| Пластиди |
|
Пластиди Пластиди (від грец. plastos — утворений, виліплений, оформлений) — характерні для автотрофних еукаріот (рослин); належать до автопродукуючих органел, побудованих із плоских міхурців — тилакоїдів, в яких відбувається процес біосинтезу. Вони оточені двома ліпопротеїновими мембранами. Мають власну ДНК і трансляційний апарат. З огляду на роль, походження і забарвлення пластиди поділяють на декілька характерних груп.Пропластиди — виступають в ембріональних клітинах промеристеми і меристеми. За будовою пропластиди нагадують мітохондрії, але відрізняються від них більшими розмірами і паралельним розміщенням внутрішніх мембран. Містять строму і дископодібні грани. Утворюються з недиференційованих зачатків пластид, які можуть інтенсивно ділитися. Спочатку вони круглі, згодом стають овальними. Це безбарвні, молоді стадії в розвитку всіх типів пластид. Етіопласти — утворюються з пропластид у випадку затримки їх розвитку через відсутність освітлення. Це ламелярні тільця, які містять прохлорофіл. На світлі етіопласти переходять у хлоропласти. Лейкопласти — це безбарвні пластиди (грец. lеіcos — білий) в клітинах більшості рослин. Виникають із пропластид в клітинах підземних органів (корінь, бульби) і в глибших частинах надземних. Розрізняють: акілопласти, які синтезують і нагромаджують крохмаль; протеїнопласти позбавлені гран, синтезують білки і відкладають їх у вигляді алейронових зерен (у насінні); олеопласти (від лат. oleum — олія), в яких утворюються і відкладаються олії (у клітинах насіння конопель, льону, рицини). Хромопласти (грец. chromos — забарвлений) пластиди, забарвлені пігментами каротиноїдами (жовтим ксантофілом і червоним колазином). Містяться в коренеплодах моркви, овочах помідорів, пелюстках квітів і пожовклому листі. Форма хромопластів різна: куляста, тригранна, колоподібна, місяцеподібна. Хлоропласти (з грец. chloros — зелений) — зелені пластиди, в яких відбувається процес фотосинтезу. Зелене забарвлення зумовлює хлорофіл. Мають вигляд двоопуклої рідше плоскоопуклої лінзи, діаметром 5–8 мкм. Зовні хлоропласт оточений гладкою ліпопротеїновою мембраною. Внутрішня оболонка утворює систему паралельних вгинань. Між ними знаходиться строма, в якій містяться тилакоїди (від грец. tylos — здуття i eidos — вигляд) — замкнуті сплющені мішечки з двох мембран. У вищих рослин частина тилакоїдів має форму дисків, локальні скупчення яких формують грани хлоропласта, що з’єднані між собою системою міжгранних тилакоїдів строми. Субмікроскопічна будова хлоропласта. На внутрішній поверхні мембран тилакоїдів гран знаходяться численні грибоподібні утвори — квантосоми фотосинтетичного фосфорилювання (рис. 2.27). Мембрани тилакоїдів містять комплекси барвників, які забезпечують перетворення світлової енергії в хімічну і називаються фотосистемами. За хімічною природою хлорофіл — складний ефір двоосновної хлорофілової кислоти з двома спиртами (фітолом і метанолом). Розрізняють декілька видів хлорофілу (a,b,c,d, бактеріохлорофіл, бактеріовіредин). Крім хлорофілу в хлоропластах містяться пігменти з групи каротиноїдів, зокрема оранжево-жовтий — каротин і жовтий — ксантофіл. Хлоропласти забезпечують асиміляцію двоокису вуглецю на світлі, завдяки якій утворюються органічні сполуки (вуглеводи —гексози). Після тривалої дії світла в стромі хлоропластів виникають зерна крохмалю, які є продуктом конденсації надміру виниклих гексоз. Це транзитарний крохмаль, оскільки в темноті хлоропласт розкладає цю сполуку до дисахаридів, які дифундують у цитоплазму. Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено. |
| < Попередня | Наступна > |
|---|
