|
Поняття про формації. Більшість дослідників під формацією розуміють комплекс генетично взаємопов'язаних фацій, тобто це товщі гірських порід різного літологічного складу, сформовані в умовах певного фізико-географічного і тектонічного режиму. Ці товщі відповідають певним стадіям розвитку великих структурних елементів земної кори (платформ, геосинкліналей, орогенів, серединно-океанічних хребтів, океанічних плит).
За складом переважаючих фацій формації ділять на магматичні, метаморфічні і осадові ( в тім числі і вулканогенно-осадові). Головними факторами, що визначають формування стійких асоціацій осадових порід є тектонічна обстановка і клімат. Так, в залежності від тектонічного режиму серед осадових формацій виділяють геосинклінальні, орогенні (перехідні) та платформені.
Аналіз формацій дозволяє реконструювати не тільки фізико-географічні (палеоландшафтні) умови геологічного минулого, але й відтворювати характер загального тектонічного режиму певних великих територій. Крім цього, вивчення формацій має і практичне значення, тому що кожному типу формацій властивий свій комплекс корисних копалин.
Геосинклінальні формації відрізняються смугастим поширенням (при довжині більше 1000 км, ширина не перевищує десятків і сотень кілометрів), великою потужністю (як правило, тисячі метрів), переважно глибоководними умовами нагромадження і цілим рядом інших ознак. Типовими геосинклінальними формаціями є сланцева, кремнисто-вулканогенна, флішева та вапнякова.
Сланцева (аспідна) формація характерна для міогеосинкліналей, тобто формується в умовах континентального схилу і підніжжя, а також ложа окраїнних морів в гумідному поясі на ранньогеосинклінальній стадії. Складена в основному глинистими породами, в меншій мірі пісковиками і алевролітами, забарвленими в темно-сірі і чорні кольори - звідси і її назва - аспідна. З породами формації пов'язані родовища сульфідів міді, свинцю, цинку і ін.
Кремнисто-вулканогенна формація утворюється також на ранньогеосинклінальній стадії і складена кремнистими сланцями, яшмами, пов'язаними із продуктами підводного вулканізму - базальтами, андезитами, спілітами тощо. В основному це глибоководні породи. З породами формації генетично пов'язані великі родовища залізних і марганцевих руд, зокрема, залізисто-кремнисті породи (джеспіліти), відомі у Кривому Розі чи Кременчуку.
Флішова формація - це потужні товщі морських осадових відкладів з характерною дрібною ритмічністю. Звичайні флішові ритми складаються із 3-5 порід (наприклад, аргіліт, алевроліт, пісковик). Відомий як теригенний, так і карбонатний фліш.
Ритмічність багатокілометрових флішових товщ пов'язують із періодичними тектонічними рухами, а нагромадження їх проходить на пізньогеосинклінальній стадії в умовах континентального підніжжя чи в глибоководних жолобах. Флішові відклади в цілому бідні на корисні копалини, інколи до них приурочені нафтогазові родовища.
Вапнякова формація теж утворюється на пізній стадії розвитку геосинкліналей, часто одночасно із флішовою. Основні породи - вапняки. Відкладаються в западинах окраїнних морів при тропічному чи субтропічному кліматі.
Для орогенних формацій властиві: широке розповсюдження грубоуламкових порід, дуже значні потужності і великий діапазон фізико-географічних умов формування - від морських до наземних.
Виділяють дві основні орогенні формації: нижню та верхню моласові.
Нижня моласова формація складена пісковиками, глинами, мергелями найчастіше сірого, чи сірозеленого кольору. Утворюється на ранньоорогенній стадії в крайових чи внутрішніх прогинах. В гумідних умовах з нижньою моласою часто пов'язане формування паралічних вугленосних відкладів (заболочені приморські рівнини) і нафтоматеринських порід (морські чи дельтові умови), в арідному кліматі - утворюються лагунні соленосні осадки з гіпсами, ангідритами, кам'яною та калійною солями.
Верхня моласа формується в наземних умовах (передгірні та міжгірні алювіально-озерні рівнини, конуси виносу) в передових та міжгірних прогинах на пізньоорогенній стадії. В гумідному поясі до неї приурочені поклади лімнічного вугілля, в арідному формуються червоноколірні грубоуламкові осадки. Основні породи формації - конгломерати, пісковики, алевроліти, глини.
Особливостями платформенних формацій є: незначні потужності (найчастіше - десятки і сотні метрів), переважання континентальних, лагунних і морських мілководних фацій, невитриманість і строкатість складу, значні площі поширення тощо. Кількість платформених формацій дуже велика і провідну роль у їх формуванні відіграють кліматичні умови.
Формування чохла платформи, як правило, починається із утворення континентальної уламкової формації (піски, алевроліти, глини, конгломерати) строкатоколірної чи червоноколірної в арідних умовах і сірої в гумідних. Утворення відбувається в авлакогенах в лагунних чи внутрішньоматерикових водоймах. Корисні копалини: боксити, оолітові залізні руди, каоліни.
В умовах жаркого чи помірного клімату на прибережних рівнинах, що періодично затоплюються морем, може нагромаджуватись паралічна вугленосна формація з покладами вугілля, залізних руд.
В кінці ранньої стадії формування чохла платформи утворюється морська трансгресивна піщано-глиниста формація, яка представлена пісковиками, алевролітами, аргілітами, рідше мергелями, вапняками, сформованими в умовах неглибокого відкритого моря. До порід формації приурочені поклади жовнових фосфоритів, оолітових залізних руд, горючих сланців.
Максимальному розвитку трансгресій на платформах відповідають платформені карбонатні формації, які утворюються в умовах відкритих, відносно глибоководних епіконтинентальних морів. При цьому в гумідних зонах відкладаються вапняки, мергелі, крейда, а в арідних окрім органогенних вапняків, осаджуються також гіпси та доломіти. З формацією можуть бути зв'язані поклади нафти і газу.
Типовою для платформ є також трапова формація, яка утворюється при наземних вулканічних виверженнях і складена долеритами, діабазами, базальтами та їх туфами. Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.
|
