|
Лекція 8. Англія в ХІ – ХV століттях. (Частина перша) Англія в ХІ – ХІІ століттях. Нормандське завоювання Англії. Розвиток Англії після завоювання.
Едуард Праведний правив, не маючи дітей, і герцог Нормандський хотів бути наступником англійського престолу. Нормандське герцогство – феодальне володіння на півночі Франції. У 1066 р. помер Едуард і Вільгельм Нормандський послав своїх представників, щоб вони прийняли присягу від англійців.
Папа римський, вважаючи, що католицтво в Англії ще не зміцніло, дав згоду на організацію хрестового походу, і Вільгельм Нормандський організував його, зібравши до 7 тис. чол. війська. До 2 тис. чол. складала важкоозброєна кіннота, інші – піхота. На невеликих кораблях Вільгельм відправив їх в Англію.
Гарольд теж збирав військо, але перед висадкою Вільгельма на півночі Англії висадились данці, разом з ними був брат Гарольда, який теж претендував на престол. Гарольд кинувся до Йорка (на північ) і там 25 вересня 1066 р. відбулася битва.
Через 3 дні на півдні висадився Вільгельм. Гарольд не встиг зібрати нове військо. Не всі феодали його підтримали. 14 жовтня – битва між англійцями і Вільгельмом Нормандським. Спочатку перемагали англійці, але Вільгельм вдав, що утікає, а потім із засідки вдарив (при Гастінгсі).
Битва біля Гастінгса закінчилась перемогою Вільгельма. Нормандці зайняли Лондон, Тауер. Вільгельм почав роздавати землі і посади своїм сторонникам. Повстання придушувалися. Землі приходили у запустіння. Але відразу забрати землі у всіх Вільгельм не міг.
Особливості формування феодальних відносин в Англії:
- землі Вільгельм відбирав поступово і поступово надавав своїм прибічникам. Величезні земельні масиви одержали феодали – у 10-20 разів більше, ніж у Європі. Але володіння були розкидані. В одного – і на заході, і на сході. Крім того, такий феодал не міг організувати боротьбу проти феодала;
- після завоювання Вільгельм оголосив, що всі землі належать королю. Тут не діяв французький принцип вассалітету (“Васал мого васала – не мій васал”). Всі феодали в Англії були васалами короля. Він був сеньйором для всіх феодалів. Усі землевласники склали йому присягу.
Солсберійська присяга – всі феодали принесли присягу королю у 1086 р.
Влада короля була централізована.
В ході завоювання верхівка класу феодалів англосаксів була знищена і замість неї прийшли нормандці. А нижчі верстви феодальної верстви були англосаксами. Відносини між верхівкою класу феодалів і нижчими верствами феодалів, як між завойовниками і завойованими, були ворожими. А нижча верства феодалів була відкрита знизу, хто мав певний дохід – міг ним стати.
Вільгельм провів у 1086 р. перепис населення в Англії. Всі ці дані були занесені в “Книгу страшного суду”. Дані давали під присягою, звідси й назва. Дані брали у шерифів, баронів, вільних селян, духовенства. Брали 3 цифри: до завоювання, на момент завоювання і після нього. Із 38 графств Англії були описані 34. Виявилось, що значна частина вільних селян в результаті перепису опинились в категорії залежних. Різко пішов у гору процес феодалізації.
Кількість залежних селян зросла від 38 до 60 %. Були феодальні помістя з манором і селянськими наділами.
Залежні селяни – віллани, мали невеликий наділ (до 30 акрів).
Була категорія бердаріїв – з наділом 710 акрів землі. У ХІІ ст. вони злились з вілланами. Категорія коттаріїв (коттерів) – малоземельні з 3 – 5 акрами землі. Були ще раби (серви). Але протягом усіх середніх віків у Англії існували й вільні селяни.
Міста виникали на землях феодалів, але, якщо починалась боротьба міст з феодалом, то це означало боротьбу проти короля. Тому міста в Англії не одержали незалежності. Але вони одержували щляхом викупу право збирання податків, утворення цехів і т.ін., ці вольності затверджувались королем, але вони не були здобуті силою.
Існує теорія Стефенсона, суть котрої в тому, що засновниками міст були французькі купці в Англії. Левицький критикує цю теорію і говорить, що засновниками міст були ремісники.
У Вільгельма І (Завойовника) було три сини: Роберт (в Нормандії), Вільгельм (в Англії) і Генріх (молодший).
Вільгельм після смерті батька захопив казну і престол. У 1089 р. Вільгельм, прозваний Рудим, почав боротьбу з церквою. Намагався не призначати вищих церковних осіб і, поки не було єпископів, прибутки їх йшли королю. Але папа римський з ним не рахувався і призначав єпископів сам.
Лісами теж володів король.
Боротьба з Шотландією і Уельсом. Розширюються англійські володіння.
У 1096 р. Вільгельм захопив Нормандію (за 10 тис. марок, які позичив Роберту, що йшов у І хрестовий похід). У 1100 р. Вільгельм був убитий на полюванні. Престол перейшов до Генріха. Генріх звернувся з “Хартією вольності Генріха І” – маніфестом. Правив протягом 1100 до 1135 рр. Обіцяв все всім: церкві – що не втручатиметься в її справи; феодалам – привілеї; народу – закони королшя Едуарда. Одержав підтримку всіх верств суспільства.
Повинності рицарів обмежувались лише військовою службою. Генріх мав успіх у боротьбі з Робертом Нормандським. У 1105 р. Генріх здійснив похід у Нормандію, взяв у полон Роберта, але потім випустив.
Влада короля за Генріха стала необмеженою. Але вся повнота влади була у малої ради – оточення короля. Велика рада скликалася три рази на рік, мала – постійно.
Утворена була палата шахової дошки. Тут шерифи звітували про збирання податку.
Територія країни ділилась на графства на чолі з шерифом. На місцях – сотні і общини на чолі з виборними. Виборна система на місцях. Було і старе ополчення.
Генріх І не залишив прямого наслідника чоловічої статі. Боротьба за престол після його смерті розгорілась між дочкою Матільдою і племінником Стефаном. У Матільди ІІ – шлюб з графом Анжуйським Плантагенетом, у них був син – Генріх Плантагенет.
Південний схід підтримав Стефана, північний захід – Матільду. Це була справжня війна. Боротьба спустошувала країну. Врешті решт претенденти на престол домовились між собою. Королем за домовленністю у 1153 р. став Стефан, а після його смерті – Генріх, син Матільди.
Реформи Генріха ІІ та їх значення.
Стефан помер у 1154 р. і королем став Генріх ІІ Плантагенет. Він одружився з принцесою Аквітанії, дочкою герцога Алієнорою і заволодів південно-західною Францією. Був на престолі протягом 1154 – 1189 рр. В той час існувала одна держава на чолі з Анжуйською династією – Англія + французькі володіння.
Генріх ІІ проводить ряд реформ:
І – церковна. В час правління Стефана церковники добилися більшої незалежності. Вони підлягали лише церковному суду, а не світському. Генріх ІІ був за те, щоб священика, який вчинив злочин, позбавити сану і судити світським судом. Архієпископ Кентерберійський Фома Бекет виступив проти реформ Генріха ІІ. Фома Бекет і Генріх ІІ разом росли. Це була світська особа, яку король зробив архієпископом Кентерберійським. Але честолюбний Фома Бекет став ворогом Генріха ІІ. Генріх підіслав вбивць і вони вбили Фому Бекета. Це викликало обурення. Генріх ІІ виправдовувався, що це не він, що його неправильно зрозуміли підлеглі, що він лише хотів заарештувати архієпископа. Він покаявся і одержав кару – 70 ударів палицею, зате уник відлучення від церкви.
ІІ судова реформа:
феодальний суд – для залежних селян;
“божий суд” – взяти розпечене залізо, руку встромити в окріп і т.п., щоб з”ясувати, чи винна людина;
вільний королівський суд – тільки для вільних людей. Кріпаки не мали права звертатись до нього.
IІІ – Закон про озброєння (Асіза про озброєння) передбачав, яку зброю повинна мати вільна особа згідно з майновим становищем.
“Щитові гроші” сплачували ті, хто не хотів служити, або не міг справити обладунки рицаря. Отже, від військової служби вільний, але недостатньо заможний, міг відкупитись.
ІV – в 1184 р. – “лісова асіза” – закон про ліс. Власник лісу – король. Посилена була відповідальність за полювання в королівіському лісі. Навіть збирання ягід в ньому заборонялось.
Останній період правління Генріха ІІ був затьмарений боротьбою з синами. За його життя був коронований син – Генріх “молодий король”. Всього було чотири сини.
Генріх ІІ помер і королем став Річард (1189 – 1199 рр.). Він пішов у ІІІ хрестовий похід (з Барбароссою і французьким королем). Коли Річард повертався, його в Німеччині схопили. Він звільнився. У 1199 р. помер.
Королем став Джон (Іоанн) Безземельний. Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.
|
