|
Тема 5. Психологія малих груп в політиці. 1. Типи і типології малих груп в політиці.
2. Етапи формування малих груп в політиці.
3. Внутрішні механізми становлення політичної групи.
4. Лідер і група. При всьому беззаперечному значенні особистості політичного лідера і його психології, сучасна політика, особливо в стабільних суспільствах здійснюється групами людей. В рамках ПП групу можна визначити як сукупність людей, які взаємодіють заради досягнення усвідомлюваних цілей та інтересів. Об`єктивно ця сукупність виступає як суб`єкт політичної дії, а суб`єктивно існує як деяка окрема, відмінна від інших цілісність.
В рамках ПП більшість класифікацій і типологій зводяться до 11 основних параметрів, за якими відрізняються і відповідно типологізують малі групи.
Типи і типології малих груп в залежності від 1) спрямованості основних дій групи; 2) міри групової згуртованості; 3) міри проникливості групи; 4) своїх власних цілей; 5) особливостей групової свідомості; 6) структури; 7) форми зв`язку між членами групи; 8) важливості членства в групі для її учасників; 9) тривалості існування групи; 10) виробленого (чи усталеного) в групі способу прийняття рішень; 11) загальної ефективності групової діяльності.
Зрозуміло, що малі групи в політиці відрізняються рівнем свого розвитку. Однак, ще практика радянських часів показала, що з психологічної точки зору засідання комсомольського бюро (умовно якогось факультету) мало чим відрізнялись від засідання бюро міськкому, чи обкому партії. Сучасний вітчизняний досвід досить однозначно показує, що навіть багатопартійне, плюралістичне і навіть нейтральне в партійному плані оточення мало що змінює. Як тільки виникає якась група як суб`єкт полдітичної дії, починають діяти всі ті ж аналогічні психологічні механізми політичної поведінки людей. Багаточисленні дослідження процесів формування політичних груп дозволяють виділити п`ять основних етапів: 1) “номінальна група”, 2) “асоціативна група”, 3) “кооперативна група”, 4) “корпоративна група”, 5) колектив.
Цікаво, що описані етапи зовсім не обов`язково виступають як послідовні, причому обов`язково змінюючі один одного. Група може зупинитися у своєму розвитку на будь-якому із описаних етапів, починаючи з першого і навіть перестати існувати як група. Хоч обминути той чи інший етап у своєму розвитку, перейти через нього практично неможливо. Терміни проходження кожного із етапів, зрозуміло, сильно мінливі в залежності від зрілості і досвіду членів групи, активності лідера та інших факторів.
Поряд із описаними етапами становлення групи як суб`єкта політичної дії, велике значення мають внутрішні, власне психологічні процеси взаємодії людей, які і ведуть до розвитку групи чи заважають йому. Особливо вони проявляються на початкових стадіях розвитку партійної групи.
За даними спеціальних досліджень, на першій стадії – знайомство – члени групи придивляються один до одного і до лідера, адаптуються до умов майбутньої діяльності, знайомляться із близькими та віддаленими перспективами, розподіляють між собою функціональні обов`язки і налагоджують систему взаємодій. Стосунки будуються перш за все на основі формальних зв`язків. Поведінка членів групи в основному визначається їх минулим досвідом, діяльністю в інших групах.
На другій стадії – поява первинних мікрогруп – в основному завершується процес взаємного вивчення членами групи один одного і відбувається їх зближення на основі симпатій, складу характеру, часткових інтересів і т.д. В результаті виникають первинні мікрогрупи. Як правило, виділяється активне ядро політичної групи, націлене на ефективну політичну діяльність. Поряд з ним, утворюється група “добросовісних виконавців”, усвідомлюючих і виконуючих свої обов`язки, але як правило таких, що не виявляють власної ініціативи у вирішенні групових питань. Іноді тут же виникає і “мікрогрупа пасивна” яка складається із людей, що намагаються бути в стороні від основної діяльності групи і знайти собі лекшу роботу. Не виключені і випадки проникнення у політичну групу свідомих дезорганізаторів, які намагаються розрушити структуру, яка складається або ж створити альтернативне керівництво – наприклад, з метою психологічного розколу групи.
З появою первинних мікрогруп починає діяти механізм психологічної саморегуляції групи. Як правило, “активне ядро” надає підтримку лідеру, активізує “добросовісних виконавців”, здійснює тиск на “пасивну групу” і протидіє дезорганізаторам. Так, починає функціонувати групова думка, яка сприяє подоланню конфліктів, які часом виникають між мікрогрупами.
На третій стадії – консолідація групи – іде процес консолідації групи. У міру розвитку спільної діяльності, наростають позитивні процеси. Укріплюються зв`язки між членами групи, посилюється позитивний психологічний клімат, виникає ефект “групового полекшення” діяльності окремих членів групи від того, що вони здійснюють її саме в групі. Посилюється авторитет лідера, розширюється “активне ядро” до якого приєднуються колишні “добросовісні виконавці”. “Група пасиву” і “дезорганізатори” або перевиховуються під впливом групової думки, або виходять за межі групи.
Так, виглядають основні власне психологічні механізми на основі яких “спрацьовуються” люди, утворюючи групу як суб`єкт політичної діяльності. Вони піддаються достатньо об`єктивному вивченню за допомогою методу соціометрії і регулюються методом соціодрами. Процеси функціонування групи як правило контролюються лідером.
Взаємостосунки лідера з групою як правило носять складний, багатоаспектний характер. Лідер немислимий без групи, група неефективна без лідера. Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.
|
