Studentam.net.ua

2. Сонячна система

   До складу Сонячної системи входить Сонце, планети, їх супут­ники, астероїди (малі планети), комети, метеорні потоки, метеорні тіла, міжпланетний газ. Тобто Сонце, 9 планет, 62 супутники планет, 1800 астероїдів.
   Сонце. Це типова зірка. Лінійний радіус Сонця 696 000 км, серед­ня щільність його речовини 1,41 г/см3. Прискорення сили тяжіння 274 м/с2. Сонячна речовина рухається навколо осі обертання зірки, причому різні зони обертаються з різними періодами (25 діб біля екватора і 30 біля полюсів). Спектральний аналіз показав, що на Сон­ці наявні приблизно 70хімічних елементів з таблиці Менделєєва. Переважає H, біля 70% всієї маси зірки. На другому місці He (29% від маси Сонця).
   Температура сонячної речовини змінюється з глибиною. Радіо-ультрафіолетове і видиме випромінювання відповідно відносяться до все глибших шарів Сонця. Поблизу видимої поверхні Сонця температура досягає приблизно 45000С. Вище і нижче цього шару температура зростає. Більша частина сонячної речовини сильно іонізована. Вже при температурі 5-6 тис. градусів іонізуються атоми багатьох металів, а при температурі більше 10-15 тис. градусів іонізується і Н. Отже, сонячна речовина — це плазма.
   В надрах Сонця відбуваються ядерні реакції. З 4-ох атомів Н утворюється один атом Не. Маса ядра гелію майже на 1% менша маси 4 протонів. Це дефект маси і він є причиною виділення великої кількості енергії, що відходить у космос.
   Зовнішні шари Сонця називаються сонячною атмосферою, що в свою чергу складається з трьох шарів: ФОТОСФЕРИ, ХРОМО­СФЕРИ і КОРОНИ.
   Фотосферою називається основна частина сонячної атмосфери, в якій утворюється видиме випромінювання, що доходить до Землі. Температура в фотосфері зростає з глибиною і в середньому стано­вить 60000С. Товщина фотосфери приблизно 200-300 км. Це єдина на Сонці область нейтрального водню. На зовнішньому краї фотосфери температура зростає до декількох десятків тисяч градусів, що супро­воджується іонізацією Н, а потім і Не. Це хромосфера, що просте­жується до висоти 15-20 тис.км. У верхніх шарах хромосфери від­бувається ще одне надзвиичайно різке зростання температури (до млн. градусів). Тут починається зовнішня найрозрідженіша частина сонячної атмосфери – сонячна корона. Причиною такого сильного ро­зігріву є енергія акустичних хвиль, що виникають у фотосфері внаслі­док конвекції. Поширюючись нагору, тобто у шари з меншою щіль­ністю, ці хвилі збільшують свою амплітуду до кількох км. і пере­творюються в ударні хвилі. А ударні хвилі відрізняються від звичай­них дуже різким перепадом температур, тиску і щільності газу у хвилі і в незбуреному середовищі. Відбувається це тому, що в області стиснення зростає температура і щільність, а отже і швидкість поши­рення звуку. Внаслідок ударних хвиль правильні хвилеподібні рухи розбиваються на окремі дрібніші, що хаотично рухаються, маси газу (дисипація хвиль). Таким чином зростає температура в хромосфері і короні. Від сонячної корони відбувається постійний відтік плазми з швидкістю, що зростає з віддаленням від Сонця. Таке розширення сонячної корони в космос називається СОНЯЧНИМ ВІТРОМ.
   Зовнішній вигляд корони пов'язаний з певними проявами сонячної активності. Над плямами спостерігаються утворення у вигляді зігнутих променів, що нагадують кущі та ущільнення коронарної речовини. Над свічками видні цілі системи прямолінійних променів. Протуберанці оточені дугами і шлемами з ущільненої речовини корони. Встановлено, що максимуми і мінімуми сонячної активності наступають через 11 років (П.И.Бакулин,1977). Існують і більші цикли: 22-річні, 90-річні, 180-річні та ін.