дії. Проте менеджер, якщо візьме підприємство в оренду, стає підприємцем.
Підприємець зазвичай є власником капіталу, а також тією чи іншою мірою менеджером.
Щодо суспільної функції підприємця, то вона зводиться до вивчення потреб суспільства та їх задоволення. У ринковій економіці саме підприємець першим повинен розгадати, які товари та послуги завтра знадобляться покупцям.
Діяльність підприємця дає суспільству такі переваги. По-перше, підприємець, як правило, завжди має можливість досягти кращих результатів, тому що він є висококваліфікованим спеціалістом, який добре знає свою справу. Саме вміння примножувати багатство, розкривати і розвивати свої здібності та здатність інших людей до творчості, раціонального використання наявних ресурсів вигідно вирізняє його в суспільстві. По-друге, підприємець може краще працювати на споживача. Прогнозуючи його запити, підприємець намагається виходити не тільки з поточних, а й з майбутніх потреб і спрямовувати суспільне виробництво на їх задоволення. По-третє, лише підприємець здатний організовувати суспільне виробництво таким чином, щоб витрачені ресурси дали найбільшу віддачу. Отже, задоволення суспільних потреб тут досягається найефективнішим способом.
Виходячи із зазначених характеристик підприємця, підприємництво можна визначити як уміння починати та вести справу, генерувати і використовувати ініціативу, зважуватися на ризик, долати протидію середовища тощо. Воно виступає, головним чином, як прояв економічної та організаційної творчості й новаторства.
Отже, підприємництво — це багатопланове явище, що може бути описаним з економічної та політичної точок зору. У зв’язку із цим можна дати таке тлумачення терміна “підприємництво”.
Підприємництво — це самостійна, ініціативна господарська діяльність громадян, що спрямована на отримання прибутку (доходу) і здійснюється від свого імені на власний ризик та під свою особисту майнову відповідальність чи юридичної особи — підприємства (організації). Щодо Закону України “Про підприємництво”, то там зазначено, що підприємництво — це самостійна ініціатива, систематична на власний ризик діяльність з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг та заняття торгівлею з метою отримання прибутку.
Якщо діяльність фізичних або юридичних осіб не пов’язана з отриманням прибутку, то вона не може вважатися підприємницькою. Сучасна економічна наука вивчає підприємництво як вид діяльності, в основу якого покладені такі ознаки:
1) свобода вибору термінів і методів діяльності, самостійність у прийнятті рішень;
2) постійна наявність фактора ризику;
3) орієнтація на досягнення комерційного успіху;
4) інноваційний характер діяльності.
Підприємництво — не лише особливий вид діяльності, а й певнийстиль і тип господарської поведінки, яким притаманні:
- ініціативність і пошук нетрадиційних рішень у сфері бізнесу;
- готовність наражатися на ризик;
- гнучкість і постійне самооновлення;
- цілеспрямованість і наполегливість у бізнесовій діяльності.
Крім того, підприємництво — це комплекс особливих функцій, що виконуються в економіці, спрямований на забезпечення розвитку та вдосконалення господарського механізму, постійне оновлення економіки господарюючих суб’єктів, створення інноваційного поля діяльності. Сучасна економічна література виокремлює три головних функції сфери підприємницької діяльності:
- ресурсну (формування і продуктивне використання капіталу, трудових, матеріальних та інформаційних ресурсів);
- організаційну (організація маркетингу, виробництва, збуту і реклами та інших господарських прав);
- творчу (новаторські ідеї, генерування та активне використання ініціативи, уміння ризикувати).
Із зазначеного вище випливає такий важливий висновок: підприємництво має завжди супроводжуватись науково-технічною, організаційною і комерційною, економічною творчістю, новими підходами до вирішення господарських завдань; воно зумовлює особливий, антибюрократичний стиль господарської поведінки, підвалинами якої є, з одного боку, постійний пошук нових можливостей і ресурсів, а з іншого — персональна відповідальність за наслідки своєї діяльності.
В Україні суб’єктами підприємницької діяльності можуть бути:
- громадяни України, інших держав, не обмежені законом у правоздатності та дієздатності;
- юридичні особи всіх форм власності, установлених Законом України “Про власність”.
Об’єктами підприємницької діяльності є товари, продукти, послуги.
Підприємницька діяльність здійснюється згідно з чинним законодавством:
- без використання найманої праці;
- з використанням найманої праці;
- без утворення юридичної особи;
- з утворенням юридичної особи.
Слід зауважити, що підприємництво може розвиватись лише в певному економічному середовищі. Ідеться про економічну автономію підприємництва. Вона фактично означає відмову від командних методів вирішення господарських завдань. Ці методи здатні забезпечити тільки тимчасовий комерційний успіх, який потім перекривається значними економічними витратами. Тому держава через систему законодавства, фінансово-кредитні важелі може лише здійснювати економічне регулювання підприємницької діяльності, але не втручатись у неї.
Одержання прибутку — дуже важлива мета для підприємця. Однак це не самоціль. Для нього головне — використання прибутку для більшого його зростання шляхом розширення, модернізації, структурної перебудови виробництва. В умовах підприємництва змінюється співвідношення між матеріальною зацікавленістю і мотивацією трудової діяльності. Для підприємця остання висувається на перший план.
Одна з найхарактерніших рис цивілізованого підприємництва полягає в тому, що кожний підприємець, реалізуючи власні цілі, водночас здійснює господарську діяльність в інтересах суспільства. Адже, щоб отримувати більший прибуток і бути конкурентоспроможним, необхідно постійно дбати про науково-технічний прогрес, якість товару як виробничого призначення, так і особистого споживання, а також його здешевлення. Тому розвиток підприємництва неодмінно пов’язується з постачання на ринок якісних і дешевих товарів.
Крім того, підприємництво має ґрунтуватися на певних економічних важелях, які б реально забезпечували, а не просто декларували самоврядування, свободу господарського вибору, можливість інвестування доходу тощо. Іншими словами, має існувати ринково-конкурентний режим господарювання. Необхідна також система чинних законів, які б захищали підприємництво й забезпечували стабільне ринкове середовище та стійкі “правила гри” на ринку.
Актуальною рисою підприємництва є прозорість його виробничо-комерційної діяльності відповідно до чинного законодавства та принципів добросовісної конкуренції. Одна з хвороб вітчизняного підприємництва, яка спотворює його суть, а отже, і суть економічних та політичних перетворень, — формування потужного тіньового підприємництва, яке контролює близько 50 % су-
спільного капіталу, продукції і ринку.
Сьогодні стає очевидним, що становлення та розвиток підприємництва в Україні, формування сприятливого конкурентного середовища неможливе без аналізу світового досвіду підприємництва, а саме досвіду США, Японії, Німеччини та інших розвинутих країн, що дозволить зробити узагальнення, які можуть мати певний інтерес і для України.
Зміст підприємництва в США, наприклад, зводиться до спроб сміливих людей зробити щось нове або взяти на себе ризик, пов’язаний з реалізацією нових ідей.
Естетичними критеріями діяльності цивілізованого підприємця є чесність і порядність. Без цього були б неможливими всі домовленості, продаж продукції без оформлення контрактів тощо.
За даними деяких досліджень, в економіці промислово розвинутих країн на середній та малий бізнес припадає 90—95% усіх підприємств, до 40—60% виробництво валового національного продукту.
Малі, середні та великі підприємства у США поділяють на п’ять категорій: найменші (1—24 службовців), малі (25—99), проміжні (100—499), середні (500—999), великі (1000 і більше службовців).
Оптові торгові підприємства належать до категорії малого бізнесу, якщо їхній річний оборот становить 3—18 млн дол. У роздрібній торгівлі та серед обслуговування ця межа дорівнює 1—5 млн дол.
В Україні класифікація підприємств, що належать до малого бізнесу, здійснюється залежно від сфери виробництва та кількості осіб, що працюють на даному підприємстві. До того ж, в Україні малий бізнес здійснюється шляхом створення розгалуженої системи малих підприємств. Згідно із Законом України “Про підприємництво” до малих належать такі підприємства:
- у промисловості й будівництві — з кількістюпрацюючих до 200 осіб;
- у науці й науковому обслуговуванні — до 100осіб;
- в інших галузях виробничої сфери (крім роздрібноїторгівлі) — до 50 осіб;
- у галузях нематеріального виробництва — до 25осіб;
- у роздрібній торгівлі — до 15 осіб.
Світова практика свідчить, що малий бізнес має дуже велике значення для підтримки і розвитку ініціативи і вільного підприємництва, збереження в суспільстві атмосфери змагання та ділової активності.
Дрібне підприємництво за сприятливих умов діяльності є досить ефективним. У темі 5 ми це ілюстрували на прикладі обробної промисловості Палестини. В табл. 12.2 наведено ефективність дрібного підприємництва Палестини в секторі будівництва. Таблиця 12.2 Основні показники за сектором будівництва Палестини в 1994 р. Вид
діяльності | Кількість фірм | Зайнятих на одну фірму, осіб | Частка одноособової власності | Частка управлінців, % | Середня капіталізація, дол./фірма | Капітало
озброєність, дол./чол. | Додана вартість на одного зайнятого, дол. | Підготовчі
(земляні
роботи) | 11 | 15,35 | 23,53 | 19,53 | 354739 | 23090 | 31381 | Будівництво | 124 | 27,77 | 28,83 | 12,57 | 158011 | 5310 | 6958 | Монтажні
роботи | 62 | 4,63 | 63,77 | 12,54 | 9234 | 1995 | 13763 | Завершуючі роботи | 85 | 2,98 | 71,91 | 6,72 | 2247 | 755 | 6490 | Оренда
обладнання | 3 | 8,33 | 66,67 | 4,00 | 37467 | 4496 | 15265 | Усього
(офіційно
облікованих) | 285 | 15,52 | 47,21 | 12,45 | 85514 | 5509 | 8353 |
Як бачимо, середня зайнятість на одне будівельне підприємство в Палестині становила 15,52 осіб, а середній річний виробіток доданої вартості (валовий дохід за мінусом вартості матеріальних витрат) становив 8353 дол. США, що в 4 рази більше ніж у будівельному комплексі України, де будівництво здійснюють, як правило, великі підприємства.
В Україні на процес формування, розвитку та стабілізації роботи малих форм підприємництва впливає велика кількість різноманітних факторів, значна частина яких гальмує розвиток малого і дрібного підприємництва.
Проблеми розвитку цивілізованого підприємництва в Україні. Створення умов становлення та розвитку національного підприємництва, у першу чергу дрібного, малого та середнього бізнесу, є головним напрямом політики ринкової трансформації економіки України. Світовий досвід і практика господарювання доводять, що саме існування і взаємодія великих, середніх, малих і дрібних підприємств, їх природне регулювання (в тому числі і за рахунок (співробітництва) становлять характерну рису ринкової економіки. Як особливий сектор ринкової економіки дрібне, мале та середнє підприємництво здійснює швидку окупність витрат, широку свободу ринкового вибору, забезпечує насичення ринку товарами, послугами та додатковими робочими місцями, сприяє послабленню монополізму в економіці тощо.
Найважливішими об’єктивними умовами розвитку підприємництва в Україні є наявність ринкових відносин і різноманітних форм власності, економічна свобода та самостійність товаровиробників і дієздатність товарно-грошового механізму; розвиненість фінансово-кредитної системи; послідовність і стабільність економічної та соціальної політики держави; наявність розвинутої інфраструктури підтримки підприємництва, сформованість економічної культури та позитивний соціальний фон підприємницької діяльності.
Стає очевидним, що саме державі належить провідна роль у формуванні сприятливого середовища для розвитку підприємництва та малого бізнесу. Завдяки підтримці та особистому контролю з боку Президента України питанням дерегулювання та розвитку підприємництва сьогодні приділяється значна увага. Внесені значні позитивні зміни у Закон України “Про підприємництво”, які були ухвалені Верховною Радою України у грудні 1997 р.
Важливим заходом щодо вдосконалення державної підтримки малого та середнього бізнесу в 1998 р. стало підписання Президентом України указів “Про державну підтримку малого підприємництва” (травень 1998 р.), “Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності” (лютий 1998 р.). Це основні документи у низці законодавчих актів, спрямованих на покращання економічних умов функціонування малого та середнього бізнесу.
Виняткове значення в системі законів щодо дерегулювання підприємницької діяльності та стимулювання її легалізації має спрощення процедури оподаткування як підприємців — фізичних осіб, так і малих підприємств.
З прийняттям Верховною Радою України Закону “Про внесення змін та доповнень до Постанови Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян” запроваджено єдиний фіксований податок на доходи підприємців — фізичних осіб.
Розвиток малого підприємництва значною мірою залежить від надання йому фінансової допомоги. В умовах складної економічної ситуації в країні та проблем з наповненням Державного та місцевих бюджетів фінансова підтримка підприємництва здійснюється недостатньо.
Аналіз практики діяльності суб’єктів малого бізнесу свідчить про те, що багато створених дрібних та малих підприємств не можуть почати діяльність через обмеженість фінансових ресурсів, сировини та матеріалів, виробничих площ та устаткування, практичних навичок. Через невеликі обсяги господарської діяльності деякі малі підприємства не можуть залучати кваліфікованих фахівців, наймати здібних працівників з високою оплатою їх праці. Вони мають проблеми виробничого характеру, а також проблеми збуту продукції, труднощі в пошуку інвесторів і отриманні кредитів, формуванні клієнтури.
Негативно впливають на розвиток дрібного і малого бізнесу такі стримуючі фактори, як загальний спад виробництва, зростання цін, низький рівень платоспроможності населення, надмірний контроль за діяльністю суб’єктів підприємництва з боку державних органів виконавчої влади, корупція, рекет тощо.
Результати досліджень показали, що основними причинами, які стримують розвиток дрібного і малого підприємництва в Україні, є:
- недосконалість законодавства з питань розвитку дрібного та малого бізнесу, як і підприємництва в цілому;
- високі податки, що примушує деяких суб’єктів дрібного і малого підприємництва йти в тіньову економіку;
- недостатня державна фінансово-кредитна підтримка дрібних і малих підприємств;
- відсутність дієвого механізму реалізації державної політики з підтримки дрібного та малого бізнесу;
- недосконалість системи обліку та статистичної звітності дрібних і малих підприємств;
- обмеженість інформаційного та консультативного забезпечення;
- недосконалість системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для підприємницької діяльності;
- відсутність стимулів для інвестицій;
- психологічне несприйняття позитивної ролі підприємців у ринкових перетвореннях серед окремих верств населення.
На наш погляд, основними напрямками подальшого розвитку дрібного та малого підприємництва в Україні в найближчій перспективі є:
1) формування належної законодавчої бази, сприятливої для розвитку дрібного та малого бізнесу;
2) удосконалення фінансово-кредитної підтримки;
3) забезпечення матеріально-технічних та інноваційних умов для розвитку дрібних і малих підприємств;
4) інформаційне та кадрове забезпечення бізнесу;
5) стимулювання зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів дрібного і малого підприємництва.
Формування відповідної законодавчої бази розвитку дрібного і малого підприємництва передбачає встановлення правових гарантій для забезпечення свободи та захисту приватної власності; знищення правових суперечностей та скасування положень, що стримують розвиток приватної ініціативи; створення більш сприятливого податкового, інвестиційного, цінового режимів для суб’єктів дрібного та малого підприємництва; впорядкування механізму державного регулювання та контролю підприємницької діяльності, подолання тіньового підприємництва. Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.
|
