|
5. Конфлікти у взаємовідносинах батьків і дітей. Відношення „батьки – діти” завжди викликали велике зацікавлення. У Старому Завіті описуються відносини Ноя зі своїми синами Симом, Хамом, Іафетом, від яких після всесвітнього потопу народилося все людське покоління. По біблейській міфології Хам був досить невихований і грубий. Випмвши вина, Ной оп’янів і лежав оголеним, Хам посміявся над батьківською наготою і хотів, щоб так зробили його брати, але ті відвернулися і прикрили батька. Тобто ми бачимо хамське поводження і відношення до власного батька. Таким чином існує два типи відносин дорослих дітей до своїх батьків похилого віку: геронтофілія (відношення Сима і Іафета, тобто відношення з повагою і синівською любов’ю), і геронтофобія (лінія Хама, тобто неповага і презирство). При розгляді відносин „батько – син” і „мати – донька” існують такі поняття як комплекс Едипа і Електри. Це підсвідоме суперництво сина з батьком і доньки з матір’ю, яке зберігається на все життя. В чоловікові до пізніх років бунтує той самий хлопчик, який подавляє в собі все жіноче начало і прагне довести, що він і його мати не єдине ціле.
Сама система відносин діти – старі батьки є досить цікавою. У їхніх відносинах пройшов поворот до минулого, але сторони при цьому міняються місцями – молодші починають турбуватися і опікувати старших. В більшості випадків похилі люди змиряються із своїм становищем а інколи втрачають самостійність, і у них з’являється комплекс нерішучості, страх щось переплутати.
Досить специфічними є відносини батьків з дітьми, які не досягнули повноліття. Такі конфлікти є самими поширеними в сімейному житті. Розглянемо фактори, які є причинами конфліктної взаємодії батьків і дітей. До них належать такі: тип внутрішньосімейних відносин, неефективність батьківського відношення до дитини, вікові кризи у дитини, особистісні відмінності батьків і дітей, несприятливий вплив інших вагомих людей.
Тип внутрішньосімейних відносин. Виділяють гармонійний і дисгармонійний тип сімейних відносин. Для гармонійних відносин характерне співробітництво, взаємодопомога, рівноправність всіх учасників сім’ї. В такій сім’ї дорослі спілкуються з дітьми товариським тоном, коректно спрямовують його поведінку, хвалять, висловлюючи свої поради, батьки допускають дискусії з приводу тих чи інших подій, які стосуються вчинків і поведінки дитини, батьки, як правило, не підкреслюють своє керівне становище. Для такої сім’ї характерний демократичний стиль виховання дитини такі батьківські дії дають ефект розуміння, прийняття і розуміння особистості дитини. В дисгармонійній сім’ї спостерігається конфліктна взаємодія подружжя, напруженість, неможливість віднайти достойного способу спілкування між батьками і дітьми, почуття і емоції сторін до уваги не беруться, у взаємовідносинах зберігається дистанція. Така поведінка приводить до невротичних реакцій членів сім’ї, виникненню почуття постійної турботи в дітей.
Неефективність батьківського відношення до дитини. Конфліктологи виділяють 4 причини неефективності батьківського відношення до дитини:
– педагогічна і психологічна несумісність батьків (незнання батьками психологічних особливостей дітей певного віку);
– некритично засвоєні стереотипи виховання дітей (авторитарний базується на заборонах; ліберальний – роби, що хочеш);
– особисті проблеми і особливості батьків;
– особливості спілкування з іншими членами сім’ї.
Вікові кризи у дитини це перехідний період від одного етапу розвитку дитини до другого. В ці кризові періоди діти стають неслухняними, капризними, дратівливими і агресивними. Виділяють такі вікові кризи у дітей (за Д. Ельконіним):
– криза першого року життя;
– криза трьох років(перехід від раннього дитинства до дошкільного віку);
– криза 6-7 років (період переходу від дошкільного до молодшого шкільного віку);
– криза статевого дозрівання (період переходу від молодшого шкільного віку до підліткового 12-14 років);
– підліткова криза (15-17 років).
Особистісні відмінності батьків і дітей. До таких несприятливих рис батьків належать: холодність, вимогливість, консерватизм, надмірний раціоналізм, недостатність ніжності, підвищена тривожність, зловживання шкідливими звичками. Серед особистісних особливостей дітей називають: низька успішність, порушення правил поведінки, ігнорування рекомендацій батьків, непослух, впертість, егоцентризм, самовпевненість, лінь.
Несприятливий вплив інших вагомих людей (крім батьків). Мається на увазі негативне втручання в процес виховання дитини дідусів і бабусь. Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.
|
