Studentam.net.ua

      Терміном дизонтогенез позначають різні форми порушень онтогенезу, але обмежений тими термінами розвитку, коли морфологічні системи організму ще не визріли. У вітчизняній дефектології використовується термін “аномалії розвитку”.
      Причини дизонтогенезу різноманітні, внесок у їх дослідження зробили і генетики, біохіміки, ембріологи, нейрофізіологи тощо.
      Загалом, закономірності аномалій розвитку психіки, окрім дитячої патопсихології, вивчають дефектологія (акцент робиться на розробку систем навчання і виховання аномальних дітей), дитяча психіатрія (досліджує симптоматику хвороби, зумовлену аномальним розвитком).
      Хвороба, як порушення, насамперед, біологічної лінії розвитку, згодом створює перешкоди для соціально-психологічного розвитку дитини – засвоєння нею знань, формування особистості.
      Патопсихологічними параметрами для визначення характеру психічного дизонтогенезу є:
      1) функціональна локалізація порушення у морфофункціональній організації мозку;
      2) часові параметри у виникненні дизонтогенезу;
      3) інтенсивність пошкодження;
      4) первинність, вторинність порушення.
      Для організації ефективної корекції порушень психічного розвитку задачами патопсихологічної діагностики є:
      - вивчення симптомів захворювання і механізмів їх виникнення;
      - віднесення даного захворювання до певного типу дизонтогенезу.
      Класифікація типів дизонтогенезу грунтується на виділенні тієї області психіки, в якій вперше виникли аномальні явища.
      Сухарєва Т.Є. виділяє такі типи дизонтогенезу:
      - затриманий психічний розвиток;
      - викривлений;
      - пошкоджений.
      Л. Каннер:
      - психічний недорозвиток;
      - викривлений психічний розвиток.
      Лебединський В.В. виділяє такі варіанти психічного дизонтогенезу:
      - недорозвиток;
      - затриманий психічний розвиток;
      - пошкоджений психічний розвиток;
      - дефицітарний психічний розвиток;
      - викривлений психічний розвиток;
      - дизгармонійний психічний розвиток.
      Як зазначає Лебединський В.В., при одному і тому ж захворюванні можуть співіснувати різні варіанти дизонтогенезу. Тому запропоновані варіанти психічного дизонтогенезу пропонує розглядати не як самостійні утворення, а як синдроми аномального розвитку, які часто поєднуються між собою при переважанні якогось одного.
      Отже, психологічний аналіз аномального розвитку дитини включає такі етапи:
      1) систематизація психологічних даних про стан дитини в момент дослідження (первинний, вторинний дефект, збережені функції);
      2) кваліфікація динаміки психічного дизонтогенезу;
      3) кваліфікація психічного онтогенезу дитини до початку появи відхилень у розвитку;
      4) аналіз психологічних особливостей членів сім’ї для виявлення ролі спадкових передумов хвороби та інших несприятливих фактів середовища;
      5) формулювання діагнозу типу психічного дизонтогенезу;
      6) підбір методів психолого-педагогічної корекції, профілактика вторинних розладів.