4.1. Характеристика та структура міжнародного ринку цінних паперів
Ринок цінних паперів – це частинеа як грошового ринка, так і ринка капіталів. На цьому ринку відбуваються оперції лише із стандартними фінансовими операціями, обіг яких регулюється чіткими юридичними нормами і міжнародними правилами. В Україні цей сегменть фінансового ринку як і ринок капіталів взагалі, знаходится на початковій стадії свог розвитку.
Цінні папери це свідоцтва про участь їх власників у капіталі акціонерної компанії або наданні позики. Вони передбачають зобовязання емітентів сплачувати їх власникам доходи у вигляді дивідендів або процентів. У юридичному розуінні цінні папери – майнове право, яке засвідчується певним документом і реалізується у порядку, що вказується у цьому документі.
У звязку з розвитком електронних систем торгівлі цінними паперами змінюється зовнішня форма їх існування. Цінні папери, операції з якими здійснюються через електронні системи, не мають речового титулу. Вони існують як одиниці обліку в комп’ютерній системі та обертаються лише у формі переказів з рахунків одних учасників на рахунки інших.
Цінні папери дають їх власникам можливість володіти капіталом і отримувати відповідні доходи (проценти, девіденди). Проте капітал цей фіктивний, оскільки цінні папери не мають власної вартості, хоча продаються і купуються на ринку, їх ціни мають ірраціональний характер.
Емітентами цінних паперів виступають окремі фірми і корпорації, центральні уряди та муніципальні органи влади. Випуск цінних паперів реалізується спочатку на первинному ринку, шляхом прямого звернення емітента до інвесторів чи через посередника, який бере на себе зобов’язання реалізувати ці папери. Цінні папери, придбані інвесторами при емісії, потім можуть бути ними перепродані на вторинному ринку, який складається з фондових бірж та позабіржового обігу.
Спочатку цінні папери функціонували на території країн емітентів, згодом вони переступили національні кордони і стали обертатися на ринках інших країн. Цей процес особливо прискорився у 1970 ті роки коли в розвинутих країнах були відмінені обмеження на переміщення капіталу за кордон. У результаті цього фондовий ринок набув інтернаціонального характеру. Загалом частка п’яти промислово розвинутих країн (США, Японія, Німеччина, Велика Британія і Франція) складає понад 65% всього обсягу світового ринку цінних паперів.
Міжнародний ринок цінних паперів це – джерело, яке забезпечує економічним суб’єктам доступ до міжнародного ринку вільних капіталів і прискорює глобальнй процес економічного зростання. Сьогодні він є основним інститутом, який регулює міжнародне інвестування.
Ринок цінних паперів займає особливе місце у структурі сучасного міжнародного інвестиційного ринку, що обумовлено насамперед унікальними особливостями цінних паперів як фінансово інвестиційних інструментів.
Важливим для аналізу міжнародного ринку цінних паперів є його поділ на первинний і вторинний.
Первинний ринок цінних паперів це економічне середовище на якому цінний папір проходить від свого емітента до першого покупця. Економічним цей простір називають тому, що на ньому діють емітент та інвестор, він раціонально організований, і тільки в межах цього простору емітент може одержати необхідний йому капітал.
На первинному ринку міжнародні позичальники розміщують нові випуски боргових інструментів, зазвичай за допомоги великих інвестиційних інституцій (інвестиційного банку чи інвестиційного підрозділу універсального банку) або їх синдикату.
На вторинному ринку цінних паперів продаються і купуються уже випущені запозичення між різними закордонними інвесторами. Вторинний ринок для боргового інструменту розвивається там, де відбувається перевищення попиту міжнародних інвесторів на ризик даного позичальника над пропозицією запропонованих цим позичальником своїх боргових інструментів на первинному ринку.
Вторинний ринок може створюватиі значні проблеми для позичальника, оскільки ціни цього ринку є мірилом кредитоспроможності й ризику боржника. У випадку появи негативної інформації, навіть зовсім необгрунтованої, і відповідної негативної зміни ціни на даному ринку, доступ позичальника на первинний ринок з новими емісіями може бути суттєво обмежений. Таким чином, особливої важливості набуває ефективність стратегії позичальника і на первинному, і на вторинному ринках цінних паперів.
Вторинний ринок цінних паперів може бути неорганізованим, або позабіржовим, та організованим, або біржовим.
Позабіржовий (неорганізований) ринок цінних паперів характеризується такими особливостями :
- численністю продавців цінних паперів ;
- відсутністю єдиного курсу на однакові цінні папери (питання про курс будь якого цінного папера вирішується під час переговорів між його продавцем і покупцем);
- торгівля цінними паперами відбувається в різних місцях і в різний час ;
- немає єдиного центру, який організовує цю торгівлю і відпрацьовує її методологію (на відміну від біржі). Торгівля відбувається як відповідно до чинного законодавства, так і з порушенням його.
У більшості країн на позабіржовому ринку обертається основна маса (приблизно 85 %) цінних паперів,проте саме біржовий ринок, визначає кон’юнктуру та процес розвитку міжнародного ринку цінних паперів.
