3.3. Специфіка соціального діагнозу на регіональному рівні та у закладах соціального обслуговування населення. Регіон – частина країни, що являє собою цілісну соціально-економічну систему, володіє спільністю економічного, політичного і духовного життя, спільним історичним минулим, культурною і соціальною своєрідністю. Іншими словами, регіон – це простір, на якому відбувається соціалізація людини, формування, збереження і трансляція норм способу життя, збереження і розвиток природних і культурних багатств. У широкому занченні соціальна діагностика базується на даних соціальної статистики. Вплив регіональних умов на соціалізацію людини має різний характер і визначається специфікою і своєрідністю: - природно-географічні; - соціально-географічні; - соціально-економічні; - соціально-демографічні; - етнічні; - історичні й культурологічні відмінності. Об’єктивні характеристики регіону і створені в ньому умови можна розглядати і як посилення відносно напрямленої соціалізації, що суттєво залежить від соціально-економічної політики місцевої влади. Вплив на відносно напрямлену соціалізацію в масштабах регіону припускає, що законодавча і виконавча гілки влади, як мінімум, цілевпрямовано вирішують декілька завдань. 1. Здійснюють аналіз актуального стану справ у регіоні, а також довгострокової і середньострокової соціокультурної і господарсько-економічної перспектив регіону, основних видів існуючої і перспективної виробничої діяльності, інвестиційних проектів; оцінку динаміки ринку праці і сфери споживання послуг різного характеру. 2. Аналізують стан справ у галузях і секторах життєдіяльності регіону, які впливають на соціалізацію, сфери охорони здоров’я, охорони прав, соціального захисту, культури населення, на основі чого розробляють програми їх розвитку у взаємодії один з одним. 3. Проводять діагностику систем управління в регіоні та застосовують міри з їх удосконалення. Вплив регіону на відносно соціально контролюючу соціалізацію – виховання – здійснюється в руслі тієї політики, яку проводить у цій сфері регіональна влада. Регіональна політика у сфері виховання включає в себе, з одного боку, адаптацію, відповідно до принципу культуровідповідності державної політики в цій сфері до умов регіону. З іншого боку, вона передбачає розробку нормативних документів, виділення ресурсів, притягнення різних державних і громадських організацій, підтримку виховних ініціатив, що в сукупності повинно створити необхідні умови для розвитку і духовно-ціннісної орієнтації підростаючих поколінь у відповідності з інтересами людини і запитами регіональної спільноти. Це потребує вирішення ряду завдань: - вивчення ситуації в регіоні; - фіксація виховних ресурсів у регіоні; - розроблення комплексних міжвідомчих програм; - корекція змісту, форм, методів виховання; - пошук способів стимулювання виховної роботи; - пошук шляхів формування попиту на послуги з соціалізації людини; - розроблення заходів із забезпечення безпеки і благополуччя підростаючого покоління регіону; - розроблення заходів з підготовки і перепідготовки кадрів для виховних організацій різних типів; При соціальній діагностиці регіонального рівня використовують результати всеукраїнських досліджень, застосовуючи на відповідній території. Крім того, організовуються дослідження на місцях. Такий аналіз необхідний не тільки для того, щоб аналізувати стан і динаміку процесів соціального функціонування в тому чи іншому регіоні і на її основі рекомендувати різні зміни. Але й для практичних організаційних заходів. Адресна соціальна допомога неблагополучним шарам населення базується на конкретних показниках вартості життя, прожиткового мінімуму, середньої заробітної плати, середньої пенсії, які значно відрізняються на різних територіях. Спеціалістами в галузі соціальних технологій розроблені наступні умови соціального дослідження, яке проводиться на регіональному рівні: - об’єкт дослідження має мати ознаки соціальної системи; - повинні бути виділені елементи системи об’єкта соціального дослідження, особливості його структури і функціонування; - забезпечення можливості формалізації процесів, що реально відбуваються, і представлення їх у виді певних операцій, процедур, показників; - повинна бути забезпечена можливість відтворення і повторюваності операцій, процедур чи показників у нових умовах. У кожній конкретній ситуації соціальному педагогу потрібно розробити: - соціально-діагностичну ціль (до чого прагнути, чого добаватися); - умови її реалізації; - особливості та можливості об’єкта; - особливості місця реалізації; - можливості за часом для реалізації мети; - можливі форми реалізації; - особливості суб’єкта соціально-педагогічної діяльності, його можливості. На цій основі підбирається або одна з наявних технологій, або моделюється нова, спеціальна технологія для даного випадку. Особливості соціального діагнозу на регіональному рівні. У своїй клизі “Соціальні діагнози” (1917 рік) Мері Річмонд детально представила свій метод роботи – соціальний діагноз, який передбачає оцінку як особистості клієнта, так і його соціального становища. Соціальна допомога розглядається нею як комбінація заходів, результатом яких є зміни як самого клієнта, так і соціального оточення. Соціальні заходи вона поділила: 1) опосередкований метод лікування; 2) безпосередній метод лікування. У даний час до методів соціального діагнозу (соціальної діагностики) відносять (по І.Г.Вайнишеву): - зондажно-інформаційне обстеження: збір відомостей про інфраструктуру, чисельність, склад і динаміку місцевого населення; - соціально-історичне дослідження: вивчення історії населення і освоєння даної території, зміни складу місцевого населення, дослідження його занять і традицій; - інформаційно-цільовий аналіз різних документів, статей з місцевої і центральної преси, матеріалів електорнних засобів інформації, листів і скарг громадян; - соціальне картографування: аналіз соціально-просторового розподілу і динаміки народжуваності й смертності населення, залежність якості життя від різних природних і соціальних факторів. Для соціально-педагогічного закладу соціальним замовленням виступає його основне призначення. На виконання його замовлення країна (держава) виділяє матеріальну допомогу і здійснює контроль за станом його виконання. Для соціального педагога замовленням соціального закладу є його посадові (функціональні) обов’язки. У професійних обов’язках відбиваються основні цілі, завдання і зміст професійної діяльності. Слід зазначити, що реалізація соціального замовлення здійснюється не просто спеціалістом, а людиною, наділеною індивідуальністю, своєрідністю сприйняття і розуміння явищ навколишнього життя і своєї ролі в ній, набутим життєвим досвідом і досвідом професійної діяльності. Саме цим зумовлений суб’єктивізм в розумінні явищ і виконанні соціального замовлення. Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.
|