Studentam.net.ua

Лекція 4. Причини і механізми розвитку неврозу

1. Проблема пригнічення темпераменту характером.
2. Загострення інстинкту самозбереження як база передневротичного характеру.
3. Типи перед невротичного характеру.

      В ХХ ст. серед інших проблем медицини відмічається і ріст числа неврозів як у дорослих, так і в дітей. Не вилікуваний в дитинстві невроз може спотворити долю людини, відобразитися на всьому її житті. Батьки повинні розуміти причини неврозу у своєї дитини, оскільки буз цього не може бути ні попередження, ні його подолання.
      На початку викладу цього складного матеріалу розглянемо детально історію хвороби.
      1) Стривожена мати на прийомі у лікаря повідомляє: дитина 10 міс. після того, як захворіла отитом - гострим запаленням середнього вуха - 3 дні кричала від різкої болі, а на 4-й явища отиту пройшли, але “дитину ніби підмінили”:
      - тепер вона неспокійна, у неї підвищена чутливість до шуму і яскравого світла;
      - плач у неї жалібний, невтішний;
      - вираз її обличчя і поведінка відображають постійне невдоволення;
      - вона втомлена, а заснути не може;
      - вночі прокидається з криком; 
      - t тіла нестійка.
      2) На прийомі інша мати з отакими скаргами:
      дитина 2,5 років почала відвідувати ясла, але звикала до них погано, плакала, коли мати йшла - безперестанно кликала її. До вечора збуджувалася, ставала агресивною, у неї порушився сон. Незабаром вона захворіла і відвідування ясел припинили. Однак дитина не стала спокійнішою. Вона змінилася і стала іншою:
      - боязливою, капризною, плаксивою, тривожною;
      - не залишається одна в кімнаті;
      - сон чутливий;
      - стала вимогливою - з будь-якого приводу сльози;
      - відвідування матір’ю роботи стало нестерпною мукою;
      - чужих боїться, ховається за матір;
      - апетит поганий, якщо на годуванні настояти - блювота;
      - підвищена пітливість.
      3) на прийомі третя мати з дитиною 5 років. Вона скаржиться на те, що останнім часом:
      - вона стала дратівливою, плаксивою;
      - все їй не так, вона сама не знає, що вона хоче;
      - вона швидко втомлюється, бліда, з’явилась синюшність під очима, скаржиться на головні болі, болі в грудях, в животі, в ногах;
      - пропав апетит, годування перетворилося в муку;
      - порушився сон, особливо процес засипання;
      - зранку прокидається невідпочившою.
      А все почалося з того, що пропала собака - єдиний друг, з яким хлопчик грався, розмовляв, про якого турбувався, зустрічаючи бурхливу відповідну реакцію. У відповідь дорослі заспокоювали малюка: “Купимо тобі іншого”. Але нічого не допомагало.
      Отже, 3 історії хвороби, у всіх трьох дітей невроз. Ніби все ясно: психічна травма викликала невроз, і для одного такого травмою став біль, для другого - направлення в ясла, для третього - зникнення улюбленої собаки. Насправді все значно складніше. Переносять біль, відвідують ясла, втрачають домашніх тварин багато дітей, але невроз виникає далеко не у всіх.
      Негативні емоції неминучі в житті будь-якої людини, але чому в одних людей вони викликають невроз, а в інших не викликають? Проблема походження і розвитку неврозу до сих пір спірна. В.І.Гарбузов прийшов до твердого переконання, що шлях в невроз частіше всього починається з пригнічення у дитини її темпераменту.
      В процесі еволюції, в боротьбі за виживання сформувались 3 найбільш доцільних вроджених типи пристосування - холеричний, сангвінічний і флегматичний темпераменти. Природа запрограмувала людину на певний стиль поведінки - хлопчиків на чоловічий, дівчинку на жіночий, і подібно тому, як, народившись хлопчиком, людина повинна прожити чоловіче життя, дитина повинна виховуватися і жити у відповідності із своїм темпераментом.
      Найяскравіше темперамент проявляється в екстремальних ситуаціях і при загрозі життю або благополуччю, в труднощах по досягненню особливо важливих цілей, в життєвій боротьбі, заперечуючи свій, індивідуальний стиль поведінки. Діючи згідно до свого темпераменту, людина долає труднощі найбільш ефективно. Діючи всупереч темпераменту, вона чинить протиприродно. Виховання, період дитинства формують характер або в згоді темпераментом, або наперекір йому, що протиприродно.
      Вродженим є не лише темперамент, але й інстинкт самозбереження. Він вимагає від живої істоти бути пильною, але міра його вираженості і тип реагування при відверненні загрози диктуються темпераментом. Темперамент і інстинкт самозбереження взаємопов’язані:
      Людина флегматичного темпераменту повільна, тому інстинкт самозбереження у неї виражений сильніше, їй потрібно бути обережнішою, ніж швидкий і спритний сангвінік;
      У холерика, з його потужним потенціалом, якому сама природа визначила роль дослідника і безстрашного воїна, інстинкт самозбереження обмежений;
      Таким чином, в ході еволюції, природою все було мудро зважено і узагальнено. При пригніченні темпераменту природні зв’язки порушуються. В результаті у холерика, наприклад, інстинкт самозбереження загострюється, і холерик стає боязливим і обережним. Однак боягузлива людина з темпераментом холерика - це вже не холерик, а дисгармонійна, нервова або важка особа.
      Чим більше характер відхиляється від своєї природної основи - темпераменту, тим більше темперамент пригнічується характером, тим менш ефективно долаються труднощі. В результаті втрачається така риса характеру як мужність. І вона взаємопов’язана з темпераментом, оскільки в сукупності своїх рис темперамент формує мужність і гідність в людині. Дитина з пригніченим темпераментом закономірно терпить невдачі. Переставши бути мужньою, вона втрачає і впевненість в собі. А раз так, то загострюється інстинкт самозбереження. Дитина стає все більш боязкою, її огортають сумніви, які породжуються невпевненістю в собі, тривожність перетворюється в рису характеру, яка особливо сильно пригнічує темперамент, страхи виникають навіть в тих випадках, коли боятися немає чого. Невпевнена в собі, схильна до сумнівів і вагань, боязлива, тривожна дитина нерішуча, несамостійна, нерідко інфантильна, підвищено навіювана. Невпевнена, тривожна людина завжди вразлива, а вразливість породжує недовір’я до інших. Така дитина побоюється інших, лякається нападу, насмішки, образи. Вона не справляється із задачею в грі, з ділом. І ось вона вже одинока, замкнута, малоактивна або тривожно-товариська і тривожно-активна. Невпевнена, тривожна дитина схильна до перестраховки, педантичності. Дитинство - це період життєрадісності, енергійності. а перед нами боязливий і нудний дідок.
      Так формується передневротичний характер - перший етап на шляху до неврозу. Підсумуємо сказане вище у вигляді таблиці-схеми: 

      Підкреслимо, що всі три форми передневротичного характеру суперечать стилю і типу темпераменту, пригнічують і притуплюють його. Насправді, хіба можуть бути холерик, сангвінік чи флегматик нерішучими, пасивними, нудними, нитиками від природи? Хіба боязливість і тривожність, буркотливість і егоїстична вимогливість, несамостійність і інфантильність - вроджено обумовлені риси? Хіба такі якості допомагають встояти комусь в життєвій боротьбі чи корисні суспільству? Боязливість, тривожність, вразливість ще більше загострюють інстинкт самозбереження. Він безпідставно починає займати центральне місце у відношеннях до себе, інших людей і до життя, не залишаючи місця альтруїстичній спрямованості будь-якого з трьох типів темпераменту.

Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.