|
2.2. Конверсійні операції на міжнародних валютних ринках |
|
2.2. Конверсійні операції на міжнародних валютних ринках Валютний ринок, практично охоплює конверсійні та депозитно – кредитні операції, що здійснюються між контрагентами в іноземній валюті за ринковим курсом або процентною ставкою.
До складу конверсійних операцій можна віднести наступні види валютних операцій (рис.2.3).  Рис.2.3. Конверсійні операції. Основні параметри конверсійних угод (тікет tiket):
1. сума і валюта конверсійної операції;
2. обмінний курс здійснення угоди;
3. дата валютування;
4. дата зарахування коштів на рахунок в банку;
5. основна траса платежу і реквізити контрагентів. На практиці дилери банків укладають угоди по телефону або за допомогою трансакційної системи Reutes Dealing, яка дає змогу укладати угоди і вести переговори в режимі двостороннього зв’язку з банками кореспондентами.
За термінами проведення конверсійні операції поділяються на дві групи:
1. До першої пгрупи відносяться операції з негайно поставкою валюти (операції на умовах spot). Операція spot – конверсійна операція з датою валютування на другий робочий банківський день з дня укладання угоди. Вона проводиться за поточним обмінним курсом для негайної доставки інвалюти, яка означає видачу інвалюти готівкою в касі банку (роздрібний ринок) або шляхом переказу валюти (міжбанківський ринок) протягом двох робочих днів. У свою чергу, операції з негайною поставкою можуть поділятися на конверсійні операції з датою валютування “сьогодні” тобто в день укладання угоди (today або скорочено tod) і конверсійні операції з датою валютування
“завтра” тобто на наступний робочий день за днем укладання угоди (tomorrow або скорочено tom). Відповідно до цього визначається й валютний курс (курс spot) на момент укладання угоди. Існують два spot – курси;
курс попиту (bid rate) – курс за яким клієнт може купити одну валюту за іншу; курс пропозиції (offer rate) – курс за яким клієнт може продати одну валюту за іншу.
Учасники spot операцій мають можливість:
- терміново одержати валюту для погашення своїх зовнішньо економічних зобов’язань;
- уникнути втрат від зміни валютних курсів: імпортер негайною купівлею інвалюти страхує себе від можливих втрат унаслідок підвищення її курсу, а експортер негайним продажем інвалюти страхується від втрат, пов’язаних з падінням її курсу;
- оперативно диверсифікувати свої валютні запаси, а банкам – ще й оперативно відрегулювати свою валютну позицію.
2. До другої групи відносяться термінові валютні операції або форвардні (forward), за якими суб’єкти ринку отримують право купити або продати валюту в майбутньому за курсом, зафіксованим на момент укладання угоди. Форвардна угода включає три основні елементи:
– зобов’язання купити або продати певну суму валюту за іншу;
– виконання угоди (дата доставки валюти) у визначений термін;
– фіксування валютного курсу – forward в момент укладання угоди. Характерною особливістю строкових або форвардних (forward) операцій є те, що вони оформляються стандартизованими документами (контрактами), які мають юридичну силу протягом певного часу (від підписання до оплати) і самі стають об’єктом купівлі-продажу на валютних ринках. Такі документи називаються валютними деривативами. До них належать передусім форвардні та ф’ючерсні контракти, опціони. Строкові операції на валютних ринках з’явилися відносно недавно (у 70-80-ті роки XX ст.). Це обумовлено, насамперед, значними коливаннями валютних курсів і пов’язаними з ними суттєвими валютними ризиками. Строкові операції дають можливість, з одного боку, застрахуватися від валютних ризиків, а з іншого – одержати додатковий дохід шляхом проведення спекулятивних операції. Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено. |
