|
2. Основні концепції внутрішньоособистісних конфліктів. На сьогоднішній день існує декілька досить цікавих концепцій розгляду внутрішньоособистісного конфлікту. Зокрема: погляди Зиґмунда Фрейда; три типи конфліктної ситуації Курта Левіна; „Я-концепція” Карла Роджерса; теорія потреб Абрахама Маслоу; теорія комплексу неповноцінності Альфреда Адлера; вчення про екстраверсію та інтроверсію Карла Юнга; теорія психосоціального розвитку Єрика Єриксона; теорія мотиваційних конфліктів по Курту Левіну; теорія Віктора Франкла; теорія предметної діяльності А. Леонтьєва, теорія кнгітивного дисонансу Л.Фістінгера; формула людської самоповаги У.Джемсу (На лекції ми розглянемо лише деякі із зазначених теорій, додаткову інформацію про решта ви зможете отримати із підручників: Емельянов С. М. Практикум по конфликтологии. – СПб.: Издательство «Питер», 2000. – 368 с. С. 166 – 169 та Конфликтология: Учебник для вузов / В.П. Ратников и др. М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. – 512 с. С. 137 – 141 та Конфликтология / Под ред. А.С. Кармина, СПб.: Издательство «Лань», 1999. – 448 с. С 101 – 123)
Наукове вивчення внутрішньоособистісних конфліктів почалося в кінці ХІХ ст. і було пов’язане насамперед із ім’ям засновника психоаналізу – австрійського вченого Зигмунда Фрейда (1856-1939). Згідно із вчення Фрейда людина конфліктна по своїй природі. У ній від природи борються два протилежних інстинкти, які визначають його поведінку. Таким інстинктами є: ерос (сексуальний інстинкт, інстинкт життя і самозбереження) і танатос (інстинкт смерті, агресії, деструкції і руйнування). Внутрішньоособистісний конфлікт і є наслідком вічної боротьби між еросом і танатосом. Конфліктна природа людини представлена в його поглядах на структуру людської особистості. Внутрішній світ людини включає три інстанції: Воно (Іd (ід)), Я (Ego), Супер-Я (Super-ego).
Воно – первинна інстанція, яка керується принципом задоволення, проявляється в неусвідомлених бажаннях, потягах і інстинктах, біологічних потребах. „Хочу все і тут!” ось девіз, яким керується воно. Бажання до раптового задоволення, неготовність враховувати ні зовнішні ні внутрішні умови, нездатність передбачити наслідки – такі атрибути цього нижчого щабля людської особистості. Проте не варто уявляти собі, що воно це лише грубий розбійник. Дитячі сни і пам’ять про блаженних хвилинах нашого життя, образ безпечного куточка, радість першого відгуку на твоє прохання – все це живе в Воно.
Я – це розумна інстанція, яка базується на принципові реальності. Я розділяє внутрішнє і зовнішнє, суб’єктивне і об’єктивне, бажане і реальне. Власне через це Я раціонально формує плани узгодження того що хочеться і того що є реальним.
Супер-Я – це цензурна інстанція, яка базується на принципові реальності і уявленню про соціальні норми, цінності, вимоги, які суспільство висуває до особистості. Основні внутрішні протиріччя відбуваються між Воно і Супер-Я, які регулює і вирішує Я. Тобто при виникненні будь-якої потреби Воно вимагає: „Хочу!?”; Супер-Я буде запитувати: „А чи справедливо це?”; а Я почне шукати раціональний шлях виходу із ситуації, яка склалася. Найчастіше рішення буде знайдене автоматично, проте в критичних ситуаціях наступає гострий конфлікт інстанцій, особливо тоді коли позиції сторін протилежні. Тоді, коли Я не змогло вирішити протиріччя тоді виникають глибокі переживання, які характеризують внутрішньоособистісний конфлікт.
У своїй теорії Фрейд не тільки розкриває причини внутрішньоособистісних конфліктів, але і розкриває механізми захисту від них. Основним механізмом захисту він вважає сублімацію – перетворення сексуальної енергії людини в інші види його діяльності, в тому числі і в творчість. Крім того Фрейд виділяє такі захисні механізми, як: проекція, раціоналізація, витіснення, регресія.
Згідно із поглядами Альфреда Адлера (1870-1937) формування характеру особистості відбувається протягом перших п’яти років життя людини. В цей період він відчуває на собі вплив несприятливих факторів, які і породжують у нього комплекс неповноцінності. В дитинстві будь-яка особа переживає комплекс неповноцінності по відношенню свого розвитку до батьків, братів і оточуючих. Це почуття неповноцінності викликає постійну тривогу, жадобу дій, пошук ролей, прагнення до психічного і фізичного удосконалення. Процес компенсації неповноцінності автор вважає творчою силою, яка здатна привести особу до вищих досягнень, навіть фізичні чи вроджені дефекти можуть бути подолані цією силою. Історія підтвердила той парадоксальний факт, що багато великих музикантів володіли дефектами слуху, багато великих художників дефектами зору, серед знаменитих полководців були люди зовсім невеликі на зріст, які в дитинстві були досить кволими. Наведу конкретний приклад на користь цієї теорії: самий відомий оратор древності Демосфен в юності тихо говорив і заїкався. Долаючи свою неповноцінність особа розвиває себе. Основними перепонами для подолання комплексу неповноцінності автор вважав надмірну опіку батьків, або велику слабість органу тіла. У цьому випадку всі страждання від невдач спресовуються в комплекс неповноцінності – постійне глибинне переживання власної нездатності. Такі особи зазвичай прагнуть до суперкомпенсації, до кривого переконанню себе та інших в своїх мнимих успіхах.
Адлер розкриває шляхи вирішення таких конфліктів. Перший – це розвиток „соціального почуття”, соціального інтересу. Розвинуте соціальне почуття проявляється в цікавій роботі. Другий – стимуляція власних здібностей, досягнення переваг над іншими. Компенсація комплексу неповноцінності через стимуляцію власних здібностей може мати три форми прояву: а) адекватну компенсацію (коли відбувається співпадання переваг із змістом соціальних інтересів у спорті, музиці, творчості); б) суперкомпенсація (коли відбувається гіпертрофічний розвиток однієї із здібностей, і яка має яскраво виражений егоїстичний характер); в) мнима компенсація (коли комплекс неповноцінності компенсується хворобою, чи іншими обставинами, які не залежать від суб’єкту).
Карл Юнг в поясненні внутрішньоособистісного конфлікту виходив із визнання конфліктної установки самої особистості. В книзі „Психологічні типи”, яка вийшла в світ у 1921 році він дав типологію особистості, яку досі вважають однією із самих переконливих класифікації людських типів. Автор виділив вісім типів, запропонувавши їх класифікувати по чотирьом функціям психіки: мислення, відчуття, почуття і інтуїція. Кожна із функції може проявлятися в двох напрямках: екстраверсія і інтроверсія. Таким чином основні 8 типів особистості такі: мислитель-екстраверт, мислитель-інтроверт, відчуваючий-екстраверт, відчуваючий-інтроверт, емоційний-екстраверт, емоційний-інтроверт, інтуїтивний-екстраверт, інтуїтивний-інтроверт. Головним в типології Юнга є спрямованість особистості – екстраверсія чи інтроверсія. Власне це і визначає особистісну установку , яка в кінцевому підсумку і проявляється в внутрішньо особистісному конфлікті. Так екстраверт орієнтований на зовнішній світ. Він будує свій внутрішній світ у відповідності до зовнішнього. Інтроверт занурений в себе, для нього найголовніше світ внутрішніх переживань, а не зовнішній світ з його правилами і законами. Тобто екстраверт піддається внутрішньоособистісним конфліктам більш частіше ніж інтроверт.
У. Джемсу належить оригінальна формула людської самоповаги:  Наприклад два студенти отримали на екзамені по чотири бали, але перший розраховував на відмінну оцінку, а другий лише на трійку. Дріб самоповаги у них буде різним: перший буде незадоволеним (4/5), а другий у захопленні (4/3).
Широку популярність отримала концепція внутрішньоособистісного конфлікту американського психолога Абрахама Маслоу (1908-1968). Згідно із його поглядами, мотиваційну структуру особистості утворює ряд ієрархічних потреб:
1) фізіологічні потреби;
2) потреби в безпеці;
3) потреби в коханні;
4) потреби в повазі;
5) потреби в само актуалізації.
Найвища потреба – потреба в само актуалізації, тобто в реалізації потенцій, здібностей і талантів людини. вона виражається в тому, що людина прагне бути тим, ким вона може стати, але це її не завжди вдається. Само актуалізація присутня у більшості людей, але лише у декого вона є повністю реалізованою. Цей розрив між прагненням до само актуалізації і реальним результатом і лежить в основі внутрішньоособистісного конфлікту. Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.
|
