Studentam.net.ua

1. Географічні відомості в ранньому середньовіччі

   У ранньому середньовіччі географія, як і зрештою інші науки, занепала. Більшість відкриттів цього періоду були повторними, а ряд областей, відомих стародавнім народам, відкривались вдруге, втретє і вчетверте. Мандрівки в V-X ст. часто здійснювались християнськими місіонерами. Християнство в IV ст. поширилось в Грузії, Вірменії, Ефіопії, в V ст. в Франції, Ірландії, у VIII ст. – в Центральній Європі, в X ст. – на Русі та Скандинавії.
   У 983 році Ерік Рудий відкрив Гренландію і там виникли поселення норманів. Але внаслідок слабких економічних зв'язків між країнами Європи відкриття норманів не були відомі в більшості європейських країн і не мали впливу на географічний кругозір наступних народів. Скандінавію вважали островом, а Балтійське море – протокою. У західній Європі майже нічого не знали про східну. З VIII по XIII ст. феодальна Європа була ізольована від Індії та Китаю арабськими володіннями. Про Індію існували фантастичні відомості, нічого не знали про Африку (навіть про північну її час­тину). У цей час найкращий просторовий кругозір мали візантійці, релігійні зв'язки яких поширились на Київську Русь, Малу Азію. У першій половині VI ст. олександрійський купець Козьма (Косма) Індікоплов побував у Ефіопії, Аравії, Індії та на Цейлоні. Пізніше, ставши монахом, він написав "Topografia christiana" (Християнська топографія) в 12 книгах, у якій була спроба узгодити деякі загально-географічні факти античності з Біблією. Докази кулястості Землі він заперечував, не визнавав самостійного руху небесних тіл та ін. К.Індокоплов висунув схему всесвіту, що грунтується на священному писанні. Видима Земля подібна шатру Мойсея, і має форму прямокутника, довжина якого вдвоє більша від ширини. Вона оточена прямокутним океаном, за яким на сході жили люди до потопу, там же знаходиться рай, і звідти беруть початок Ніл, Тигр, Євфрат і Ганг, що протікають під океаном, а потім знову виходять на поверхню. Океан утворює чотири затоки – Римську (Середземне море), Аравійську, Персидську і Каспійську. Кришталеві склепіння шатра утворюють небо, де знаходиться царство Христа і блаженних. Сонце, Місяць, зірки пересуваються ангелами. Вночі Сонце заходить за високу гору. К.Індікоплов склав і відповідну карту. (Рис.23). Твір цей був дуже популярний, його знали на Русі в XIII-XIV ст. Більшість праць середньовічних авторів базувалось на Біблії з домішками країнознавчого матеріалу. Знання, здобуті в античну епоху, відкидались як язичеські. Праці античних вчених не були відомі в Західній Європі аж до XIII ст. Лише у Візантії грецька література частково збереглась і була відома "Географія" Страбона. Проте і тут наука знаходилась у повному підпорядкуванні церковників. Згідно християнських догм Земля була плоскою. Карти середньовіччя були примітивні і зображали Землю прямокутною або овальною, розділеною на три частини. Карти орієнтовані на схід, в центрі знаходиться Єрусалим, наявні зображення раю, казкової країни Гога і Магога. Обриси суші зображались дуже примітивно і схематично.