|
4. Основні причини внутрішньоособистісних конфліктів. Внутрішньоособистісний конфлікт не може виникати на пустому місці. Людина живе в соціальному світі, втягнута в різноманітні суспільні відносини, які впливають на неї в різних напрямках і з різним знаком. Іншими словами жити в суспільстві і бути вільним від нього неможливо. З іншої сторони будь-яка особистість прагне до свободи і самореалізації. Це об’єктивне протиріччя між особою і суспільством визначає появу різних внутрішньоособистісних конфліктів. Всі причини, які сприяють виникненню конфлікту всередині особистості можна поділити на три види:
1. Внутрішні причини, які спричинені самою особистістю.
2. Зовнішні причини, які обумовлені положенням особистості в соціальній групі.
3. Зовнішні причини, які зумовлені положенням особистості в суспільстві.
Серед основних внутрішніх протиріч можна виділити наступні:
– протиріччя між потребою і соціальною нормою;
– протиріччя мотивів, інтересів і потреб (і на дискотеку хочеться і до семінарів треба підготуватися);
– протиріччя соціальних ролей;
– протиріччя соціальних цінностей і норм (як поєднати християнську заповідь „не вбий” із потребою захищати батьківщину).
Для того, щоб виник внутрішній конфлікт необхідно, щоб вказані протиріччя набули глибокого особистісного змісту, якщо цього не буде, то людина просто не придасть їм суттєвого значення.
Зовнішні причини внутрішньоособистісного конфлікту, які зумовлені положенням особистості в групі можуть бути різними. Існує чотири види ситуацій, які викликають конфлікт:
1) фізичні перешкоди, які не дають можливості задовольнити наших основних потреб (пленник , якому камера не дає свободи руху, недостатність грошей, яка не дає змогу придбати те, що хочеться, опущений шлагбаум чи конвоїр, який не пропускає в те чи інше місце);
2) відсутність об’єкту, який необхідний для задоволення потреби (необхідно хліб, проте магазини закриті а в дома не залишилося і крихти);
3) біологічні обмеження (розумово відсталі люди і люди з фізичними вадами, в яких перепони криються в самому організмі);
4) соціальні умови.
Коли наші потреби в повазі не зустрічають розуміння, коли у нас немає свободи, або властиве почуття чужих у певній компанії через відносини до нас деяких людей – ми знаходимося в стані фрустрації – переживання невдачі, блокування цілеспрямованої поведінки.
На рівні організації зовнішні причини, які викликають конфлікт можуть бути представлені такими видами протиріч:
1) протиріччя між високою відповідальністю і недостатніми правами для її реалізації (людину підвищили на роботі, дали декілька підлеглих, розширили функції, а права залишилися на попередньому рівні);
2) протиріччя між жорсткими вимогами по строкам і якості виконання завдання і поганими умовами праці (необхідно виконати підвищений план на старій зношені техніці);
3) протиріччя між виробничими вимогами, нормами і традиціями в організації з однієї сторони і особистісними цінностями з іншої (постійна робота у недільні дні, вічні аврали, підлабузництво, систематичні випивки на роботі такий стан речей може бути несумісний із внутрішніми цінностями);
4) протиріччя між прагненнями до творчості, кар’єри, самоствердження і можливостями реалізації цього в рамках організації;
5) протиріччя між прагненням до отримання прибутків і моральними нормами (людина працює в організації, яка випускає недоброякісну чи шкідливу для споживачів продукцію).
Зовнішні причини внутрішньоособистісного конфлікту, що обумовлені положенням особистості в суспільстві пов’язані із макросистемою і коріняться в характері суспільного устрою, соціальної структури суспільства, його політичного, економічного життя. Зокрема:
1) протиріччя між стимулюванням наших потреб і фактичними перепонами на шляху до їх задоволення (рекламування по засобах масової інформації певних досить дорогих товарів чи послуг проте реальне здійснення цих потреб жорстко обмежене для більшості);
2) протиріччя між проголошеною свободою людини і всіма її фактичними обмеженнями. Суспільство говорить його члену, що він вільний, може будувати своє життя, він може отримати все. В дійсності для більшості людей досягнути запланованого просто нереально. Жартівливий вислів про те, що батьків не вибирають, можна поширити на життя в цілому – на вибір роботи, відпочинку. В результаті людина вагається між мнимою без граничною владою для вибору власної долі і відчуттям повної безпомічності.
Слід відмітити, що причиною збільшення кількостей внутрішньоособистісних конфліктів послужили суттєві реформи та переоцінки цінностей, які відбулися. Ціле покоління людей виявилося нездатним адаптуватися до ринкових цінностей, чи не захотіло прийняти їх. Виявилося, що ідеали, якими вони жили протягом тривалого періоду часу, в які свято вірили на протязі десятків років стали зовсім неактуальними, така ситуація викликає почуття розчарування, апатії, нікчемності. Збільшення числа стресів викликало також те, що тисячі і тисячі здорових молодих людей, які не мали іншої професії як військовослужбовці опинилися на вулиці, вони не мають а ні достойного житла, а ні можливості прогодувати свої сім’ї. Досить вразливі до внутрішньоособистісних конфліктів – бюджетники. Висококваліфіковані лікарі, вчителі, вчені часто хворіють на неврози. Неврози стали досить поширеними не тільки серед представників бідних верств населення. Вони також поширені і серед „нових українців”, для яких бізнес часто зміст і сенс всього життя, і якщо руйнуються плани і наступає банкротство, втрачаються мільйони то в людини наступає сильніший стрес. Для таких людей властиве: постійний страх, перевтома, необхідність „крутитися як білка в колесі”, не влаштованість особистого життя. Піддаються внутрішньоособистісним конфліктам і жінки досить багатих людей, які не працюють. Існує навіть термін „синдром домогосподарок”, на який хворіють вони. Молоді жінки, які сидять в золотих клітках, які мають прислугу і взагалі нічим не займаються страдають неврозом ще в більшій степені ніж жінки, які працюють. Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.
|
