| 5.2. КЛАСИЧНІ ЗАСАДИ ОПОДАТКУВАННЯ |
|
5.2. КЛАСИЧНІ ЗАСАДИ ОПОДАТКУВАННЯ Однією із заслуг класика політичної економії А.Сміта є обґрунтування у фундаментальній праці “Дослідження про природу і причини багатства народів” (1776 р.) основних положень оподаткування. Так, він писав, що:по-перше, всі громадяни повинні приймати участь в утриманні уряду пропорційно своїм доходам, які вони отримують рід захистом і опікою держави. Тобто необхідно притримуватися рівності оподаткування; по-друге, податки повинні бути чітко визначені, а не довільні. Це означає встановлення строків сплати, способів платежу, сум податків зрозумілих для платника та всіх інших осіб; по-третє, податки повинні стягуватися в той час і таким способом, коли і як зручно для платника, тобто необхідна умова оподаткування – зручність справляння; по-четверте, кожен податок повинен бути так розробленим, що би він якнаймога менше вилучав грошей від платників понад той дохід, який він приносить в скарбницю – дешевизна справляння податків. Великі витрати на збирання податку роблять сам податок недоцільним. Видатний російський вчений Н.І.Тургенєв в “Основах теорії податків” (1818 р.) розвинув засади оподаткування А.Сміта, проаналізував механізм їх дії на прикладі Росії, одним з перших у світі систематизував теорію податків відповідно до буржуазно-демократичних поглядів. Багато уваги Н.І.Тургенєв приділив у своїй праці ідеї податкової справедливості. Досліджуючи сутність і призначення податків, він писав, що “каждый налог есть зло; ибо он лишает платящего части его собственности: надлежит только с искусством избирать сие зло, т.е. надлежит избирать легчайшее”. І тому уряд повинен брати податків лише стільки, скільки необхідно для задоволення дійсних потреб держави, а не стільки, скільки народ в змозі дати. Даний висновок набуває особливої актуальності в сучасних умовах реформування системи оподаткування в Україні. Коментуючи і досліджуючи чотири основні положення оподаткування, сформульовані А.Смітом, Н.І.Тургенєв робить наголос на загальному правилі: податок завжди повинен справлятися з доходу, а точніше – з чистого доходу, а не з самого капіталу. Це необхідно для того, щоб джерела державних доходів не вичерпувалися. Хоча можливі і винятки з цього загального правила оподаткування, в основному вони пов’язані з надзвичайними ситуаціями, які вимагають пожертви від платників податків на загальну користь. В трактатах по фінансовій науці, які з’явилися пізніше, вказані принципи оподаткування досліджувалися і були доповнені А.Шефле, А.Вагнером, С.де Сісмонді. Так, швейцарський економіст Сісмонді до чотирьох правил А.Сміта додає ще чотири: - податок повинен накладатися не на капітал, а на дохід; - податок повинен накладатися не на валовий, а на чистий дохід; - частина чистого доходу, яка необхідна для існування, повинна звільнятися від оподаткування; - податок не повинен сприяти відтоку майна за межі країни і тому має бути тим більш поміркованим, чим більш рухомий капітал. Саме Сісмонді вперше обґрунтував застосування в оподаткуванні неоподатковуваного мінімуму доходів (згідно сучасної термінології). Він писав, що податок ніколи не повинен припадати на ту частину доходу, яка необхідна для існування платника. Намагаючись підкреслити важливість цього принципу він застерігає уряд, який порушує цю вимогу і тим самим приносить в жертву не тільки людей, але і саму надію на майбутнє. Російський професор І.І.Янжул у своєму вченні про державні доходи додає до чотирьох правил А.Сміта ще п’яте: держава не повинна запроваджувати податків, які суперечать положенням морального, етичного кодексів (податків на євреїв, раскольников, проституток і т.п.) Найбільш вдале групування принципів оподаткування було зроблене німецьким фінансистом А.Вагнером, який відокремив теоретичні засади оподаткування від практичних міркувань техніки справляння податків: Етичні засади оподаткування. 1. Загальність. 2. Недоторканість особистої свободи платників. 3. Рівність (відповідність податків доходам). Засади управління податками. 4. Визначеність. 5. Зручність. 6. Дешевизна і мінімум податкового тягаря. Народно-господарські (фінансово-політичні) засади оподаткування. 7. Належний вибір джерел податків. 8. Достатність і еластичність поступлень від податків. Таким чином, А.Вагнер поширив перелік засад оподаткування, відзначених А.Смітом, і додав до вказаних ним чотирьох правил (рівності, визначеності, зручності, дешевизни) ще чотири – загальності, недоторканості свободи платників, оптимальності у виборі джерел податку, достатності і еластичності поступлень від податку. Загальність оподаткування трактується А.Вагнером як рівність всіх перед податками, відсутність привілеїв для окремих осіб, класів в силу їх суспільного становища або інших причин. Відповідність обкладання з платіжною спроможністю передбачає, зокрема, застосування прогресивного оподаткування, т.б. стягнення податків за ставками, які збільшуються при збільшенні розмірів доходів. Намагаючись досягти відповідності обкладання із платіжною спроможністю громадян, держава не може задовольнитися лише пропорційністю податків доходам. Справедливість вимагає, що би разом із збільшенням доходів окремих осіб, не тільки збільшувалася сума податку, але і процентне співвідношення податку до доходів платника. На це вказують багато вчених, які досліджують сутність податків і, зокрема, на початку ХХ ст. до вказаних проблем звертався відомий економіст Л.В.Ходський. Цікаво, що принцип прогресивності “працює” не тільки в галузі прямого, але і непрямого оподаткування. Хіба не є доказом цього стягнення специфічних акцизів, мита за більш високими ставками для товарів, які призначені для задоволення потреб непершої необхідності, забаганок, з так званих “предметів розкоші”, які, цілком зрозуміло, споживаються в своїй основній масі заможними верствами населення? Необхідність застосування в практиці оподаткування засад відповідності податків з доходами багатьох дослідників підводила до ідеї стягнення одного-єдиного податку із всіх доходів платника. На перший погляд, дана пропозиція є привабливою, але нереальною з позицій втілення в життя. Справа в тому, що важко обліковувати і контролювати всі доходи платників, які можна отримувати з багатьох джерел. Крім того, справляння невеликої кількості податків завжди ставить під загрозу поповнення державної скарбниці: при випаданні з їх переліку хоча би однієї позиції (затримки в поступленні коштів, ухилення від сплати, зменшення об’єктів оподаткування тощо) можна чекати значного зменшення надходжень. І тому повинна існувати система податків, яка відповідає народногосподарським вимогам, т.б. оптимально поєднує джерела і об’єкти оподаткування з метою найменшого обмеження виробництва і підприємництва, а тим самим сприяє здійсненню соціально-політичних цілей податків. Оптимальна комбінація сукупності податків повинна утворювати таку систему, яка забезпечила би при дотриманні етичних засад і засад управління податками достатність і еластичність поступлень на випадок надзвичайних державних потреб. Питання для закріплення матеріалу та самостійної роботи Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено. |
| < Попередня | Наступна > |
|---|
