| 7.4. Інвестування шляхом кредитування |
|
7.4. Інвестування шляхом кредитування Капітальні вкладення, принципи і методи їх фінансування. Капітальні вкладення — один з основних видів інвестиції. Вони здійснюються у формі вкладень коштів у відтворення основних фондів шляхом нового будівництва, розширення, реконструкції, технічного переоснащення діючих підприємств. Капітальні вкладення включають витрати на виготовлення проектів і кошторисів для будівництва, на будівельні роботи, оплату технологічного, енергетичного, підйомно-транспортного й інших видів устаткування, його монтаж, придбання інструмента й інвентаря, що зараховується до основних фондів, та ін.При технічному переоснащенні підприємств здійснюються витрати на підвищення техніко-економічного рівня окремих виробництв, цехів, ділянок шляхом механізації й автоматизації виробництва, модернізації і заміни застарілого і фізично зношеного устаткування новим, продуктивнішим. Під час реконструкції здійснюється перебудова існуючих цехів і об’єктів підприємства, на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, розширюються окремі будівлі і споруди, якщо в них через габарити не може бути розміщене нове обладнання, будівництво на території підприємства нових будівель і споруд замість ліквідованих, будівництво і розширення діючих об’єктів підсобного й обслуговуючого призначення й ін. Принципи, відповідно до яких банки фінансують капітальні вкладення, такі: прямий характер фінансування, цільовий характер джерел коштів для капітальних вкладень і самого фінансування, фінансування будівництв у міру виконання капітального будівництва, безперервність фінансування в межах кошторисної вартості будівництва. Кредитування капіталовкладень будівництв має бути забезпеченим матеріальними цінностями і витратами, терміновим, поворотним, платним. Джерела фінансування капітальних вкладень. Капітальні вкладення бюджетних організацій і установ фінансуються за рахунок коштів державного бюджету. Підприємства й інші організації, що мають власні прибутки, використовують на ці витрати власні кошти і банківські кредити. Джерела фінансування капітальних вкладень за формами власності такі. Для забезпечення технічного переоснащення, реконструкції і розширення підприємство створює фонд нагромадження, що формується за рахунок відрахувань від прибутку, амортизаційних відрахувань на повне відновлення основних фондів, виторгу від реалізації вибулого і зайвого майна, орендної плати від здавання в оренду майна іншим підприємствам і організаціям та інші джерела. Довгостроковий кредит заповнює нестачу в коштах для здійснення капітальних вкладень. Як кредитні ресурси використовуються тимчасово вільні кошти підприємств і населення, власні кошти банків, бюджетні кошти. В умовах ринкових відносин набувають розвитку нові форми мобілізації коштів, використовуваних на капітальні вкладення підприємств. Однією з таких форм є цінні папери: акції, облігації, казначейські зобов’язання держави тощо. Кошти, одержані від цінних паперів, направляються в оборот підприємств, а їхні власники отримують прибутки у вигляді дивідендів або процентів. Створюються також спеціальні фонди підтримки малих підприємств для фінансування заходів щодо створення нових і розвитку діючих малих підприємств. Засновниками фондів підтримки малих підприємств можуть бути державні, кооперативні й інші підприємства, організації і громадяни. Фонди підтримки утворюються за рахунок добровільних внесків державних, кооперативних, суспільних та інших підприємств, установ і громадян. У фонди підтримки направляються бюджетні кошти на стимулювання розвитку пріоритетних видів діяльності малих підприємств (виробництво товарів, надання послуг населенню та ін.). Ці фонди надають позички малим підприємствам, установлюють їм пільгові умови кредитування (субсидування). Оформлення фінансування капітальних вкладень. Оформлення фінансування будівництва в обслуговуючій установі банку — початковий етап процесу фінансування капітальних вкладень. Порядок оформлення фінансування залежить від того, чи є капітальні вкладення державними чи вони здійснюються за рахунок підприємства. Банки оформляють фінансування державних капітальних вкладень при дотриманні замовником таких умов, як включення його в план капітального будівництва, забезпеченість проектно-кошторисною документацією, дотримання ним норм виділення капітальних вкладень по роках будівництва тощо. Ці умови підтверджуються наявністю у замовника плану капітального будівництва і титульного списку з будівництва, копії зведеного кошторисного розрахунку вартості, договори підряду й інших необхідних документів. Оформлюючи фінансування будівництва, банк здійснює контроль за нормативними строками будівництва, станом проектно-кошторисної дисципліни, забезпеченістю будівництва джерелами фінансування. Банк розробляє і вносить відповідним органам державного управління пропозиції, спрямовані на забезпечення виконання завдань щодо введення в дію виробничих потужностей та основних фондів. Оформлення фінансування державних капітальних вкладень завершується складанням висновку банку про відповідність поданих йому документів вимогам до них. Потім виписується розпорядження бухгалтерії банку про відкриття фінансування будівництва. В умовах переходу до ринкових відносин, поглиблення самостійності підприємств відповідальність за ефективність використання капітальних вкладень відповідно до Закону про інвестиційну діяльність покладається насамперед на безпосередніх учасників інвестицій і регулюється укладеними між ними контрактами. У зв’язку з цим капітальні вкладення за рахунок власних коштів підприємств здійснюються без оформлення фінансування в установах банку. З метою забезпечення безперебійних розрахунків у капітальному будівництві банк за бажанням підприємства може фінансувати такі капітальні вкладення на договірних умовах. До таких капітальних вкладень належить придбання устаткування, що не входить у кошториси будівництв, а також фінансування заміни морально застарілого і фізично зношеного устаткування, будівництво окремих об’єктів. Ці витрати фінансуються в межах фонду нагромадження, створюваного на підприємстві, кошти якого зберігаються на розрахунковому рахунку підприємства. Фінансування будівництва, що ведеться підрядним і господарським способом. При підрядному способі будівництва виконані будівельно-монтажними організаціями роботи оплачуються замовником з рахунку фінансування, а якщо будівництво користується довгостроковим кредитом — з позичкового рахунку. Оплата здійснюється за договірною ціною, що є основою для укладання договору підряду на капітальне будівництво. Договірна ціна в будівництві формується з урахуванням попиту на будівельну продукцію та пропозиції, кон’юнктури вартості матеріалів, застосовуваних машин і устаткування, розв’язання завдань розвитку соціальної сфери і будівельної бази підрядних організацій, одержання необхідного прибутку. Договірні ціни визначаються на будівництво в цілому з розподілом по об’єктах, що входять до складу будівництва, а також на окремі комплекси і види робіт, що доручаються окремим організаціям. У договірну ціну входять: - кошторисна вартість будівельно-монтажних робіт; - інші витрати, що відносять до діяльності підрядника; - вартість інших робіт, що доручаються за договором підряднику (проектні роботи, забезпечення устаткуванням тощо); - резерв коштів на непередбачені роботи й витрати, розрахований на основі вартості будівельно-монтажних робіт та інших витрат у розмірі, встановленому за домовленістю між замовником і підрядником; - витрати, пов’язані з формуванням ринкових відносин, що не знайшли відбитку в державних нормах і цінах. Порядок розрахунків за виконання будівельно-монтажних робіт самостійно визначають у договорі підряду замовник з будівельною організацією. Застосовуються такі основні їх види: - за готову будівельну продукцію, тобто за закінчене будівництво підприємства, готового до випуску продукції і надання послуг, чи його окремих об’єктів; - за закінчене будівництво окремої будівлі чи споруди; - за етапи (комплекси) будівельних робіт; - за закінчені укрупнені конструктивні елементи і види робіт на об’єктах; - за закінчені частини укрупнених конструктивних елементів і видів робіт на підставі єдиних районних одиничних розцінок; - інші види розрахунків. Нестача потужностей підрядних організацій для здійснення будівництва, а також зростаючі обсяги робіт із технічного переоснащення і реконструкції діючих підприємств обумовлюють необхідність у будівництві власними силами підприємства, тобто господарським способом. Вибір порядку фінансування будівництва, здійснюваного господарським способом, залежить від обсягу будівництва. Фінансування здійснюється як за елементами витрат, так і в міру виконання робіт. Робота оплачується щомісяця за виконані її обсяги. При оплаті відраховуються планові накопичення й економія від зниження собівартості будівельно-монтажних робіт. Фінансування розроблення проектно-кошторисної документації на будівництво. Проектно-кошторисну документацію на будівництво виробляють проектні інститути й інші організації. Проект — це модель майбутніх основних фондів, він визначає основні техніко-економічні показники майбутнього виробництва. Складовою проекту є кошторисна документація, що визначає як загальну кошторисну вартість будівництва, так і вартість окремих об’єктів, видів робіт і витрат. Кошторисна вартість будівництва є кошторисним лімітом його фінансування. Банки відкривають фінансування витрат на виготовлення проектно-кошторисної документації для об’єктів державних капітальних вкладень на підставі плану капітального будівництва, договору на створення (передачу) науково-технічної продукції та іншої документації. Оплата підготовленого проекту, робочої документації на річний обсяг будівельно-монтажних робіт здійснюється в межах договірної ціни, яка визначається замовником разом із проектним інститутом у договорі на створення і передачу науково-технічної продукції. Оплата відповідно до договору може вестися за закінчений проект, поетапно, за значні частини проекту або в міру фактичного виконання проектних робіт. Договором визначається порядок авансування цих витрат. Фінансування виготовлення проектно-кошторисної документації для технічного переозброєння малих підприємств здійснюється банком на підставі платіжних документів із розрахункового рахунку підприємства, на якому зберігаються кошти фонду накопичення. Довгострокове кредитування капітальних вкладень малого підприємства. Довгострокові кредити банки надають тим підприємствам, у котрих немає або недостатньо власних коштів на розвиток виробництва (розширення, реконструкцію, технічне переоснащення), інфраструктури (житлове, соціально-культурне й інше будівництво). Розмір кредиту визначається як різниця між вартістю будівництва і сумою власних коштів, що спрямовуються на це будівництво. Кредитні відносини між банком і позичальником регулюються кредитним договором, що укладається на весь строк кредитування. Відповідно до договору банк може надати підприємству довгостроковий кредит на такі витрати: - науково-дослідні, проектні, конструкторські, технологічні роботи; - придбання науково-технічної продукції в інших підприємств; - підготування нових виробництв, освоєння нових технологічних процесів, нових конкурентоспроможних видів продукції; - створення одиничних партій продукції; - випуск нової продукції за повним циклом, починаючи від науково-дослідних розробок і створення дослідних зразків до її серійного випуску; - технічне переоснащення, реконструкцію, розширення, будівництво виробництв та інші заходи, що забезпечують насичення ринку товарами і зростання прибутку; - житлове будівництво, будівництво об’єктів побутового й іншого соціального призначення; - інші ефективні заходи. Довгострокові кредити позичальникам видаються, як правило, на строк від трьох до шести років. При цьому позичальник надає банку: - техніко-економічне обгрунтування, де вказується сума кредиту, яку він просить, доводиться доцільність капітальних витрат, даються розрахунки розміру очікуваних прибутків, чистого прибутку, окупності витрат; - дозвіл на відведення земельної ділянки при новому будівництві, договори на постачання устаткування, інші документи; - проект кредитного договору; - заява на одержання кредиту; - термінове зобов’язання на погашення кредиту; - гарантійний лист або заставне зобов’язання, складені за установленою формою; - статут або положення, що регламентує діяльність підприємства (якщо позичальник не обслуговується даною установою банку); - бухгалтерський баланс на останню звітну дату зі звітом про фінансові результати роботи. Банк перевіряє надані документи на одержання кредиту. Він здійснює оцінку кредитоспроможності позичальника на підставі бухгалтерського балансу й інших документів, що характеризують його фінансовий стан, аналізує можливість і доцільність здійснення витрат за рахунок довгострокового кредиту, реальність одержання позичальником прибутку від використання кредиту, забезпечення своєчасного його погашення, розглядає інші питання. Потім уточнюється поданий проект кредитного договору і при позитивному вирішенні питання про надання довгострокового кредиту позичальнику відкривається позичковий рахунок, з якого здійснюється використання кредиту на оплату устаткування, наукових розробок, виконаних будівельно-монтажних робіт тощо. Кошти також можуть перераховуватися відразу сповна або поетапно на розрахунковий рахунок позичальника. Довгостроковий кредит погашається позичальником з розрахункового рахунку з коштів фонду нагромадження після виконання заходу, що кредитується. Конкретні строки погашення встановлюються кредитним договором. У цьому ж договорі визначається процент за кредит, сплата якого здійснюється, як правило, при погашенні кредиту. Державне кредитування будівництв і об’єктів виробничого призначення. Державне кредитування будівництв і об’єктів виробничого призначення здійснюється за рахунок коштів Інвестиційного фонду України, сформованого за рахунок державного бюджету. Обсяг державного кредитування і його напрями визначаються державною інвестиційною політикою України. Інвесторами, що використовують державний кредит, є міністерства, відомства, підприємства, об’єднання й організації, малі підприємства та інші інвестори. Кредит дається на будівництво, реконструкцію, технічне переоснащення об’єктів і підприємств. Для одержання державного кредиту інвестори подають заявки та інші матеріали, в яких обгрунтовують потребу в будівництві, реконструкції або технічному переоснащенні об’єктів виробничого призначення. Рішення про надання державного кредиту на основі заявок інвесторів, виходячи з обсягів Інвестиційного фонду, ухвалює Національний банк разом із Міністерством економіки і Міністерством фінансів України. Це рішення оформлюється спільним протоколом, що є підставою для укладання кредитної угоди між Національним банком України і комерційними банками. Організація роботи з надання державного кредиту, його обліку і здійснення розрахунків покладається на Національний банк України. Кредитні відносини між установами комерційних банків та інвесторами оформлюються угодами, в яких визначаються: мета надання державного кредиту, строки його повернення, процентні ставки за використання, економічні санкції й особливі умови кредитування, зобов’язання банку й інвестора з інших питань надання і використання кредиту. Інвестори зобов’язані забезпечити цільове і своєчасне використання державного кредиту і його повернення у визначені строки. Контроль за цільовим використанням кредиту здійснює Національний банк України. Інвестор починає погашати кредит за рахунок власних коштів через рік після закінчення нормативного строку будівництва, реконструкції і технічного переоснащення об’єкта кредитування. Кошти, що вивільнилися, перераховуються комерційним банком на рахунок Інвестиційного фонду України для повернення їх у державний бюджет. Контроль за своєчасним поверненням цих коштів у держбюджет здійснюється Міністерством фінансів України. Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено. |
| < Попередня | Наступна > |
|---|
