14.2.10. ПІВНІЧНОАМЕРИКАНСЬКА УГОДА ПРО ВІЛЬНУ ТОРГІВЛЮ (НАФТА)
Північноамериканська угода про вільну торгівлю (НАФТА) набрала чинності 1 січня 1994 року. До НАФТА входять США, Мексика і Канада.
Правила НАФТА розроблені з урахуванням вимог ГАТТ/СОТ і відповідно до цих правил. Угода НАФТА має велике значення для всіх, хто займається торгівлею з будь-якою із країн-членів. НАФТА містить програму економічної інтеграції, відповідно до якої країни-члени повинні протягом 15 років після набуття нею чинності поступово ліквідувати всі перешкоди в торгівлі між собою. Метою НАФТА проголошено:
- усунення перешкод у торгівлі товарами і послугами; поліпшення можливостей для інвестування в межах цієї зони вільної торгівлі;
- ефективний захист прав інтелектуальної власності;
- створення основи для, подальшого співробітництва з метою збільшення переваг угоди.
Розглянемо основні положення НАФТА.
Розвиток єдиних правил торгівлі. Кожна країна зобов'язана забезпечити, щоб її закони й інші державні акти, включаючи акти штатів і провінцій, відповідали певним стандартам, встановленим в Угоді. Якщо будь-яке положення законодавства країни (штату, провінції) не відповідає НАФТА, воно є незастосовним відносно особи з іншої країни - члена НАФТА, якщо тільки це законодавство не стосується питань, які входять в коло "обмежень". До числа таких питань входять питання про:
- оподаткування;
- національну безпеку;
- безпеку продукції і захист прав споживачів;
- порушення платіжного балансу.
Ця вимога також не стосується законодавчих актів, які вказані в НАФТА в спеціальному переліку.
Митні тарифи між трьома країнами мають бути поступово скасовані. 50 % тарифів (у тому числі на такі важливі товари, як комп'ютери та автомобілі) були скасовані в момент набрання чинності НАФТА. Ще 15 % митних тарифів скасовані в 1998 р. Інші тарифи будуть скасовані поступово в термін від 6 до 15 років. До товарів, тарифи на які будуть скасовані в останню чергу, належать товари найбільшою мірою чутливі до імпорту, особливо ті, що виробляються в країнах НАФТА такими галузями промисловості, від яких залежить економічна інфраструктура. Серед цих товарів - черевики на гумовій підошві, керамічна плитка, вироби зі скла для домашнього використання, цілий ряд сільськогосподарських товарів.
На відміну від ЄС, НАФТА не є митним союзом. Це означає, що товари, які перевозяться між країнами - членами НАФТА, майже не обкладаються митом, проте, на відміну від митного союзу, митні тарифи на товари з країн - нечленів НАФТА кожна країна встановлює самостійно. Крім того, у митному союзі, яким є ЄС, діє правило - якщо товар завезений на територію країни-члена, він потім може переміщуватися по всій території союзу безперешкодно. В НАФТА такого правила немає, за одним-єдиним винятком: на комп'ютери встановлена єдина ставка мита. Товар, завезений на територію країни-члена, потім може безперешкодно переміщуватися територією країн НАФТА.
Скасування нетарифных обмежень. Країни НАФТА зняли майже всі нетарифні обмеження. На деякі товари нетарифні обмеження залишаються, але мають бути поступово зняті. Для різних нетарифних обмежень термін скасування різний. Всі нетарифні обмеження повинні бути ліквідовані через 15 років після вступу НАФТА в силу.
Паралелі з Угодами Уругвайського раунду. Багато положень НАФТА аналогічні вимогам угод СОТ. Так, НАФТА містить аналогічні угодам СОТ правила про:
- стандарти та процедури перевірки відповідності стандартам перевірки небезпеки товарів;
- спеціальні, антидемпінгові й компенсаційні заходи;
- державні закупки;
- торгівлю послугами;
- інтелектуальну власність.
Так само, як і СОТ, НАФТА містить вимоги, які стосуються іноземного інвестування. Крім положень, аналогічних вимогам СОТ, НАФТА висуває вимоги, які стосуються захисту іноземних інвестицій, у тому числі обмежує випадки можливої націоналізації іноземних інвестицій і встановлює гарантії адекватної компенсації. У цілому, НАФТА вимагає від держав-членів надавати національний режим (умови не гірші, ніж для своїх інвесторів) або режим найбільшого сприяння (умови не гірші, ніж для інвестора з будь-якої іншої країни) інвесторам з інших країн - членів НАФТА. Проте з цього правила є певні винятки: деякі обмеження іноземного інвестування залишилися після набрання чинності НАФТА, але мають бути поступово ліквідовані; деякі обмеження поки вирішили залишити. Наприклад, у Мексиці розробка нафтових і газових родовищ може здійснюватися тільки мексиканськими державними компаніями.
Так само як і СОТ, щодо деяких товарів НАФТА встановлює особливі правила. Обмеження в торгівлі цими товарами теж мають поступово зменшуватися, проте не такою мірою, як на інші товари. Це такі види товарів, як продукція енергетики, текстиль, сільськогосподарська продукція.
Процедура вирішення спорів. НАФТА встановлює декілька спеціальних процедур вирішення спорів, кожна для свого "виду". "Своя" процедура існує відносно спорів про:
- інвестування;
- торгівлю товарами;
- імпортні й експортні обмеження торгівлі текстилем і текстильними виробами;
- знаки походження товарів;
- спеціальні заходи захисту від імпорту (аналог спеціальних заходів У СОТ);
- правила походження товарів;
- торгівлю товарами походженням поза межами НАФТА;
- стандарти НАФТА про захист навколишнього середовища і стандарти трудового законодавства.
Якщо між державами - членами НАФТА виник спір, перше, що вони повинні зробити, - провести переговори. Якщо переговори не привели до бажаного результату, сторони повинні скористатися:
- посередництвом;
- науковою експертною оцінкою.
Згідно з правилами НАФТА подавати спір на розгляд можуть тільки держави. Виняток з цього правила - спори про іноземне інвестування. Такі спори мають право передавати в комісії з вирішення спорів як держави, так і зацікавлені інвестори.
Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.
