top_left_1

Studentam.net.ua

Курсові та дипломні роботи
top_right_1
top_left_2
Головна arrow Психологія arrow Основи соціального партнерства (Лекції) arrow 4. Міжгрупові конфлікти та їх основні види.
top_right_2
top_left_3
top_right_3
4. Міжгрупові конфлікти та їх основні види.

4. Міжгрупові конфлікти та їх основні види.

      В міжгруповому конфлікті суб’єктами виступають групи (малі, середні, мікрогрупи). В основі такого протистояння лежать зіткнення протилежно спрямованих групових мотивів (інтересів, цінностей). В цьому і полягає одна із основних особливостей таких конфліктів.
      Яскравий приклад такого конфлікту: Американський психолог Музафер Шериф розділив 22 не знайомих між собою хлопців підлітків (11-12 років) на дві групи і відправив їх в табір відпочинку, поселивши їх в різних місцях. Цілу неділю кожна група нічого не знала про існування другої. За цей проміжок часу, кожна група стала згуртованою. Тільки тоді експериментатор дозволив їм зустрітися і влаштувати турнір з різними видами спортивних змагань. Всі призи отримувала команда-переможець. Через деякий час мирний табір відпочинку став місцем бойових дій. Конфлікт почався із простих сварок під час змагань і поступово досягнув стадії взаємних набігів і спустошень. Між хлопцями із цих двох груп не було ніяких культурних чи етнічних відмінностей, всі вони належали до середнього класу суспільства, були досить вихованими, але в той момент вони нагадували шайку злої шпани з обох сторін. Причому ніхто зі сторони не провокував їх на агресивні дії. В цій ситуації виникнення конфлікту можна пояснити боротьбою за дефіцитний ресурс (призи).
      Отже, характеристика типового суб’єктивного змісту конфліктної ситуації між групового конфлікту зводиться до таких трьох явищ:
      – „деіндивідуалізація” взаємного сприйняття – члени конфліктних груп сприймають один одного по схемі „Ми – Вони”;
      – неадекватне соціальне порівняння – переваги своєї групи оцінюються значно вище, а переваги протилежної групи суттєво занижуються;
      – групова атрибуція – позитивна поведінка своєї групи і негативна поведінка чужої пояснюються внутрішніми причинами, а негативна поведінка своєї групи і позитивна чужої пояснюється зовнішніми обставинами.
      Міжгрупові конфлікти відрізняються від конфліктів „особистість – група” за своїми формами, в яких вони протікають. Такими формами є: зібрання, наради, мітинги; страйки; зустрічі лідерів; дискусії; переговори.
      Міжгрупові конфлікти, які відбуваються в організаціях можна по класифікувати наступним чином:
      – конфлікт між керівництвом (адміністрацією) і персоналом (можливі причини: порушення правових норм; погані умови праці; низька заробітна плата);
      – конфлікт між адміністрацією і профспілковим комітетом (порушення трудового законодавства зі сторони адміністрації; незадовільні умови праці);
      – конфлікт між підрозділами всередині організації (взаємна залежність по спільним завданням; розподіл ресурсів; структурні зміни);
      – конфлікт між організаціями (порушення договірних зобов’язань; боротьба за ресурси і сфери впливу, ринки збуту);
      – конфлікт між мікрогрупами в середині колективу (протилежність інтересів, цінностей, цілей, амбіцій лідерів);
      – конфлікт між неформальними групами в суспільстві (протилежність духовних інтересів, цінностей; груповий екстремізм).
      Для прийняття рішень з метою усунення міжгрупових конфліктів варто враховувати також і функції цих конфліктів, а саме:
      – згуртування групи, яка відстоює справедливі інтереси;
      – розкол групи, яка відстоює незаконні інтереси;
      – утвердження статусу особистості в групі.
      Управління міжгруповими конфліктами здійснюється по таким основним етапам:
      – прогнозування конфлікту (робота з лідерами в мікро групах, аналіз суспільної думки, визначення ранніх симптомів (критичні вислови в адрес других груп, посилення ідентифікації „Ми” з акцентом на протиставляння „Вони”));
      – попередження конфлікту (нейтралізація конфлікту, використання педагогічних і адміністративних засобів з метою попередження мотивів зрію чого конфлікту);
      – регулювання конфлікту (добитися признання реальності конфлікту лідерами конфліктуючими групами, встановлення прав і норм взаємодії (легітимізація), створення робочих груп по регулюванні конфлікту, широке використання технологій регулювання конфлікту (інформаційні, комунікативні, соціально-психологічні, організаційні));
      – вирішення конфлікту (організація переговорного процесу по розв’язанні конфлікту, заключення договорів про узгодження інтересів і позицій конфліктуючих сторін).

Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.

 
< Попередня   Наступна >

Замовити реферат, курсову або дипломну роботу

bottom_left
bottom_right
Studentam.net.ua © 2008-2024