|
5.5. Інкасування векселів Комерційні банки можуть виконувати доручення своїх клієнтів-векселедержателів, беручи на себе відповідальність за подання векселів і супровідних комерційних документів у строк платнику та одержання належних платежів. Ця послуга називається інкасуванням векселів.
В інкасовій операції беруть участь п’ять учасників: векселедержатель, який дає доручення інкасувати вексель (принципал, комітент); банк, якому дано доручення здійснити інкасування векселя (ремітент); банк, який бере участь в інкасуванні, але не є банком ремітентом (інкасуючий банк); платник за векселем; інкасуючий банк, який здійснює пред’явлення векселів платнику (пред’являючий банк).
Здійснюючи інкасування, банк не бере на себе жодної відповідальності за форму, повноту, точність, справжність, підробку, юридичне значення будь-яких документів, так само як і за загальні та/або окремі умови, вказані в документах. Банк також не несе жодної відповідальності за відповідність даних, що зазначені в дорученні на інкасування, умовам договору між принципалом і платником. Він не відповідає за неплатоспроможність, недбалість, неправомірну поведінку, помилку або невиконання іншого банку чи платника, або ж нотаріуса при протесті, а також за затримку, втрату або знищення документів під час їх пересилання або під час їх перебування у володінні інших осіб.
Векселедержатель звертається в банк із заявою, в якій міститься прохання про інкасування векселів зі свого портфеля. До заяви додаються примірники векселів, котрі виставляються для інкасування, по дві ксерокопії кожного векселя, реєстр векселів. Працівник банку, що приймає документи для розгляду, видає клієнтові розписку про їх отримання.
Усі документи, що передаються банку для інкасування, повинні супроводжуватися дорученням на інкасування (рис. 5.11), в якому мають бути точні та повні інструкції принципала. Банкам дозволяється діяти тільки відповідно до таких доручень. Доручення на інкасування повинно мати реєстр або опис векселів. Принципал подає доручення на інкасування банку-ремітенту у трьох примірниках, якщо банк-ремітент і пред’являючий банк — одна особа; у чотирьох примірниках, якщо банк-ремітент і пред’являючий банк — різні особи; у п’яти примірниках, якщо в інкасуванні, крім банку-ремітента і пред’являючого банку бере участь інкасуючий банк. За необхідності банк-ремітент може вимагати від принципала надання додаткових примірників доручень на інкасування.
Банк-ремітент перевіряє правильність оформлення принципалами доручень на інкасування, що подаються, і у разі виявлення помилок або неточностей повертає їх клієнтам на переоформлення. Правильно оформлені доручення на інкасування та документи приймаються банком-ремітентом від принципала під розписку із зазначенням дати одержання на останньому примірнику доручення і реєструються у відповідному журналі.
Банки, приймаючи векселі для інкасування, висувають вимогу про наявність у місці оплати банківських установ. Як правило, банки відмовляються від інкасування неакцептованих переказних векселів, а також недоміцільованих векселів.
Між сторонами укладається договір, в якому деталізуються всі умови здійснення операції. До договору у вигляді додатка прикладається реєстр векселів, прийнятих на інкасо. Договір може передбачати:
- прийняття простих і переказних векселів для подання платникам (при настанні за ними строку платежу) для одержання платежу та вчинення за ними протесту;
- прийняття переказних векселів для подання до акцепту і простих векселів строком у такий-то час від подання для проставлення дати подання та здійснення за ними протесту;
- прийняття опротестованих векселів для їх подання до платежу зазначеним у дорученнях на інкасування особам (за винятком судового порядку);
- прийняття векселів для їх передавання зазначеним у дорученнях на інкасування особам на визначених дорученнями на інкасування умовах;
- вчинення інших дій з векселями та комерційними документами, відповідно до викладених у дорученнях на інкасування інструкцій, з метою передавання комерційних документів платнику проти платежу за векселем; проти акцепту за векселем; проти платежу за векселем з попереднім акцептом векселя. Реєстр векселів, прийнятих на інкасо
_______________________
(назва, адреса, банківські реквізити векселедержателя)
_______________________
(дата пред’явлення векселя)
Клієнт вчинює на звороті векселів напис про передоручення (передоручительний індосамент) у вигляді “Сплатіть за наказом АБ “Лілія”.
Валюта на інкасо”, або “Сплатіть за наказом АБ “Лілія”. Валюта до отримання” — застосовується у разі подання векселя до платежу; “Для індосування АКБ “Елегія”; “Як довіреному банку “Сорекс” для ... (перелік дій)” — застосовується для визначених принципалом дій. Передоручительний індосамент засвідчується підписом векселедержателя. Векселі передаються в банк за Актом приймання-передавання векселів.
Прийнявши векселі на інкасо, працівники банку реєструють їх у Книзі векселів, прийнятих на інкасо. Вона складається за формою, що аналогічна Книзі обліку врахованих векселів (рис. 5.12), за винятком графи “строк кредитування”.
Банк-ремітент здійснює інкасування самостійно або користуючись послугами інших банків, якщо принципал у договорі або дорученні на інкасування надав йому таке право. При цьому банки, використовуючи послуги інших банків для виконання інструкцій принципала, роблять це за рахунок і на ризик останнього.
Якщо банк-ремітент не є пред’являючим банком, він може (якщо таке право надане йому принципалом) передати вексель шляхом вчинення передорученого індосаменту інкасуючому банку, а останній, у свою чергу, пред’являючому банку. Якщо банк-ремітент користується послугами інкасуючого банку, то він повинен переслати йому доручення на інкасування. Перший примірник доручення на інкасування кладеться до строкової картотеки для контролю за оплатою, акцептом тощо. Другий примірник (копія примірника або повідомлення про інкасо) разом з доданими до нього документами або копіями документів (залежно від інструкцій принципала) відсилається платнику або видається в приміщенні банку представнику платника під розписку на першому примірнику доручення на інкасування.
Працівники інкасуючого банку повинні своєчасно переслати векселі за місцем їх платежу і довести до відома платника через повідомлення про надходження векселя на інкасо. Подання документів платнику може бути зроблене:
1) поштою, і в цьому разі момент подання визначається моментом одержання поштової кореспонденції;
2) в місці акцепту або платежу, зазначеному в векселі, а за відсутності такого зазначення — в місці перебування особи, яка має акцептувати або оплатити вексель. Якщо особа, яка має акцептувати або оплатити вексель, або будь-яка особа, уповноважена діяти замість неї, не знаходиться у даному місці або з ними неможливо установити контакт, обов’язок здійснити подання документів відпадає.
Якщо не визначено інше, при інкасуванні документів строком оплати за поданням або без зазначення строку документи подаються банком протягом трьох діб з дня одержання документів. Платник підписує Акт подання векселів до платежу і здійснює оплату не пізніше наступного дня після настання відповідного строку платежу. Акцепт тратт, а також виставлення простих векселів здійснюється платником у строк, зазначений у дорученні на інкасування, а коли термін не вказаний — не пізніше трьох діб з дня одержання документів пред’являючим банком. Якщо останній день строку, зазначеного в дорученні на інкасування, припадає на неробочий день, акцепт або оплата документів тощо можуть бути здійснені в перший робочий день.
При отриманні платежу за векселем банк-презентант вчиняє напис на звороті векселя типу “Валюта отримана” і завіряє його підписом. Отримані кошти зараховуються на поточний рахунок клієнта.
У разі неодержання платежу, відмови платником підписати Акт подання векселів до платежу, інкасуючий банк зобов’язаний подати вексель до опротестування від імені довірителя (якщо останній не дав розпорядження повернути йому неоплачений вексель) і повідомити його про виконання доручення. Неоплачені векселі залишаються в банку до запитання векселедержателем, але не більше визначеного договором строку (як правило, трьох місяців), після чого банк знімає з себе відповідальність за їх зберігання.
Якщо банк за будь-якої причини не може виконати інструкції, що містяться в дорученні на інкасування (у тому числі, коли ці інструкції нечіткі або неточні), а також за відсутності тих чи інших документів, банк не пізніше наступного робочого дня повідомляє про це сторону, від якої він одержав доручення на інкасування, і запитує у неї відповідні інструкції. За дорученням на інкасування з нечіткими і неточними інструкціями документи зберігаються до отримання відповіді на запит.
Банки не приймають до інкасування векселі та супровідні комерційні документи, а доручення на інкасування до виконання, якщо: на векселях не проставлений або неправильно оформлений передоручительний індосамент; індосаменти на векселі неправильно оформлені та/або порушена безперервність ряду індосаментів; реквізити хоча б одного із документів не відповідають зазначеним у дорученнях на інкасування даним; якщо банк упевнений у тому, що виконання цього доручення на інкасування негативно позначиться на його діловій репутації.
Доходи банку від здійснення інкасової операції складаються з комісійної винагороди, що сплачується клієнтом за виконання доручення. Водночас банк може вимагати від клієнта відшкодування витрат на відправлення та отримання векселів, а за іногородніми векселями, крім того, дамно і порто. Комісія за інкасо утримується в процентному відношенні до повної суми векселя, але не менше встановленої банком суми на кожний пункт (мінімальна комісія). Дамно утримується в процентному відношенні до повної суми векселя, але не менше встановленої банком суми на кожний пункт (мінімальне дамно). Порто утримується у визначеному розмірі на кожний пункт. У разі ненадходження платежу і здійснення протесту усі витрати, пов’язані з протестом, комісія та інші платежі також сплачуються клієнтом.
Привабливість інкасової операції для банку полягає не лише у вилученні комісійної винагороди, а й в отриманні у тимчасове розпорядження ресурсів, які можна використати для своїх активних операцій. При цьому, здійснюючи інкасування векселів, банк не несе ризику, бо його роль зводиться лише до точного виконання інструкцій свого клієнта. Зокрема, банк не несе відповідальності за втрату векселів на пошті, несвоєчасне їх одержання у місці платежу з вини пошти, за упущення або недоліки, допущені нотаріусом при опротестуванні, та за незалежні від банку обставини, які можуть призвести до невигідних для клієнта наслідків. Отже, витрати банку можуть виникнути лише у разі порушень умов ним договору. Для уникнення претензій клієнта банки при інкасуванні векселів повинні уважно стежити за термінами векселів, якомога точніше дотримуватись інструкцій своїх клієнтів, для чого рекомендується, щоб дані інструкції були задокументовані зі значною деталізацією. Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.
|
