|
13.7. Сегментація ринку праці, її оцінки Ринок праці обмежується певним економічним простором, який має чіткі територіальні, галузеві, демографічні, соціальні, національні та інші параметри.
Сегментація ринку праці — це поділ ринку робочої сили на окремі групи за певними критеріями, залежно від поставленої мети вивчення, аналізу чи управління.
Ринок праці сегментується за такими принципами: територіальний (географічний), професіонально-кваліфікаційний, соціальний, за ланками суспільного виробництва, за кількісним співвідношенням покупців та продавців товару (“робоча сила”), за умовами конкуренції.
З точки зору територіального підходу виділяють такі ринки праці:
- внутрішній — місцевий, регіональний, національний;
- зовнішній — транснаціональний та світовий.
З точки зору ланки суспільного виробництва виділяють ринки праці:
- внутріфірмовий;
- галузевий;
- національний.
Залежно від професій виділяють ринок:
- робочих кадрів (працівники переважно фізичної праці);
- спеціалістів та керівників.
За демографічним принципом ринок праці поділяється:
- за статевою ознакою — чоловіки, жінки;
- за віком — молодь, особи працездатного віку, особи передпенсійного віку.
За національним принципом: українці, росіяни, молдавани, болгари та інші.
За рівнем освіти: з вищою, з середньою спеціальною, з середньою та неповною середньою освітою.
За часовим принципом: тимчасовий (погодинний, поденний, помісячний, сезонний), постійний (річний).
За юридично-правовими аспектами: офіційний (зареєстрований), неофіційний (відкритий або чорний) ринок праці. Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.
|
