Studentam.net.ua

      Наукові знання про людину можуть бути результатами як окремої науки, так і мати інтегративний характер (міжнауковий). Тому важливою проблемою залишається на сьогодні пошук методу одержання достовірних наукових знань про особистість як конкретний прояв сутності людини, певним чином реалізовану інтеграцію в індивіді соціальне значущих рис та соціальних відносин даного суспільства. Основним в особистості виступає її соціальна якість як система певних елементів: соціальне визначена мета діяльності особистості; соціальні ролі; норми і цінності; система знаків, що використовує людина для виконання ролей та орієнтації у довколишньому світі; рівень освіти та спеціальної підготовки; соціально-психологічні особливості: активність і самостійність у прийнятті рішень. Стійкий взаємозв'язок названих елементів утворює систему особистості.
      О.Н Леонтьєв писав: "Яке основне відношення, що характеризує життя людини? Я б виразився, користуючись словами Макаренка, дуже просто: основне відношення від чого залежить будь-яка справа, є відношення між особистістю і суспільством. Але в чому полягає конкретний прояв цього відношення в стані розвитку? Як воно характеризується? Очевидно, воно характеризується об'єктивним значенням життя людини в даних умовах суспільного існування людини, тобто в даних умовах зв'язку людини і суспільства. Тому провідними мотивами не можуть стати мотиви, що знаходяться на периферії даних відношень, і навпаки — завжди стають змістовними, значущими соціальні мотиви, які набувають, таким чином, і особистісного смислу, і значення для особистості, але разом з тим і такі мотиви, які визначають ставлення людини до суспільства, тобто, кажучи образно, становлять людину у суспільстві" [Леонтьев А.Н. Философия психологии. - МГУ, 1994, с. 244].
      Формою пізнання соціальної і педагогічної дійсності, її ролі в житті особистості є соціально-педагогічне дослідження як система наукових методів та способів вивчення соціально-педагогічних процесів в цілому: впливу зовнішніх факторів та внутрішніх умов на розвиток і становлення особистості та колективу, а також вивчення детермінантів взаємодії між соціально-педагогічними явищами з метою отримати переконливо доведені і практично значущі знання (рішення, висновки) для теорії і практики виховання особистості.
      Під науковим соціально-педагогічним дослідженням розуміють систему логічно-послідовних, методичних, методологічних і організаційно-технічних засобів, метою яких е одержання інформації про певне соціально-педагогічне явище чи процес.
      Соціально-педагогічне дослідження є комплексним поєднанням соціологічного і педагогічного дослідження. Саме поняття "соціально-педагогічне" входить у сферу вивчення людини. Склярів О.П. (К., 2000) в роботі "Поняття соціально-педагогічного в категоріальному апараті соціального пізнання" обґрунтовує зазначену тенденцію. Чому поняття педагогічного і соціального об'єднуються можна визначити з того, що є об'єктом педагогічного і соціального пізнання.
      Найважчим завданням соціально-педагогічного дослідження є пошук об'єктивної основи, що визначає суб'єктивні дії вчителя і дітей. (Чи справді педагогічна діяльність підпорядкована об'єктивним закономірностям, чи вчитель працює за своїм бажанням? Між якими групами явищ педагогічні дійсності мають існувати закономірні зв'язки? Або де ж шукати об'єктивні причинні зв'язки (закономірності) суб'єктивних дій учнів та вчителя?). Сфера соціально-педагогічної дійсності включає об'єктивні зв'язки:
      1) між розвитком матеріального і духовного життя суспільства та завданнями і змістом навчання і виховання;
      2) зв'язок між діяльністю педагогів, учнів та результатами цієї діяльності;
      3) між спадковістю, впливом середовища і організованим впливом школи, тощо.
      В сучасних умовах існує три типи соціально-педагогічних досліджень. Розвідкові (пошукові) дослідження – найбільш простий вид конкретно наукового аналізу, оскільки вирішує дуже обмежені по своєму змісту завдання, основою якого є проста програма і невеликий об’єм інструментарію.
      Описове дослідження передбачає систематичний якісно-кількісний опис об'єкту. Це більш складний вид конкретно-наукового аналізу. Згідно своєї мети і завдань воно передбачає одержання емпіричних даних, що дають відносно цілісне уявлення про явище, що вивчаються, його структурні елементи.
      Найважливішою умовою реалізації експериментального дослідження є досить високий рівень знань в межах проблеми, що вивчається і вирішується, дозволяє проаналізувати причинно-наслідкові залежності у розвитку тих чи інших соціальних процесів, сприяє формуванню стратегії.
      В реальній практиці наукових досліджень рідко буває так, щоб один з трьох варіантів існував і діяв в чистому вигляді. Іноді в одному дослідженні поєднуються всі три.
      Структурно процес будь-якого дослідження ділиться на етапи: а) розробку програм досліджень; б) збирання емпіричного матеріалу; в) опрацювання матеріалів дослідження (статистичні і математичні); г) аналіз результатів дослідження і розробка рекомендацій.
      Форми наукового викладу матеріалів дослідження: монографія, брошюра, підручник, навчальний посібник, наукова стаття, тези, доповідь, повідомлення.
      Основні види наукової роботи студентів: реферат, курсова робота, дипломна робота, магістерська робота.
      Методика дослідження — це система дослідницьких процедур, яка вимагає:
      – чітко сформулювати мету дослідження;
      – розробити експериментальний матеріал (опитувальні листки, навчальні тексти, творчі завдання тощо );
      – окреслити етапи проведення експериментальної роботи, їх завдання і зміст;
      – вибрати способи якісного та кількісного аналізу фактичного матеріалу;
      – визначити експериментальну та контрольну групи;
      – забезпечити педагогічні умови проведення експерименту.