Studentam.net.ua

      1. Поняття та функції програми соціально-педагогічного дослідження.
      Програма дослідження – це науковий фундамент, який регламентує всі етапи, стадії підготовки, організації та проведення наукового дослідження. Програма виконує основну роль наукового дослідження, обумовлюючи тим самим його змістову цінність, якість та надійність здобутої інформації. Пояснюється це визначальним впливом програми дослідження на використання тих чи інших методів, логіки, техніки, процедур та принципів з метою досягнення дослідницької мети. Програма наукового дослідження є теорія і методологія конкретного вивчення, висвітлення окремого емпіричного об’єкту або явища. В програмі реалізуються загальнотеоретичні і методологічні принципи філософії як загальнонаукової теорії так і спеціально-галузевих теорій дослідження.
      Програма наукового дослідження виконує такі функції:
      - теоретико-методологічну, яка дозволяє визначити наукову проблему та підготувати базу для її вирішення;
      - методичну, що дозволяє накреслити способи збору даних;
      - організаційну, що дозволяє спланувати діяльність дослідника на всіх етапах роботи;
      Програма наукового дослідження складається з:
      · теоретичної частини;
      · процедурно-методичної частини.
      Теоретична частина програми включає в себе вирішення таких питань:
      - постановку дослідницької проблеми;
      - визначення предмета та об’єкта дослідження;
      - визначення мети дослідження;
      - визначення та інтерпретація основних понять дослідження;
      - формулювання гіпотез та завдань дослідження.
      Призначенням процедурно-методичної частини є:
      - визначення методів збору, аналізу і обробки інформації;
      - підбору інструментарію для збору соціально-педагогічних даних;
      - визначення методики та техніки соціально-педагогічного дослідження.
      Програма наукового дослідження — науковий документ, який регламентує всі етапи, стадії підготовки, організації та проведення соціологічного дослідження
      Програма виконує роль стрижневого кореня соціологічного дослідження, обумовлюючи тим самим його змістово-смислову цінність, якість та надійність здобутої інформації. Пояснюється це визначальним впливом програми дослідження на використання тих чи інших методів, логіки, техніки, процедур та принципів з метою-досягнення дослідницької мети. З цих причин якісний рівень програми багато в чому зумовлює рівень і якість соціологічного дослідження загалом.
      У світовій науці немає єдиних взаємоприйнятних підходів до визначення як окремих компонентів програми, так і принципів їх взаємодії. Тому спершу слід визначитись із тлумаченням змістових ознак найчастіше вживаних компонентів програми, а вже потім розглядати їх структурні елементи, окремі види програм.
      До складу основних компонентів програми соціологічних досліджень представники різних шкіл та напрямів відносять компоненти і категорії, зміст яких відображає їх світогляд, рівень та напрям пізнавальних зусиль, можливості використання різних методів при вирішенні завдань. Скажімо, прихильники позитивістської орієнтації основну увагу концентрують на пошуках вихідних фактів та фактологічного матеріалу як засад для обґрунтування тих чи інших положень або висновків. Намагаючись розкрити смисл та витоки гуманістичного напряму пізнання, екзистенціалісти зосереджують основну увагу на окремій особі, на рушійних силах її душі, особливостях почуттів, складі мислення тощо. Прихильники тоталітарної системи зорієнтовані на визнання класових ознак суб'єкта діяльності, йод здебільшого виправдовувало боротьбу без усвідомлення глибини та цілей.
      Кожен з напрямів пізнання має певні переваги та недоліки, науково спроможні та методологічно деформовані підходи. Дослідники, які прагнуть об'єктивності своїх висновків, повдані враховувати, що:
      1) за зіткненням протиріч треба бачити сенс боротьби як засобу досягнення гармони та соціальної злагоди;
      2) віддаючи належне особі, не можна ігнорувати якісно нові ознаки духовних та матеріальних потенцій колективів, інститутів та суспільства загалом;
      3) зосередившись на певній настанові (інтеракція, відношення, діяльність, факт, конфлікт, матерія тощо), недоцільно випускати з поля зору діалектичний метод пізнання.

      2. Основні компоненти програми соціально-педагогічного дослідження.
      До головних компонентів програми відносять методологічну основу, — світоглядну позицію дослідників, яка обумовлює методи, логіку та результати дослідження.
      Наступний компонент програми — мета дослідження яка об'єднує інтереси вчених та замовників. Недостатня з'ясованість, а тим більше відмінність у трактуванні мети дослідження може спричинити значні розбіжності між дослідниками та замовниками не тільки у процесі виконання робіт, але й щодо тлумачення результатів. Ці ж небезпеки підстерігають дослідницькі колективи, коли в них наявний різнобій цілей.
      Мета дослідження вже закладена у саму назву обраної для дослідження теми. Чітке уявлення мети дослідження сприяє цілеспрямованій діяльності дослідника, активізує його творчий потенціал.
      Цілі наукових досліджень можуть бути найрізноманітнішими і спрямованими на:
      - виявлення залежностей, що існують між факторами;
      - визначення зв'язків між певними явищами;
      - визначення умов для усунення недоліків у процесах;
      - розкриття можливостей удосконалення процесів;
      - встановлення закономірностей та тенденцій розвитку тощо.
      Мета дослідження - це комплекс результатів, які необхідно одержати в процесі дослідження.
      Визначивши мету дослідження договірні сторони легше доходять згоди щодо засобів його реалізації, серед яких — матеріальні, моральні, методичні, технічні та ін. «Ми, — писав Гегель, — ставимо собі в житті цілі. При цьому думаємо про те, якими засобами зможемо їх досягти. Мета є тут загальне, керуюче, і ми володіємо засобами та знаряддям, діяльність яких ми визначаємо відповідно до цілей». Акцент, зроблений Гегелем на тому, що мета діяльності визначає знаряддя та засоби її досягнення, справді є виправданим, хоча й досі як всі поділяють думку, що мета дослідження багато в чому обумовлює його логічний, методичний лад та кінцевий результат.
      Таким чином, мета дослідження може бути визначена як мотивування системи упорядкування засобів одержання кінцевих результатів.
      До найбільш суттєвих і недостатньо з'ясованих відносять категорії «об'єкт», «предмет» та «проблема» дослідження, які становлять третій компонент програми.
      Вихідним у співвідношенні цих трьох категорій є поняття «проблема», яка визначає рівень та характер соціально-педагогічних протиріч. Вони, в свою чергу, зумовлюють інтерес як замовника, так і виконавців дослідження. Згідно з цим тлумачаться такі компоненти програми, як предмет та об'єкт дослідження.
      Проблема — це важливе питання, що має значення для розвитку теорії та практики педагогіки. Сутність проблеми — це відображення суперечностей процесу наукового пізнання, вона полягає у протиріччі між фактами наукового пізнання та їх теоретичними смислами.
      Наукова проблема відрізняється від проблем, що виникають у практичній діяльності тим, що вона вирішується лише шляхом проведення наукового дослідження на основі розробки нових теоретичних чи емпіричних засобів.
      Варто відрізняти проблеми соціальні і проблеми наукові. Соціальні проблеми — це соціальні, життєві суперечності, що вимагають організації цілеспрямованих дій для їх усунення. Наукові проблеми — це знання і незнання. Наукові проблеми відображають суперечності між знанням потреб суспільства і його організацією в певних практичних і теоретичних діях, з" одного боку, і незнанням шляхів і засобів реалізації дій — з другого. Постановка наукової проблеми означає вихід за межі вивченого в сфері того, що має бути вивчено, це означає, що не завжди і не будь-яка соціальна проблема може бути вирішена в межах наявних знань. Тому-то вирішення деяких проблем вимагає теоретичних і практичних дій, функціонально спрямованих на одержання нового знання у формі тих або інших теоретичних рекомендацій, а в прикладних дослідженнях використовуються старі знання, яких нерідко буває недостатньо.
      Об'єкт соціально-педагогічного дослідження - будь-який аспект, рівень чи зріз соціально-педагогічного явища, спроможний науковими методами сприяти пізнанню досліджуваного предмета.
      Предмет соціально-педагогічного дослідження — конкретизований проблемою цілісний фрагмент соціальної реальності, педагогічної явища, процесу, дії. Об'єктом може бути все те, що явно чи неявно містить соціальне протиріччя і породжує проблемну ситуацію. Об'єкт дослідження — це те, на що спрямований процес пізнання» (В. Ядов).
      Об’єкт – це сукупність споріднених елементів серед яких виділяють один як предмет дослідження.
      Об’єкт наукового пізнання виступає загальною сферою пошуку, а предмет — як те конкретне, що виявляється в результаті пошуку.
      Вимоги до об’єкту – об’єкт має характеризуватися:
      · чіткими, визначеними явищами за такими параметрами, як професійна (або галузева) належність, просторова обмеженість (регіон, місто, село), функціональна спрямованість (виробнича, політична та ін.);
      · визначеноючасовою обмеженістю;
      · можливостями його кількісних вимірів.
      Необхідно підкреслити, що одному і тому ж об’єкту дослідження може відповідати кілька різних предметів, тобто предмет дослідження окреслює межі пізнання об’єкту.
      Четвертий компонент програми — завдання дослідження, які поділяються на основні та допоміжні, першо- та другорядні, тобто є ієрархізованими засобами досягнення мети. Наприклад, коли метою дослідження є пошук шляхів підвищення якості управління, то основним завданням має бути визначення головних шляхів з багатьох можливих. Допоміжні завдання можуть бути спрямовані на різні аспекти вирішення основних.
      Загальна мета конкретизується у завданнях дослідження, сукупність яких дає уявлення про те, що слід зробити для її досягнення.
      Завдання:
      – розкривають суть теми дослідження;
      – знаходять своє висвітлення у висновках , які фіксують і узагальнюють результати їх виконання.
      – послідовність визначених завдань має бути такою, щоб кожне логічне випливало з попереднього, спочатку загально-теоретичне завдання, кожне з них деталізується в процесі дослідження.
      П'ятий компонент — понятійна категорійна структура дослідження. Цей етап формування програми дуже відповідальний щодо забезпечення змістовності дослідження, він є своєрідним методологічним гарантом достовірності й надійності соціологічної інформації. Однією з головних вимог цього процесу є визначеність дослідників з тезаурусом понять (сукупністю понять з певної галузі науки) та логікою їх взаємозв'язків.
      Шостий компонент — моделювання шляхів вирішення досліджуваної проблеми. Моделювання — процес формування уявлень про досліджувану проблему у формі образів, схем чи знаків, які дали б змогу аналізувати цю проблему та вишукувати засоби її вирішення. Засоби моделювання повинні бути комплексними» тобто вони не мають обмежуватись окремими з них (математичними, технічними, економічними, історичними, правовими тощо).
      Сьомий компонент програми — вироблення гіпотез дослідження, тобто таких припущень, які, на думку дослідників, здатні пояснити сутнісні ознаки, досліджуваного об'єкта. Особливістю цього етапу є можливість здобуття нових знань. Саме гіпотетичне опрацювання варіантів вирішення основних та допоміжних завдань дослідження дає поштовх фантазії, стимулює пошук нетрадиційних припущень та висновків.
      Гіпотеза дослідження являє собою можливу (передбачувану) відповідь на питання, яке ставить перед собою дослідник, і складається із передбачуваних зв'язків між досліджуваними фактами. Формулювання гіпотези починається ще під час роздумів над метою і темою дослідження. Аналізуючи стан обраної для дослідження проблеми, дослідник розмірковує про необхідність дослідити у першу чергу більш актуальні питання, сформувати попередні уявлення про зв'язки, які можуть існувати між вже відомими фактами. На основі всього цього поступово і виникає уявлення про гіпотезу дослідження.
      Необхідність наявності гіпотези у науковому дослідженні визначається трьома суттєвими причинами:
      1) гіпотеза являє собою неначе компас, який визначає напрямок діяльності дослідника;
      2) вдало сформульована гіпотеза попереджує деяку невизначеність майбутніх результатів дослідження;
      3) гіпотеза спрямовує думки дослідника і чітко визначає ті матеріали, які повинні бути зібрані у процесі дослідження.
      Переконливість гіпотези перевіряється і доводиться експериментально. Щоб правильно сформулювати гіпотезу, необхідно мати широкий кругозір у галузі досліджуваної проблеми, добре знати історичні передумови досліджуваної проблеми і її теоретичні основи.
      Розрізняють дві категорії гіпотез: індуктивні і дедуктивні. При індуктивній гіпотезі виходять із спостереження окремих фактів, на основі яких намагаються зробити узагальнюючі висновки. Основою дедуктивної гіпотези може стати яке-небудь загальне положення, завдяки якому робляться висновки про зв'язки між окремими явищами. Спочатку розробляється загальна гіпотеза, на її основі - система гіпотез. Кожна з них ще більше деталізується до того рівня, за яким ми можемо її перевірити.
      Гіпотеза дослідження буде виконувати свою функцію лише тоді, коли вона буде відповідати таким умовам:
      - бути продуманим передбаченням, а не квапливою здогадкою;
      - бути простою і чіткою за формулюванням;
      - бути адекватною відповіддю на поставлене питання;
      - відповідати фактам, на основі яких її сформульовано, пояснити котрі вона призначена;
      - враховувати раніше відкриті закономірності, і не вступати у протиріччя уже відомими результатами досліджень;
      - пояснювати певне коло явищ дійсності;
      - передбачати нові факти, явища і зв'язки між ними;
      - піддаватись емпіричній перевірці.
      Формулюючи гіпотезу, завжди слід пам'ятати, що гіпотеза, яка не враховує специфіки досліджуваних явищ, може навіть заважати процесу дослідження.
      Для перевірки гіпотези соціально-педагогічних досліджень потрібно поставити завдання пошукової роботи.
      Восьмий компонент програми — планування дослідницьких робіт. Це вироблення стратегічного та робочого планів. Стратегічний план схематично відображає принципові аспекти усього циклу дослідницьких процедур, тобто конспективно встановлює зв'язки та переходи від одного періоду робіт до іншого, спираючись на цілі та зміст дослідження загалом. Детальніші (робочі) плани дають змогу краще організувати найважливіші «підсистеми» дослідження, у тому числі формування вибірки, етапів збору, обробки та аналізу інформації тощо. При цьому типи стратегічних, робочих планів можуть бути різними — понятійними, пошуковими, експериментальними тощо.
      Дев'ятий компонент програми — вироблення методики дослідження, тобто сукупності програмне впорядкованих історичних, логічних, технічних, організаційних, інформаційних, процедурних та інших засобів, спрямованих на досягнення цілей і завдань соціально-педагогічного дослідження.
      Десятий компонент програми — забезпечення зв'язку між усіма компонентами програми. Категорія зв'язку багаторівнева, змістовно трансформується щодо вимог об'єкта пізнання. У соціологічному дослідженні принцип зв'язку конкретизується через прямі та зворотні інформаційні потоки, а також у діях спеціалістів з корекції, та контролю виконавчих зусиль.
      Останній компонент програми — підготовка звіту. Розрізняють проміжні та підсумкові звіти. Програмні настанови до звіту повинні включати додержання вимог його змістової та формальної відповідності науковим стандартам та цілям дослідження. Дотримання формальних вимог забезпечується підготовкою звіту з урахуванням спеціального стандарту, де зазначено такі обов'язкові елементи, як титульний лист, зміст, перелік виконавців, реферат, вступ, змістова та заключні частини, додатки. Змістові аспекти звіту забезпечують максимальною реалізацією кожного з вищенаведених компонентів, запорукою чого має бути професіоналізм виконавців.

      3. Основні вимоги до програми соціально-педагогічного дослідження.
      Перша вимога — необхідність чіткої, конкретної, аргументованої програми. Дослідження без програми взагалі нагадує пошук методом спроб і помилок: розтрати енергії часто не виправдовують, не дають ні пізнавального, ні взагалі бажаного ефекту. В процесі дослідження виявляється, що поняття «покриваються емпіричними даними», при відсутності гіпотез неясно, як опрацьовувати матеріал: факти, дані, аналіз подій, явищ. Спроби сформувати питання на стадії аналізу даних, фактів веде до зневір'я: матеріал (факти, дані) зібрано неповністю, відбір не задовольнив потреби, завдання дослідження, одержані відповіді не на ті питання, що передбачались напочатку. Нарешті, дослідники приходять до висновку, що в процесі проведеного дослідження зроблено не все і не так, як планувалось, передбачалось, що тепер зробили б все зовсім інакше. Попередній висновок нерідко виникає і при старанно, детально розробленій програмі. Але тут сумніви і нові питання мають інший характер — досягнення бажаних результатів, ефективності. Виникають обгрунтованіші гіпотези, що вимагають спеціальної, цілеспрямованої переробки за новою програмою. Таке незадоволення досягнутими результатами — плоди творчого пошуку, тоді як раніше — факти невикористаних можливостей.
      Друга вимога — ясність і точність, деталізація програми. Всі її позиції і положення мають бути чіткими,, всі елементи продумані відповідно з логікою дослідження і ясно сформульовані. При відсутності ясно вираженої програми учасники дослідження втрачають спільну мову, витрачають час на уточнення, вивірку питань, що не виникли б, будь у них спільна програма.
      Третя вимога — логічна послідовність всіх елементів, ланок програми. Неможна починати вибір плану, не уявляючи мети і завдання дослідження. Бездумно намагатися формулювати окремі гіпотези не уявляючи об'єкту. Програма — чітко і логічно сформульовані мета, завдання, орієнтири, об'єкти, предмети дослідження, способи, методи дослідження тощо.
      Четверта вимога — гнучкість програми. Здається, що це суперечить логічності, послідовності вивчення об'єкту. А в дійсності гнучкість програми підкреслює зв'язаність всіх її ланок і елементів в динаміці розвитку процесу дослідження, зобов'язує систематично оглядати всі розділи, а виявивши окремі помилки, негайно ж усувати. Підготовка програми соціологічного дослідження — справа не проста, вимагає значних затрат часу і зусиль. Практика показує, що розробка формулювання програми забирає більше часу, аніж сам процес її реалізації'. Старанно продумана програма СЄЩОЛОБРШЄГО дослідження — неодмінна умова її успішної реалізації, високий рівень науковості.

      Перша. Не починайте розробку програми, поки не з'ясували, в чому головна мета дослідження, його практичний сенс.
      Друга. Обдумайте і обговоріть з іншими дослідниками: чи є проблема досить значима і теоретично, і практично, щоб тратити зусилля на її дослідження, чи нема уже готових аналогів вирішення, реалізації проблеми, чи не є вона частиною іншої, більш загальної. Обдумайте, чи не буде дослідження теоретико-прикладним або практично-прикладним, а потім вирішіть: чи маєте достатні ресурси (знання, джерела додаткової інформації, матеріальні засоби, кошти) для проведення дослідження. Подбайте в попередньому варіанті програми, як деталізувати дослідження, намітьте об'єкт і уточніть предмет досліду і знову подумайте, які практичні труднощі можуть виникнути в якій мірі доступні об’єкти досліду, чи отримаєте підтримку від відповідальних осіб, зацікавлених у вивченні і реалізації проблеми?
      Третя. Важливо чітко, конкретно сформулювати мету дослідження, на яке основне питання передбачається одержати відповідь і наскільки детальним має бути, стосовно до обраного чи передбачуваного об’єкту. Встановлюються певні взаємозв'язки і залежності, розробляються різні варіанти практичних рішень певних проблем. Остаточно визначивши, до якого типу належить дослідження, розгортайте системи проблем. Доцільно зробити ескізи, проекти мети, тобто завдань і шляху їх реалізації, безпосередньо або побіжно, або і зовсім не зв'язано з основною метою дослідження проблеми і її реалізації. Важливо скласти особливий перелік і пізніше вирішити, чи можна реалізувати завдання, здійснити мету досліду, користуючись інформацією, потрібною для вирішення, реалізації основного дослідження. Рекомендується скласти алгоритм питань для з'ясування особливостей предметної сфери і об'єкта вивчення: що читати? яку інформацію використати? з ким консультуватися? тощо.
      Четверта. Не шкодуйте часу на «самоосвіту», звертайтесь до новітніших відкрить джерел інформації, літератури з предмету та ін. В них знайдете посилання на фундаментальні праці і досвід, консультуйтесь з доступними і відомими спеціалістами. Визначіть принциповий план дослідження і, якщо це буде дослідження за планом, програмою (що в основному уже реалізовано), приступайте, починайте деталізацію програми по фрагментах. Зробить перший начерк, накидок основних структурних компонентів зв'язків об'єкту вивчення, виділивши предмет аналізу відповідно меті і основним завданням дослідження. Одночасно формулюйте основні гіпотези і уточнюйте змістовний сенс основних понять, що стали елементами формувань гіпотез.
      П'ята. Обговоріть з іншими дослідниками напрямки дослідження і ще раз зверніться за порадою, консультацією до спеціалістів дослідників, до практиків тільки тоді починайте систематизоване опрацювання понять загальної концепції формулювання робочих гіпотез. Варто тут пам'ятати і діяти за прислів'ям: сім раз відміряй, а один раз відріж. Оформіть програму як окремий документ дослідження: це знадобиться не тільки в здійсненні, реалізації дослідження, але і при підготовці підсумкового звіту або публікації.
      Вирішення, реалізація тієї чи іншої проблеми соціальної або наукової — завжди спрямовано на досягнення тієї або іншої конкретної мети, конкретного завдання, визначення ефективності.