|
2.3. Внутрігалузева і міжгалузева банківська конкуренція |
|
2.3. Внутрігалузева і міжгалузева банківська конкуренція. Внутрігалузева конкуренція – це конкуренція між кредитними інститутами, які пропонують аналогічні банківські продукти, що відрізняються якістю, ціною, доступністю та іншими параметрами.
В якості банківських галузей і підгалузей виступають окремі види або групи споріднених банківських послуг (кредитні послуги, послуги з платіжними картками та інші послуги). З точки зору внутрігалузевої конкуренції універсальні банки мають ряд переваг, до яких можуть бути віднесені:
- диверсифікація ризику;
- кращі можливості переливу капіталу.
В той же час недоліком універсального банку є розширення кола конкурентів пропорційно до зростання рівня універсалізації.
Внутрігалузева конкуренція має дві форми:
- предметна;
- видова.
Предметна здійснюється між продавцями, які пропонують ідентичний товар, що може відрізнятися тільки якістю, а по відношенню до банківських послуг найчастіше тільки ціною (прикладом можуть бути стандартизовані послуги банків по залученню вкладів).
При видовій конкуренції продукти одного цільового призначення відрізняються іншими суттєвими параметрами (кредитні послуги).
Характерною тенденцією банківського бізнесу є розширення видової конкуренції, оскільки сьогодні навіть послуги масового характеру втрачають свою однорідність, що ставить вибір їх споживачами у все більшу залежність з рівнем іміджу, солідністю і надійністю банку, а такі параметри для кожного банку є індивідуальними.
Міжгалузева конкуренція також має дві форми:
- конкуренція шляхом переливу капіталу;
- функціональна конкуренція.
Конкуренція шляхом переливу капіталу виникає при зміні профілю діяльності або її диверсифікації (розширення, розгалуження). Такий перелив капіталу можливий через подолання вхідних і вихідних бар’єрів галузі.
Вхідні бар’єри - це перепони для проникнення на ринок нових конкурентів.
Для банківської справи характерною є відсутність, як правило, патентного захисту новинок, що полегшує доступ конкурентів. В банківській діяльності практично не існує проблеми недоступності каналів збуту, що пояснюється специфікою банківського продукту і переважно прямою системою збуту.
До найбільш суттєвих вхідних бар’єрів належать:
♦ правові обмеження:
- складні процедури реєстрації і ліцензування банківської діяльності;
- високі вимоги до керівників (стаж роботи, освіта, наявність управлінського досвіду, відсутність суттєвих зауважень з боку НБУ до діяльності на попередніх посадах тощо);
- високі вимоги до мінімального розміру статутного капіталу.
♦ високі затрати на переорієнтацію споживачів;
♦ необхідність значних інвестицій в матеріально-технічну базу і кадри.
Вихідні бар’єри в банківському бізнесі суттєвої ролі не відіграють. Банки, входячи в інші галузі, як правило із освоєних ринків не йдуть.
Функціональна конкуренція – це конкуренція різних, але взаємозамінних товарів (товарів-субститутів). Такий тип конкуренції у банківському бізнесі не відіграє суттєвої ролі. Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.
|
