|
2.3. ФІНАНСОВЕ ПЛАНУВАННЯ Фінансове планування — це один з елементів діяльності, пов’язаної з управлінням фінансами, складова частина всього народногосподарського планування. Об’єктом фінансового планування виступають фінансові ресурси, що утворюються в процесі розподілу і перерозподілу валового національного продукту, найважливішими серед них є прибуток, амортизаційні відрахування, податки, обов’язкові збори в цільові фонди та ін. Фінансовий план — це план формування, розподілу і використання фінансових ресурсів. Особливість фінансових планів — вони складаються виключно в грошовій формі.
Принципи фінансового планування:
- наукова обгрунтованість, яка передбачає проведення розрахунків фінансових показників на основі певних методик, з врахуванням кращого досвіду; використання засобів обчислювальної техніки, економіко-математичних методів, які передбачають багатоваріантність розрахунків і вибір
найоптимальнішого з них;
- єдність фінансових планів полягає в єдності фінансової політики, єдиному підході до розподілу валового національного доходу, єдиній методології розрахунку фінансових показників та ін.;
- безперервність, яка означає взаємозв’язок перспективних, поточних і оперативних фінансових планів;
- стабільність, тобто незмінність показників фінансових планів.
Фінансові плани складаються окремими підприємствами, організаціями, установами, їх об’єднаннями (баланси доходів і видатків, кошториси, бізнес-плани, платіжні календарі); на рівні міністерств, відомств, державних комітетів, державних цільових фондів; в розрізі окремих територій (місцеві бюджети), а також на рівні країни в цілому (Державний бюджет України, зведений бюджет, зведений баланс фінансових ресурсів).
За тривалістю дії розрізняють:
- перспективні фінансові плани (на період понад 1 рік);
- поточні (на 1 рік);
- оперативні (на квартал, місяць).
Діяльність, пов’язана із складанням кожного фінансового плану передбачає виконання певних видів робіт з використанням відповідних методів (див. табл. 2). Таблиця 2. Етапи і методи фінансового планування № п/п | Етапи | Методи | 1. | Аналіз виконання показників фінансових планів за попередній період | Економічний аналіз | 2. | Розрахунки доходів і видатків на плановий період | Коефіцієнтів, нормативний, економіко-математичні методи | 3. | Збалансування доходів і видатків фінансового плану | Балансовий |
Методи економічного аналізу вивчаються у відповідному навчальному курсі, а також економіко-математичні методи. Що ж стосується інших методів, то суть їх полягає у наступному.
Метод коефіцієнтів, або екстраполяції передбачає розповсюдження встановлених у минулому тенденцій на майбутній період або розповсюдження вибіркових даних на іншу частину сукупності досліджуваних об’єктів, які самі не були досліджені.
Цей метод використовується при індексації вартості основних фондів, дооцінці товаро-матеріальних цінностей в зв’язку з інфляцією, при плануванні прибутку, величини власних оборотних коштів та ін.
Перевага методу коефіцієнтів полягає у його простоті, водночас цьому методу притаманний суттєвий недолік. Справа в тому, що разом з коефіцієнтами, які використовуються при плануванні фінансових показників, механічно на наступний період переносяться всі недоліки, що мали місце в попередній період; внутрішні резерви, як правило, не вишукуються.
Нормативний метод у фінансовому плануванні позбавлений вказаного недоліку; він передбачає розрахунок фінансових показників на основі встановлених норм і нормативів. Це — нормативи утворення фондів грошових коштів, норми амортизаційних відрахувань, нормативи розподілу прибутку, норми витрачання коштів в бюджетних установах та ін.
Нормативний метод є більш ефективним при умові що норми і нормативи відповідають наступним вимогам:
- вони мають бути науково-обгрунтованими;
- прогресивними (т.б. орієнтованими на кращий досвід);
- тривалої дії;
- стабільними.
Нормативи бувають двох видів:
1) нормативи, засновані на матеріальних нормах, що представляють грошовий вираз натуральних норм (при визначенні видатків бюджетних установ);
2) нормативи як самостійні розрахункові величини, які відображають процеси формування і розподілу доходів, відрахувань та ін. (податки, внески в цільові фонди, нормативи розподілу прибутку).
Балансовий метод у фінансовому плануванні передбачає відповідність видатків джерелам їхнього покриття, ув’язку всіх розділів фінансового плану, фінансових і виробничих показників, в результаті чого досягається збалансованість плану. В сучасних умовах цей метод набуває особливого значення тому що всі видатки підприємств залежать від зароблених коштів; підприємства стали повністю самостійними і повинні розраховувати тільки на власні поступлення, а не на допомогу держави чи міністерства.
Попередня практика господарювання в нашій країні свідчить про недостатню увагу до цього методу, що проявлялося у перерозподілі коштів всередині галузей, використанні індивідуальних нормативів розподілу прибутку, наданні дотацій збитковим підприємствам, а також місцевим бюджетам.
Напрямки удосконалення фінансового планування:
- забезпечення стабільних умов господарювання, а отже стабільних податків, зборів, подолання інфляції;
- підвищення ролі перспективного фінансового планування, яке в останній час майже не використовується через наявність негативних тенденцій в розвитку економіки і неможливості точних розрахунків фінансових показників. Разом з тим, як окремі господарюючі суб’єкти, так і території країни в цілому зацікавлені у фінансовому плануванні на перспективу, тому що багато економічних процесів (зокрема по розширеному відтворенню) виходять за межі одного року і потребують свого обгрунтування;
- широке застосування економічних нормативів, електронно-обчислювальних машин, економіко-математичних методів, автоматизованих систем управління у фінансовому плануванні;
- дальше розширення прав суб’єктів господарювання, органів місцевого самоврядування у фінансовому плануванні;
- уніфікація фінансових планів в окремих сферах діяльності.
Характеристика найбільш розповсюджених видів фінансових планів. Баланс доходів і видатків складається на підприємствах. Це поточний фінансовий план, розраховується на рік з розбивкою по кварталах.
Структура балансу доходів і видатків І розділ. Доходи і надходження коштів:
- прибуток;
- амортизаційні відрахування;
- внутрішні фінансові ресурси, що виникають в основній діяльності (виручка від реалізації зайвих товарно-матеріальних цінностей, приріст стійких пасивів);
- внутрішні фінансові ресурси, що виникають у капітальному будівництві, яке проводиться господарським способом (виручка від реалізації попутного видобутку корисних копалин, прибуток та економія по будівельно-монтажних роботах, реалізація позатитульних споруд);
- кошти від продажу цінних паперів;
- пайові та інші внески членів трудового колективу;
- поступлення коштів від вищестоящої організації.
II розділ. Видатки і відрахування:
- капітальні вкладення;
- капітальний ремонт основних фондів;
- приріст власних оборотних коштів;
- утворення фінансового резерву;
- фонди заохочення;
- науково-дослідні роботи;
- підготовка кадрів;
- утримання об’єктів соцкультпобуту.
III розділ. Взаємовідносини з бюджетом та позабюджетними фондами:
- податки, збори та інші платежі в бюджет і в позабюджетні фонди;
- асигнування з бюджету.
IV розділ. Взаємовідносини з кредитною системою:
- надання довгострокових позик;
- сплата відсотків по довгострокових позиках;
- погашення позик.
Платіжний календар — це оперативний фінансовий план. Головна мета його складання — спрогнозувати фінансовий стан підприємства на певну дату, на відміну від балансу доходів і видатків, який складається за певний період. Форма цього фінансового плану представлена в таблиці 3.
При складанні платіжного календаря обов’язково враховуються: строки виплати заробітної плати, премій, внесення податків та здійснення інших платежів, розрахунків з постачальниками і споживачами; стан дебіторської і кредиторської заборгованості та ін. Таблиця 3. Платіжний календар № п/п | Показники | Декади | 1 | 2 | 3 | 1. | Початкове сальдо | | | | 2. | Надходження коштів | | | | 3. | Витрачання коштів | | | | 4. | Сальдо за період (рядок 2 — рядок 3) | | | | 5. | Кінцеве сальдо (рядок 1 + рядок 4) | | | | 6. | Мінімально допустиме сальдо | | | | 7. | Залишок коштів [(рядок 5 — рядок 6) > 0] | | | | 8. | Нестача коштів [(рядок 5 — рядок 6) < 0] | | | |
Бізнес-план — план реалізації певного проекту або угоди. Це не суто фінансовий план, але він містить розділи, в яких наводиться розрахунок фінансових показників, таких як затрати, прибуток, рентабельність, строк окупності затрат. Бізнес-плани обов’язково складаються у випадках приватизації підприємства, продажу контрольного пакета акцій на неконкурсних основах іноземному інвестору, при створенні спільних підприємств за участю держави. Крім того, кредитні установи при наданні довгострокових позик вимагають представлення підприємствами бізнес-планів для обгрунтування повернення кредитів.
Структура бізнес-плану: в перших розділах дається загальний опис проекту і вказується його мета і необхідність; характеристика товарів, робіт або результату, який досягається після завершення проекту і дає прибуток; дослідження і прогнозування ринкової ситуації, реклама, покупці і конкуренти; характеристика сировинної та експериментальної бази, забезпечення кваліфікованою робочою силою.
Заключні розділи бізнес-плану — фінансові — де надаються розрахунки прибутку і рентабельності від реалізації угоди або проекту, обгрунтовуються терміни і джерела повернення позик, а також строки окупності затрат.
Кошторис доходів і видатків складають установи невиробничої сфери і, в першу чергу, бюджетні організації.
У найбільш загальному вигляді кошторис доходів і видатків представлений в таблиці 4.
На практиці використовуються наступні види кошторисів:
1) індивідуальні (кошторис доходів і видатків) — це фінансові плани окремих бюджетних установ;
2) загальні кошториси складаються по однотипних бюджетних установах (школах, лікарнях);
3) кошториси на проведення централізованих заходів (змагань, конкурсів, олімпіад);
4) зведені — це зведені в єдині індивідуальні кошториси та кошториси на проведення централізованих заходів в розрізі окремого міністерства.
Показники | Всього на рік | Разом на рік | Загальний фонд | Спеціальний фонд | Залишок коштів на початок року | х | х | х | ДОХОДИ - всього | | | | Надходження коштів із загального фонду бюджету | | | | Надходження коштів із спеціального фонду бюджету | | | | ВИДАТКИ -всього | | | | ПОТОЧНІ ВИДАТКИ | | | | Видатки на товари і послуги | | | | Виплата процентів (доходу) за зобов’язаннями | | | | Субсидії і поточні трансферти | | | | КАПІТАЛЬНІ ВИДАТКИ | | | | Придбання основного капіталу | | | | Створення державних запасів і резервів | | | | Придбання землі і нематеріальних активів | | | | Капітальні трансферти | | | | НЕРОЗПОДІЛЕНІ ВИДАТКИ | | | |
КРЕДИТУВАННЯ 3 ВИРАХУВАННЯМ ПОГАШЕННЯ | | | | ПЛАТЕЖІ ДО БЮДЖЕТУ | | | |
Бюджети, як фінансові плани на рівні держави або її окремих територіальних підрозділів, завжди мають дві частини — дохідну і видаткову. Дохідна частина включає поступлення податків і обов’язкових зборів, неподаткові надходження. У видатковій частині вказуються напрямки витрачання бюджетних коштів, які визначаються бюджетною політикою, а також діючим порядком розмежування видатків між окремими бюджетами.
Особливістю державного бюджету як фінансового плану є те, що він має силу закону. Щорічно Верховна Рада України приймає Закон України про Державний бюджет, в якому затверджує:
- суми доходів Державного бюджету України;
- суми видатків Державного бюджету України;
- граничний розмір дефіциту Державного бюджету України та джерела його покриття;
- суми дотацій, субвенцій та розміри відрахувань від регулюючих доходів;
- розмір оборотної касової готівки Державного бюджету України.
Баланс фінансових ресурсів і витрат держави складається з метою визначення обсягів фінансових ресурсів, що створюються в країні, напрямків їх використання, збалансування доходів і витрат держави. Крім того, з допомогою цього фінансового плану перевіряється обгрунтованість розрахунків показників державного бюджету, платіжного балансу, балансу доходів і витрат населення. Відмінність балансу фінансових ресурсів і витрат держави від зведеного бюджету полягає в тому, що крім централізованих фінансових ресурсів які мобілізуються через бюджетну систему і державні цільові фонди, в ньому відображаються і децентралізовані фінансові ресурси, які зосереджуються у суб’єктів господарювання і у населення.
У першому розділі “Доходи” наводяться поступлення всіх видів фінансових ресурсів — прибуток, податки, амортизаційні відрахування, внески в державні цільові фонди, доходи від зовнішньоекономічної діяльності, приріст довгострокових вкладень населення, доходи від приватизації, іноземні кредити тощо.
У другому розділі “Витрати” вказуються напрямки витрачання централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів — витрати на розвиток економіки, на соціальні гарантії населенню, державні дотації, утримання соціально-культурних об’єктів, на оборону, управління, зовнішньоекономічну діяльність, на виплату пенсій, обслуговування державного боргу та ін. Питання для закріплення матеріалу та самостійної роботи
1. Що таке “фінансовий план”? Наведіть приклади фінансових планів.
2. На яких принципах засновується фінансове планування?
3. Які є етапи у складанні фінансового плану?
4. Дайте порівняльну характеристику методам фінансового планування та наведіть приклади їх застосування.
5. Структура, показники і сфера застосування балансу доходів і видатків, платіжного календаря, бізнес-плану, кошторису.
6. Назвіть особливості бюджету як фінансового плану та балансу фінансових ресурсів і витрат держави.
7. Шляхи вдосконалення фінансового планування в умовах реформування фінансового механізму. Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.
|
