|
6.3. Нормативно-правові та організаційні проблеми становлення системи соціального партнерства в Україні Внаслідок децентралізації в управлінні економікою України, роздержавлення власності, створення приватного підприємництва, об’єктивно постали передумови і для розвитку соціального партнерства на всіх рівнях та створення його інституцій.
Система ринкових відносин в Україні лише формується, отже, і нове законодавство про працю перебуває у стадії розвитку. Разом з Конституцією України, яка визначає основні принципи правового регулювання соціально-трудових відносин, в країні діє Кодекс законів про працю України 1971 р. (із змінами від 1 березня 1998 р.).
Кодекс законів про працю України (КЗпП України) є зведеним законом і діє на всій території України. КЗпП України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і підйому на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини (ст. 1 КЗпП України).
Формування системи соціального партнерства в Україні почалося в 1992 р. після прийняття Закону “Про оплату праці”, який започаткував правову основу договірного регулювання оплати праці на основі системи тарифних угод.
Нову правову основу договірного регулювання виробничих, соціально-економічних і трудових відносин створено в 1999 р. Законом України “Про колективні договори і угоди”, в якому враховано норми конвенцій і рекомендацій МОП, світовий досвід. Законодавчо визначено сферу укладання колективних договорів і угод та процедуру їх підписання, партнерів, порядок ведення переговорів і вирішення розбіжностей, які виникають, відповідальність сторін при укладанні договорів та обов’язковість виконання положень колективного договору як для власника, так і для працівників підприємства.
Крім того, важливу роль в регулюванні соціально-трудових відносин відіграють наступні закони: Закон України від 1 березня 1991 р. “Про зайнятість населення“ (із змінами і доповненнями від 1 грудня 1998 р.); Закон України станом на 25 травня 1999 р. “Про охорону праці”.
Важливим кроком до запровадження соціального партнерства стало створення у 1993 р. Національної ради соціального партнерства, яка є консультативно-дорадчим органом при Президентові України для узгодження питань, що виникають у соціально-трудовій сфері. Це тристороння організація, до складу якої входять 66 членів – по 22 особи представники кожної сторони: уряду, об’єднань підприємців, профспілок.
Одним з головних завдань діяльності НРСП у сфері ринку праці є участь у підготовці законодавчих актів з приводу соціально-трудових питань, підготовка пропозицій стосовно загальних і галузевих колективних угод, здійснення посередництва та примирення під час вирішення колективних трудових конфліктів.
З березня 1998 р. прийнятий Закон України “Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)”; Указом Президента від 17 листопада 1998 р. створено Національну службу посередництва і примирення.
Тривалий час у Верховній Раді України знаходяться на розгляді проекти законів “Про соціальне партнерство”, “Про об’єднання роботодавців”, “Про трудові колективи”, нова редакція Закону України “Про колективні договори та угоди”. З прийняттям цих законів буде створена сучасна правова база колективного трудового права.
Система індикаторів розвитку соціального партнерства в Україні наведена в табл. 6.1. Таблиця 6.1. Складові елементи розвитку соціального партнерства. [7] Система індикаторів стану соціального партнерства в Україні. | 1. Сприяння
розвитку
виробництва,
забезпечення
продуктивної
зайнятості | 2. Оплата праці,
підвищення рівня
доходів | 3. Умови праці та
відпочинку | 4. Соціальний
захист та
задоволення
духовних потреб | 5. Організаційний
рівень
соціального
партнерства | 1.1. Розвиток
виробництва. | 2.1. Відповідність
оплати праці встановленим мінімальним
гарантіям. | 3.1. Зайнятість у
шкідливих умовах. | 4.1. Розвиток
державного
соціального
страхування. | 5.1. Діяльність
організацій
найманих
працівників. | 1.2. Рівень
безробіття. | 2.2. Структура фонду
заробітної плати. | 3.2. Виробничий
травматизм. | 4.2.Підвищення
кваліфікації, професійне навчання. | 5.2. Діяльність
об’єднань роботодавців. | 1.3. Рівень
зайнятості. | 2.3. Доходи
населення. | 3.3. Тривалість
щорічної
відпустки. | 4.3. Організація
пільг,
компенсацій
та субсидій за місцем роботи. | 5.3. Охоплення
працівників
колективними договорами. | 1.4. Вимушена
неповна зайнятість. | 2.4. Вагомість оплати праці для
забезпечення потреб населення. | | | 5.4. Стан
виконання колективних договорів. | 1.5. Ефективність
державної служби
зайнятості. | 2.5. Заборгованість із виплати заробітної
плати. | | | |
Ця система статистичних показників відображає стан розвитку соціального партнерства і дає змогу оцінити ефективність виконання прийнятих зобов’язань з основних напрямків діяльності. Запитання для самоконтролю
1. Розкрити сутність поняття “соціальне партнерство”.
2. Охарактеризуйте засади соціального партнерства, вироблені МОП.
3. Назвіть принципи, які лежать в основі проведення колективних переговорів.
4. Охарактеризуйте суб’єкти соціального партнерства.
5. Які функції держави в системі соціального партнерства?
6. Назвіть основні завдання системи соціального партнерства в Україні.
7. Які, на вашу думку, причини недостатнього розвитку системи соціального партнерства в Україні? Література
1. Колот А. Соціально-трудові відносини: теорія і практика регулювання: монографія. - К.:КНЕУ, 2004. - 230с- Розділ ІІ,с. 114-128.
2. Новіков В. Зарубіжний досвід соціального партнерства // Україна: аспекти праці. - 1998 - №1.- С 38 - 41.
3. Українець С Соціальне партнерство в Україні: перспективи законодавчого регулювання // Україна: аспекти праці. - 1998. - №2. -С 22- 25.
4. Есинова Н. И. Экономика труда и социально-трудовые отношения: Учеб. пособие. - К.: Кондор, 2003.- С. 102 - 133.
5. Ляшенко Т. Соціальне партнерство: шлях до ринкової держави // Юридичний вісник. - 1999. - №18. - 6-12 травня.
6. Мірошниченко О. Система показників стану соціального партнерства в Україні та її інформаційне забезпечення // Регіональні аспекти розвитку і розміщення продуктивних сил України. Збірник наукових праць. Вип. 7. - Тернопіль: ”Економічна думка. - 2002. - с 200-205. Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.
|
