|
Лекція 19. Англія у ХVІ – на початку ХVІІ ст. Соціально-економічний розвиток у ХVІ ст.:
а) поширення капіталістичної мануфактури;
б) ріст вівчарства і обгородження селянських наділів;
в) англійські торгові компанії другої половини ХVІ ст.;
г) “криваве законодавство” проти експропрійованих.
Реформація в Англії.
Утвердження англіканської церкви.
Основні напрями колоніальної політики Англії.
Особливості англійського абсолютизму. В Англії ХVІ ст. – час мануфактур, аграрного перевороту, заснування колоній. У цьому сприяли: високий рівень господарського розвитку, нові форми власності, зближення нижчих верств – рицарів і джентрі з купецтвом, політична централізація, великі географічні відкриття.
У ХVІ ст. сууконне виробництво було основним в містах і селах. Створювались місцеві промислові центри, які спеціалізувались на певних видах. Широкі й тонкі суукна – на південному заході і в центрі – Уімпшир, Сомерсет, Глостер, Оксфорд. На сході Англії – камвольні тканини, бумазея, каразея, байка (Норфолк, Сеффолк, Ессекс, Кент). На півночі – грубі шерстяні тканини.
Вже в ХV ст. укладом тих міст, де були цехові обмеження – Ковентрі, Йорк, Лейстер. Причиною був бурхливий розвиток сукноробства в селах і містечках. У графстві Девоншир сільські ремісники повинні були продавати свої вироби лише на ринку м. Екзетера; в Норфолку сукно і пряжу можна було купляти лише в Норічі, в Лондоні був створений критий ринок у Блейкулл-Холл для всіх торгових операцій.
Виросли нові міста – Лавенхем, Касл-Камб, Степлтон. Сюди йшли цехові майстри.
У ХVІ ст. шерстяні тканини вироблялись і в цехах і на підприємствах-мануфактурах. У ХVІ ст. був виданий ряд статутів, що обмежували права ремісничих гільдій, зокрема пунктів про учнівство. У 20-і рр. ХVІ ст. посилилась диференціація всередині гільдій. Підмайстри намагались працювати самостійно, переселялись у приміські села, таємно брали замовлення. Багаті суконщики порушували цехові правила – брали найманих робітників.
Державне законодавство встановлювало максимум заробітної плати. Одним з актів вона встановлювалась 4 пенси на день. За порушення плати – штраф і тюрма.
У ХVІ ст. – революція цін в Європі. У 1663 р. була введена нова шкала розцінок. Інтереси робітників не враховувались. Ціни на пшеницю зросли у 3-4 рази, а плата була 6-9 пенсів на день з їжею. В селах – ще менше.
Розвитку мануфактур в Англії сприяв зв‘язок з Реформацією: в руки міських властей і суконщиків переходили приміщення аббатств і монастирів. Лише в Оснейському аббатстві біля Оксфорда суконщик Стамп збирався зайняти по виробітку сукна 2000 чол.
Міські ради Лейстера, Лінкольна, Конвентрі та ін. відпускали кошти на організацію суконних мануфактур, прагнучи пристосувати для цього будь-які приміщення.
У ХVІ ст. місцем розміщення позацехового ремесла стало село. Ця форма охопила процес виготовлення пряжі. Половина сукон в Імпширі, Глостері, Сомерсеті була з пряжі, купленої у “неорганізованих” сільських прядильщиків.
Другою формою розвитку позацехової суконної промисловості була роздача скупщиками сировини. Часто купець давав не лише сировину, але й верстати. У цих випадках дрібний ремісник цілком залежав від замовника. Часто багаті вівчарі ставали суконщиками-підприємцями.
Суконщики нерідко будували будинки для бідних, щоб використовувати їх як дешеву робочу силу. Число робітників в таких домах було до 60 чоловік.
Централізованих мануфактур було мало. Конкуренція мануфактурного виробництва розоряла цехи і дрібних самостійних майстрів.
У ХVІ ст. в Англії відбувається процес первісного нагромадження. Ціни на вовну зростали. Вівчарство ставало дедалі вигіднішим, ніж землеробство. Лорди почали перетворювати свої землі в пасовиська. Вони захоплювали общинні угіддя. Ці землі обгороджували. Це підривало уклад села. У ХVІ ст. були ще й селяни-фрігольдери, з яких вийшли фермери. Більшість же – копігольдери – спадкові землевласники. Вони платили лордам грошову ренту. Третя група працюючих на землі– орендарі-лізгольдери.
Лорди не обмежувалися общинними землями, почали обгороджувати і орні землі селян. В першу чергу постраждали короткотермінові орендарі. Далі розпочався згін селян. Обгородження служило первісному нагромадженню. В одному з парламентських статутів ХVІ ст. говорилось, що там, де годувались орною працею 200 чол., лишилось 2-3 пастухи.
Уряд Тюдорів був наляканий практикою обгороджень. Селяни не могли платити податки і нести повинності. Зросли крадіжки й інші злочини. Пауперизм був небезпечним для імущих класів. Уряд зробив спробу зупинити процес обгородження.
У 1489 р. Генріх VІІ заборонив обгороджувати і рунувати селянські садиби, що мали менше 20 акрів. Статут Генріха VІІІ у 1516 р. забороняв перетворювати орні землі в пасовиська. Статут 1533 р. обмежував кількість овець у одного власника до 2000 голів. У 1597 р. статут королеви Єлизавети підтвердив попередній указ про відновлення зруйнованих селянських садиб.
Але все було марним. Контроль був покладений на тих, хто сам був зацікавлений в обгороджуванні.
В 30-х рр. ХVІ ст. вибухнули повстання селян в центральних і північних графствах Англії. Але найбільше було в 1549 р. в графстві Норфолк, в районі масових обгороджень. Його очолили дрібні поміщики брати Кет - Роберт і Вільям. Взяли участь селяни Сеффолку, біднота Норіга – всього 20 тис. Була розроблена програма з 20 статей. Вона вимагала зниження ренти, позбавлення лордів права користуватися общинними угіддями, знищення маноріальних судів, ліквідації залишків кріпосого права. Селяни наполягали на виконанні всіх королівських статутів проти обгороджень, але просили не забороняти обгороджень для вирощування шафрану. Отже, заможні селяни самі займались обгородженням для посіву вигідних культур. Бідні селяни висунули свої додаткові вимоги. Селяни збирались знести всі огорожі.
Повсталі взяли м. Норіч і розбили загін урядових військ. Але потім почались невдачі, вони не змогли з‘єднатись з селянами Девоншира і Корнуелла. На придушення повстання уряд кинув 15 тис. чол. З німців та італійців. Повсталі були в серпні 1549 р. розбиті біля Норіча. Число убитих – до 3, 5 тис., 300 – страчені. Роберт і Вільям Кет були повішені.
Капіталістичне господарство не могло ще поглинути всіх пауперів. Королі почали видавати закони проти них.
Милостиню могли збирати (жебракувати) лише не здатні до праці. Працездатних бичували і брали клятву працювати. Вдруге – відрізали половину вуха, а на третій – страчували.
За законом Едуарда VІ жебраків віддавали у рабство тим, хто на нього показав. Рабу на обличчі випікали ( slave – раб). Після третьої втечі страчували. Жебраків намагались повернути додому і вони ставали “рабами приходу”.
У 40-х рр. ХVІ ст. з поліцейських міркувань влада ввела податок на бідних. На зібрані гроші купувалась земля і будувались робітничі будинки. Закон 1576 р. наказував відкрити їх у кожному графстві 2-3. Там були каторжні порядки.
Міста боялись злочинів та хвороб і теж не приймали злиднів. У 1589 р. був прийнятий статут, де йшлося, щоб в одному домі жила лише одна сім‘я. Заборонялось приймати жильців.
В час правління Тюдорів (1485 – 1603) королівська влада в Англії зміцніла і стала абсолютною. Вже Генріх VІІ (перший із династії – 1484 – 1590 рр.) вів боротьбу із залишками феодальної знаті після війни Троянд. Були створені політичні суди: суд Зоряної палати (у справах злочинів проти держави), суд палати лордів, канцелярський суд… Знаті заборонялось тримати свити в лівреях, щоб під їх виглядом не ховались озброєні загони і не було смут та заколотів проти короля. Король заборонив баронам мати артилерію, так барони втрачали можливість воювати з королем.
Старе дворянство, позбавлене привілеїв, не могло пристосуватись до нових відносин. “Революція цін” знизила вартість ренти. В зв‘язку з ліквідацією монастирів, втратили роль аббати.
Соціальною опорою Тюдорів було нове дрібне й середнє дворянство. Воно використовувало найману працю. Помістя були зв‘язані з ринком.
Другою опорою була міська буржуазія – мануфактурна і торгова. Союз королшівської влади з новими класами дав можливість династії Тюдорів використати англійський парламент як політичну опору і він не втратив значення. При підтримці парламенту Генріх VІІІ (1509 – 1547) провів королівську реформацію і секуляризацію церковно-монастирської власності.
Особливості англійського абсолютизму: парламент, збереження в графствах місцевого самоуправління, відсутність постійної армії. Це пояснюється острівним становищем Англії. Але флот був і сильний. (А, взагалі, чи абсолютизм це? Чи поняття “притягнуте за вухо”?)
За Генріха VІІІ в Англії розпочалась Реформація. Причиною була зацікавленість дворянства в секуляризації церковних земель і прагнення буржуазії зробити церкву простою і дешевою. Приводом була відмова папи дозволити Генріху VІІІ розлучення з Катериною Арагонською, тіткою Карла V. Розлучення боло оформлене парламентом і Генріх VІІІ одружився з Анною Болейн, фрейліною.
У 1534 р. Генріх VІІІ видав акт про оголошення себе главою церкви, але обряди залишались недоторканими. Єпископи залишались. Нова церква зайняла середнє ставлення між католицизмом і протестантизмом. У 1536 р. і 1539 р. були закриті монастирі і конфісковане їх майно. Але конфісковані землі казна не втримала. Вони були роздані, продані, подаровані фаворитам.
За Едуарда І англійська церква наблизилась до протестантизму, але в 1553 р. за правління Марії Тюдор, дочки Генріха VІІІ і Катерини Арагонської, почалась католицька реакція, що спиралася на підтримку Іспанії. Почалось переслідування протестантів, але майно монастирям не було повернуте.
Єлизавета (1558 – 1603) – дочка Генріха VІІІ і Анни Болейн відновила поміркований протестантизм в англіканській формі. Королева призначала єпископів, які засідали в палаті лордів.
У 1571 р. був розроблений англіканський символ віри з 33 статей. Там був і кальвіністський догмат про виправдання вірою і про священне писання як єдине джерело віри. Але визнавалась і спасенна сила церкви. Богослужіння йшло англійською.
Проти католиків були видані суворі закони. Заборонено було в Англії з‘являтись єзуїтам. Церква стала національною і перетворилась в опору абсолютизму. Духівництво підкорялось королю.
Під час правління королеви Єлизавети Тюдор інтенсивно розвивалось господарське життя Англії. Тюдори підтримували торгівлю, надавали пільги, встановлювали мито на імпорт. Буржуазія і дворянство підтримували Тюдорів. В час Єлизавети Англія закріпила позиції морської держави і став на шлях колоніального панування. Королева відновила протестантизм, придушила повстання на захист “істинної віри” в 1569 р. і повела боротьбу з Іспанією.
Англійські католики хотіли посадити на трон правнучку Генріха VІІ, шотландську королеву Марію Стюарт. Коли в Шотландії посилився рух за Реформацію в дусі кальвінізму, Марія змушена була шукати притулку в Англії у Єлизавети, яка таємно фінансувала шотландських кальвіністів.
У 1570 р. папа видав буллу про скинення Єлизавети як єретички і відлучив її від церкви. Це викликало змову католиків. Учасники знов зв‘зались з Філіпом ІІ, з яким таємно листувалася Марія Стюарт. Уряд Єлизавети викрив змову. Суд виніс Марії суворий вирок і у 1587 р. вона була страчена.
Папа закликав католиків до війни з Англією, а Філіп ІІ послав “Непереможну армаду” (134 кораблі, 20000 солдат, 3 тис. гармат). В Англії був створений флот з 200 кораблів під командуванням колишнього корсара Дрейка. Армада не дійшла до Дюнкерка, її розкидала і знипщила буря, а залишки розгромив Дрейк.
В 60-х рр. роках ХVІ ст. в Англії стали виявлятись ознаки застою в торгівлі. На морі сильною залишалась Іспанія.
У 70-х рр. в торгово-колоніальній експансії Англії настав перелом. Англія почала організовувати експедиції в далекі країни. Були створені акціонерні кмпанії. З Африки почали привозити золото і слонову кістку. З 1562 р. почалась работоргівля. Були створені Московська компанія, Левантійська компанія, компанія для торгівлі на Балтійському узбережжі. В 1580 р. англійське купецтво одержало капітуляцію – право торгувати, сплативши мито у 5% в турецьких володіннях.
Королева Єлизавета вклала у Левантійську компанію 40 тис. ф. ст. і одержала дохід у 300%. Потім ще 10 тис. на умовах 500% щорічного прибутку.
З розвитком торгівлі у ХVІ ст. виріс попит на вовну, хліб. Англійців приваблював смарагдовий острів (Ірландія). Вже Генріх VІІІ у 1541 р. прийняв титул короля Ірландії. Реформацію тут намагались провести насильно. Англійські королі намагались пересварити знать. Під час придушення повстання в Ольстері уряд Єлизавети захопив великі земельні ділянки і роздавав їх англійським дворянам. Ірландці перетворювались на дрібних орендарів. Ірландія фактично стала колонією.
У ХVІ ст. встановились відносини з Росією. Англія і Росію розглядала як місце збуту товарів, але з 70-х рр. Іван Грозний урізав привілеї англійських купців.
У 1600 р. була організована Ост-Індська компанія. Їй сприяла королева, одержуючи частину прибутку.
В кінці правління Єлизавети з‘явилась опозиція абсолютизму. Парламент вимагав нещадної боротьби з католицькою реакцією, недоторканості і свободи слова для депутатів. Парламент виступав проти роздачі королевою патентів дворянам на торгівлю різними товарами.
Опозиційні настрої буржуазії набули церковно-релігійної форми пуританізму. Пуритани порвали з англійською церквою. В ньому було два напрями – пресвітеріанський (велика буржуазія і дворянство) та інденпендентська (дрібна буржуазія, селянство). Уряд Єлизавети переслідував пуритан. Але число їх зростало.
Культура. Осередком гуманізму був Оксфорд. Гуманісти Гросін, Лінакр і Джон Колет були прихильниками античної літератури, пропагували грецьку мову. Вони справили вплив на Томаса Мора.
Джон Колет (1467 – 1519) – син купця і мера Лондона, вчився у Франції та Італії, знав античну літературу, твори гуманістів. Він був проти схоластичних методів навчання і проти тілесних покарань.
Томас Мор – канцлер Генріха VІІІ. Книга про острів Утопію – це критика обгороджень і засудження приватної власності. На о. Утопія все навпаки. Із золота виготовляють ланцюги для злочинців. Але були раби для гірничих робіт. За виступи проти реформації у 1535 р. Томас Мор був страчений. У клерикальній історіографії розглядається як мученик, хоч насправді був віротерпимим.
Друга половина ХVІ ст. – епоха Єлизавети, піднесення англійського відродження. В. Шекспір заснував театр “Глобус” (без даху) на 2 тис. глядачів.
Френсіс Бекон (філософ) – автор “Нового Органона”.
Крістофер Марло (драматург) створив п”єси “Тамерлан”, “Фауст”, “Паризька різня”. Розвиток драматургії продовжив Бен Джонсон . Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.
|
