У практиці нормування праці застосовують такі методи: сумарний (дослідно-статистичний), розрахунково-аналітичний, мікроелементний (Рис.2.2.).
За допомогою аналітичного методу установлюються технічно-обґрунтовані та оптимальні норми праці, які є прогресивними. На основі сумарного (дослідно-статистичного) методу встановлюються дослідно-статистичні норми, які широко застосовуються на практиці у зв’язку з простотою розрахунку.
Сутністю сумарного (дослідно-статистичного) методу є те, що норма встановлюється в цілому на операцію без розчленування її на складові елементи. За цим методом норми визначають на основі статистичних даних про фактичні затрати часу за минулий період або порівняння якоїсь операції з аналогічними операціями.
Рис 2.2. Методи нормування та вивчення затрат робочого часу[4].
При аналітичному (розрахунково-аналітичному) методі операцію попередньо розчленовують на елементи. Норму часу в цьому разі розраховують на кожний елемент операції. Цей метод нормування дає значно точніші результати, ніж сумарний. Він є основним методом для масового і серійного типів виробництва, тобто для тих умов, коли одна операція повторюється багато разів. В умовах індивідуального і дрібносерійного виробництва, коли операція повторюється кілька разів або й зовсім не повторюється, застосування трудомісткого аналітичного методу розрахунку норми часу економічно себе не виправдовує. Тому його застосовують лише для розрахунку норм на дуже складні операції.
Аналітичний метод має два різновиди:
1) технічний розрахунок норми за нормативами складових елементів норми часу залежно від режимів роботи устаткування, організації обслуговування та виробничих можливостей робочого місця, застосування найкращих, найефективніших методів організації та способів праці.
Розрахунки (відповідно до ступеня диференціації) можуть бути:
- за мікроелементними нормативами;
- за диференційованими нормативами;
- за укрупненими нормативами.
2) технічний розрахунок норми на основі досліджень витрат робочого часу та режимів роботи устаткування у реальних витратах часу та експериментальних режимів роботи устаткування, на засадах чого проектуються раціональні трудовий і виробничий процеси; отримані норми порівнюються з нормативними матеріалами.
Сумарний (досвідно-статистичний) метод має декілька різновидів встановлення норми:
- на основі порівняння складності та обсягу даної роботи з такими, що виконувались раніше;
- на основі даних оперативного й статистичного обліку про витрату часу на аналогічні роботи;
- за досвідом особи у встановленні норм праці;
- за результатами узагальнення сумарних спостережень за використанням робочого часу на цих операціях, роботах.
Таким чином, особливістю технічно обґрунтованих норм є застосування розрахункових методів, які дозволяють широко використовувати досягнення науки і техніки, досвід найкращих робітників в удосконаленні праці та виробництва.
Велике значення має мікроелементний метод нормування праці (для нормування ручних і деяких машинно-ручних процесів). За допомогою цього методу виділяють і вивчають найпростіші елементи, так звані мікроелементи, з яких складаються складні і різноманітні за своїм характером трудові операції. Ці мікроелементи визначають норми затрат часу залежно від найважливіших чинників, які впливають на їх структуру.
Переваги цього методу полягають у тому, що ще до початку трудового процесу можна конструювати ручні прийоми окремих трудових процесів на основі створення системи мікроелементів, які вирізняються характером і методом виконання роботи, схемою організації робочого місця і трудовими навичками робітника. За допомогою цієї системи можна встановити раціональність затрат часу на виконання окремих елементів операції.
Запитання для самоконтролю
1. У чому полягає сутність та завдання організації праці?
2. Назвіть напрямки організації праці на виробництві?
3. Які визнаєте види поділу праці?
4. У чому полягає сутність нормування праці?
5. Які основні завдання щодо покращення роботи з нормування праці на сучасному етапі?
6. Дайте визначення виробничої операції та її основних структурних складових.
7. Охарактеризуйте класифікацію затрат робочого часу.
8. Які складові часу перерв? Охарактеризуйте їх.
9. Які ви знаєте методи вивчення затрат робочого часу шляхом спостереження?
10. Назвіть основні види фотографії робочого часу.
11. Дайте визначення хронометражу та з якою метою він проводиться?
12. Охарактеризуйте основні етапи проведення хронометражного спостереження.
13. Який взаємозв’язок між нормами та нормативами праці? Назвіть види норм праці.
14. Назвіть елементи, які входять у норму штучного часу?
15. Як поділяються норми праці за ступенем обґрунтованості?
16. Які ви знаєте основні методи нормування праці? Поясніть їх переваги і недоліки.
Література
1.Абрамов В. М., Данюк В. М., Гриненко А.М, Колот А. М., Чернов В.І. Нормування праці.-К.: ВІПОЛ, 1995, -С.19-65.
2. Завіновська Г. Т. Економіка праці. - К.: КНЕУ, 2000. - С. 134-147.
3. Тимош І. М. Економіка праці: Навчальний посібник. - Тернопіль: Астон, 2001. - С 97-145.
4. Багрова І. В. Нормування праці: Навчальний посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2003. - С.84-135.
5. Нормирование труда / Под ред. Генкина Б. М. - М.: Экономика,1985.
Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.
