|
2. Види діяльності по управлінню конфліктами. Управління конфліктами, як складний процес включає наступні види діяльності:
– прогнозування конфліктів і оцінка їх функціонального спрямування;
– попередження або стимулювання конфлікту;
– регулювання конфлікту;
– вирішення конфлікту.
Коротко розглянемо названі види діяльності. Прогнозування – це один із важливіших видів діяльності суб’єкту управління, яке спрямоване на виявлення причин даного конфлікту в потенціальному розвитку. Основними джерелами прогнозування конфлікту є вивчення об’єктивних і суб’єктивних умом і факторів взаємодії між людьми, а також їх індивідуально-психологічних особливостей. В колективі такими умовами і факторами можуть бути: стиль управління, рівень соціального напруження, соціально-психологічний клімат. Особливе місце в прогнозуванні конфліктів займає постійний аналіз як загальних так і конкретних причин конфлікту.
Попередження конфлікту – це вид діяльності суб’єкту управління, спрямований на недопущення виникнення конфлікту. Попередження конфліктів базується на їх прогнозуванні. У цьому випадку на основі отриманої інформації про причини назріваючого небажаного конфлікту проводиться активна діяльність по нейтралізації дій всього комплексу детермінуючих факторів. Це вимушена форма припинення конфлікту. Проте конфлікти можна попереджувати, здійснюючи в цілому ефективне управління соціальною системою. У даному випадку управління конфліктом є основною частиною загального процесу. Основними шляхами такого попередження конфліктів в організації можуть виступати:
– постійна турбота про задоволення потреб і запитів співробітників;
– підбір і розстановка співробітників з урахуванням індивідуально-психологічних особливостей;
– дотримання принципу соціальної справедливості в будь-яких рішеннях, що торкаються інтересів колективу в цілому і конкретних особистостей;
– виховання співробітників, формування у них високої психолого-педагогічної культури спілкування.
Наведені факти попередження конфліктів називають превентивною формою попередження.
Стимулювання конфлікту – це вид діяльності суб’єкту управління, спрямований на провокацію, викликання конфлікту. Стимулювання буде виправданим по відношенню до конструктивних конфліктів. Засоби стимулювання конфліктів можуть бути самими різноманітними: винесення проблемного питання для обговорення на спільному засіданні, семінарі; критика ситуації, яка склалася на засіданні; виступ із критичними матеріалами в засобах масової інформації. Під час стимулювання того чи іншого конфлікту керівник повинен бути готовим до конструктивного управління ним. Якщо спровокований конфлікт не буде управлятися то наслідки можуть бути досить плачевними.
Регулювання конфлікту – це вид діяльності суб’єкта управління, спрямований на послаблення і обмеження конфлікту, забезпечення його розвитку в сторону вирішення. Регулювання передбачає ряд етапів, які необхідно враховувати в управлінській діяльності.
І етап: Признання реальності конфлікту конфліктуючими сторонами.
ІІ етап: Легітимізація конфлікту, тобто досягнення угоди між конфліктуючими сторонами з приводу дотримання встановлених норм і правил конфліктної взаємодії.
ІІІ етап: Інституалізація конфлікту, тобто створення відповідних органів, робочих груп для регулювання конфліктної взаємодії.
В процесі регулювання конфлікту можна використовувати такі основні технології регулювання: інформаційні, комунікативні, соціально-психологічні, організаційні. Технології регулювання конфлікту | Назва | Основний зміст | | Інформаційна | Ліквідація дефіциту інформації в конфлікті, виключення із інформаційного поля неправдивої чи викривленої інформації, припинення поширення неправдивих слухів
| | Комунікативна | Організація спілкування між суб’єктами конфліктної взаємодії і їх прихильниками, забезпечення ефективного спілкування
| | Соціально-психологічна | Робота з неформальними лідерами і мікро групами, зниження соціального напруження і закріплення позитивного соціально-психологічного клімату в колективі
| | Організаційна | Вирішення кадрових питань, використання методів заохочення і покарання, зміна умов взаємодії співробітників
|
Вирішення конфлікту – це вид діяльності суб’єкту управління, який пов’язаний з розв’язанням конфлікту. Вирішення конфлікту може бути повним і неповним. Повне вирішення конфлікту досягається при усуненні причин, предмету конфлікту і конфліктних ситуацій. Неповне вирішення конфлікті відбувається тоді, коли усуваються не всі причини чи конфліктні ситуації. У такому випадку неповне вирішення конфлікту може бути етапом на шляху до його повного розв’язання.
В реальній практиці по управлінню конфліктами важливо враховувати передумови, форми, і способи вирішення конфліктів.Передумови: – достатня зрілість конфлікту;
– потреба суб’єктів конфлікту в його вирішенні;
– наявність необхідних засобів і ресурсів для вирішення конфлікту. Форми вирішення: – знищення чи повне підкорення однієї із сторін (суперництво);
– узгодження інтересів і позицій конфліктуючих сторін на новій основі (компроміс, консенсус);
– взаємне примирення конфліктуючих сторін (пристосування чи уникнення);
– перевід боротьби в русло співробітництва по подоланню протиріч (співробітництво). Способи вирішення конфліктів – адміністративний (звільнення, перевід на іншу роботу, рішення суду);
– педагогічний (бесіда, переконання, прохання, роз’яснення). Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.
|
