Studentam.net.ua

Педро Кальдерон де ла Барка —блискучий геній іспанської літератури ХVІІ ст.

   Педро Кальдерон де ла Барка Енао де ла Барреда і Ріаньо народив­ся в Мадриді 17 січня 1600 року в аристократичній родині, як кажуть іспанці, "з окрайцем хліба за пазухою". Мадрид для Кальдерона - це його дім, родина, слава, служіння батьківщині, королю та Богу. Тому він ніколи надовго не виїжджав з цього міста.
   У свідоцтві про хрещення, наведеному в книзі Баени "Сини Мадрида", зазначається, що Кальдерона було похрещено 14 лютого 1600 року і названо на честь діда, що був засновником капелянства і забезпечив добробут родині Кальдеронів. Ім'я Кальдерон було прийняте родиною у XIII столітті у зв'язку з таким випадком: одного із членів родини, завчас­но народженого і прийнятого за мертвого, опустили, щоб переконатися, що в ньому немає ознак життя, в казан (кальдерон) з гарячою водою. Оскільки він не тільки вижив, а і став пізніше відомою людиною і користувався милостями святого Фердинанда та Альфонса Мудрого, його прізвисько перетворилося на почесне ім'я, із того часу п'ять казанів було включено до фамільного герба Кальдеронів. Додаткове ім'я Барка було взяте пізніше від назви маєтку, що належав одному із членів цієї родини, який загинув у битві з маврами. Внаслідок останньої події на гербі Кальдеронів були зображені замок, бойова рукавиця і гасло: "По­мерти за віру".
   Батько Кальдерона був секретарем державного казначейства при Філіппові II та Філіппові III, а мати походила зі шляхетної родини, яка переселилася задовго до народження Педро з Нідерландів. У ро­дині було шестеро дітей - три сини і три дочки.
   На восьмому році життя Кальдерона було віддано на виховання єзуїтам (як і у його сучасника Корнеля, теж вихованця єзуїтів), і це вплинуло на все його життя, особливо останніх років. Батько Кальде­рона мріяв, щоб його син став священиком, і той прийняв духовний сан, але вже у поважному віці, 1650 року, коли життя почало уявлятися йому марнотою марнот.
   Проте навчання в королівському коледжі єзуїтів не зробило характер Кальдерона поступливішим. Ці роки були забарвлені для хлопчика в темні тони: постійні бійки, призвідником яких часто був він сам, бо не пробачав своїм одноліткам ані косих поглядів, ані образливих слів. Особливо страждав він через прізвисько, яке дали йому приятелі. Різноманітним аспектам творчості великого іспанського драматурга присвячена велика кількість різноаспектних наукових досліджень, тому редакція вважає за по­трібне перш за все познайомити українського читача із долею Кальдерона по коледжу: Ператон, оскільки ім'я його було Педро, а народився він в день святого Антона. Все це змушує Кальдерона 1613 року змінити навчальний заклад. Лише один рік - 1614 — він вчиться в Універси­теті Алкала де Енарес.
   1614 року батько одружується вдруге, а 1615 року Кальдерон разом зі своїми братами Хосе та Дієго втягується у тяжбу за спадок зі своєю мачухою доньєю Хуаною Фрайле Кальдера. Рання смерть матері і складні стосунки з мачухою, мабуть, стали причиною того, що у тво­рах Кальдерона образ матері не знайшов відображення.
   Хоча великий драматург дуже мало говорив про себе і був інтровертом настільки, що це дало підстави його біографам назвати жит­тя Кальдерона "La biografia del silensio" (замовчувана біографія), тим не менш, у його творчості можна вирізнити чотири важливих етапи, які ми подамо згідно з іспанською літературознавчою тради­цією.

   1. Період навчання і становлення (1618 — 1624); Кальдерон заявляє про себе як драматург

   1618 року Кальдерон переїздить до Саламанки і продовжує своє на­вчання в Саламанкському університеті, який закінчує 1620 року. Там Кальдерон прослухав курс схоластичного богослов'я та філософії, а також курси цивільного і церковного права. Враження від навчання в Саламанці знаходять своє відображення в його драматургії й поезії. Значення і символіка кольорів, тісно пов'язаних із життям кожного факультету, віртуозно пояснені Кальдероном у його творі "La protestacion de la fe" ("Символ віри", 1656).
   Навчання в Саламанському університеті зобов'язувало Кальдерона стримувати свій вибуховий характер, що було дуже нелегко, оскільки, за свідченням його співучнів, Кальдерон був із тих, хто миттєво вихо­див із себе, і давав волю не лише образливим словам, а й кулакам. Саме до цього періоду його життя належать найядучіші епіграми й вірші.
   Пересилювати свій характер Кальдерон у цей час ще не міг. Він вішає на цвях сутану і віддає себе до рук богині пригод та випадку: разом зі своїми братами Дієго та Хосе вирушає в Мадрид до королі­вського двору. Першою ж мадридською пригодою братів була участь у бійці, в якій вони закололи шпагами сина якоїсь шляхетної люди­ни. Справу вдалося владнати за допомогою значної суми грошей, що погіршило матеріальний стан братів.
   1620 року Кальдерон бере участь у конкурсі, присвяченому Свято­му Ісидору, покровителю Мадрида. Талант Кальдерона було помічено й відзначено. Того ж року він знову бере участь у конкурсі, при­свяченому канонізації Св. Ісидора, Св. Тереси, Св. Ігнасіо. Натхненником та організатором цього конкурсу був Лопе де Вега. Кальдерон, хоча й удостоївся похвали славетного письменника, був однак чимось ображений і, вочевидь, з того часу зберіг неприязне ставлення до Лопе де Веги на все життя. Після 1622 року Кальдерон майже на десять років зникає як письменник. Очевидно, у цей час він брав участь у військових походах в Італії та Фландрії, у придушенні бунту в Каталонії.
   Життя Кальдерона та його братів у цей період сповнене пригод, іноді дуже небезпечних. Наведемо декілька прикладів. Педро де Вілльєгас, син відомого комічного актора Антоніо де Вілльєгаса, поранив одного з братів Кальдерона і сховався в стінах монастиря. Кальдерон за допомогою людей з вулиці та альгвасилів брутально порушив існуюче правило укриття, вчинивши в монастирі розгром. 1629 року преподобний отець Ортенсіо Паравісіно виступив з проповіддю проти комедіантів і поетів перед Двором. Кальдерон, працюючи у той час над комедією "El principe constante" ("Стійкий принц"), висміяв цю проповідь словами однієї з дійових осіб. Уражений цим, преподоб­ний отець пожалівся королю. 1 якби не втручання й заступництво президента Кастилії дона Габріеля де Трехо і Паніагуа, не уникнути б Кальдеронові тривалого й далекого вигнання.
   Як друзі, так і критики Кальдерона підкреслюють, що, оцінюючи творчість письменника, не слід забувати — він завжди був "siempre fue un puntilloso, bastante quisquilloso у algo soberbio" (легко ображав­ся, був достатньо вразливим та дещо пихатим), що, природно, відби­лося у його творах.

   2. Вибух творчих сил (1625 - 1640).

   Кальдерон перебуває на службі у графа Олівареса і досягає найвищих успіхів у драматургії

   Раптом у вдачі Кальдерона відбуваються різкі зміни: він стає серй­озним, забуває про будь-які авантюри і знов бере до рук перо. Почи­наючи з кінця 1620-х pp., побачили світ найкращі його твори: "Е1 prfncipe constante" (Стійкий принц", 1629); "La dama duende" ("Дама-примара", 1629); "El medico de su honra" ("Лікар власної честі", 1635); "La vida es sueno" ("Життя — це сон", 1635); "El magico prodigioso" ("Чарівний маг", 1637) та інші.
   1635 рік. Відкриття палацу Буен Ретіро. У чарівному театрі королівсь­кого парку ставиться комедія дона Педро Кальдерона де ла Барка Енао де ла Баррера і Ріаньо "El mayor encanto, amor" ("Найбільше диво — кохан­ня"). Колосальний успіх комедії сприяв тому, що 1636 року, після смерті Лопе де Веги, Кальдерон стає придворним драматургом. У цій своїй функції він був зобов'язаний писати п'єси для придворних спектаклів.
   А 1637 року на знак ще більшої прихильності Філіпп IV робить його кавалером Ордена Сант-Яго, тому Кальдерон мусив знову стати на військову службу.
  
   3. Період розчарувань (1641 - 1651). Психологічна криза Кальдерона — митець приймає сан священика

   На 40-і роки припадають найгостріші розчарування в житті як Кальдерона, так і всієї тогочасної Іспанії. Тільки розпочався 1640 рік, як спалахнув заколот у Каталонії, що розпочав важку, криваву громадянську війну, яка одразу ж набула широкого резонансу в Європі. У бойових діях активну участь брав і письменник. Відомо, що король, який цікавився його пером більше, ніж його шпагою, звільнив драматурга від військової служби до завершення нової п'єси. Але Кальдерон, надзвичайно педантичний і вимогливий у питаннях честі, поспішає із завершенням п'єси (для цього йому вистачило 8 днів), і вирушає виконувати свій військовий обов'язок. Протягом усієї воєнної кампанії Кальдерон хоробро б'ється в загоні під керівництвом графа Олівареса і виявляє себе гідним і сміливим воїном.
   1642 року він просить про відставку, мотивуючи своє прохання хворобою, неспроможністю володіти зброєю, а також втратою на війні брата Хосе. Кальдерон отримує відставку в грудні.
   Військова ситуація на початку 1643 року сприяла падінню графа Олівареса — мецената Кальдерона. І цілком природно, вороги опального міністра заповзялися проти Кальдерона. Нещастя королівської родини співпали з нещастями родини драматурга. 1644 р. померла королева — донья Ісабель. Жалоба вимагала закриття всіх театральних заходів з жовтня до червня наступного року. Принц Бальтасар Карлос, увічнений на картинах Веласкеса, помирає, коли йому ще не виповнилось 16 років, у Сарагосі 1646 року, — і знову всі театральні вистави заборонені до 1648 року. 1645 року гине улюблений брат Каль­дерона: згідно з документами, він порубаний на шматки під час битви за міст через річку Серхе в Каталонії. Двома роками пізніше помирає старший брат Дієго. У цей час Кальдерон живе в замку шостого герцога Альба Фернандо Альвареса де Толедо.
   Драматична творчість поета зазнає втрат не лише через сумні події, а і внаслідок причин економічних — двір був неплатоспроможним: щоб отримати призначену йому пенсію в ЗО ескудо за завідування придворними святами, він змушений був обивати пороги численних державних установ.
   Саме у цей час Кальдерон закохується, і 1649 року з'являється на світ його позашлюбний син Педро Хосе Кальдерон. Цей факт стає відомим при дворі, незважаючи на всі намагання драматурга приховати цю подію. Проте щире каяття приймається королем прихильно і не позначається на долі драматурга.
   Психологічна криза, а також обставини суспільного життя штовха­ють Кальдерона до прийняття духовного сану. Та він не повністю зрікається світських турбот. Очікувані весільні свята Філіппа IV і Марії Австрійської потребують Кальдеронової участі. Починається найпл-ідніший період творчості, присвячений релігійній тематиці. Кальде­рон пише аутос сакраменталес, а також комедії, де використовує міфо­логічні сюжети й алегорії. Розпочався цей період постановкою в Колізеї Буен Ретіро комедії "La Fiera, el Rayo y la Piedra" ("Чудовисько, Промінь та Камінь") — яскравої вистави до дня народження доньї Марії Австрійської.

   4. Період величі та мудрості (1652 — 1681), в якому реальний світ було затемнено алегоріями і міфологією

   1651 року Кальдерон, як Лопе де Вега та інші іспанські письменники, стає членом релігійного братства. 1653 року король надає йому місце капелана в Толедській капелі "Нових королів", призначеній виключно для поховання королів з часів Генріха Трастамарського. Це високе призначення, однак, обтяжувало Кальдерона, оскільки він не міг довго перебувати поза Мадридом. Двір уже не міг обійтись без нього, і король 1663 р. призначив його почесним капеланом при своїй особі: ця посада вимагала постійної присутності Кальдерона в Мад­риді. До того ж, йому було дозволено утримати за собою свою першу посаду і посісти ще й третю — того ж 1663 року він отримав сан священика конгрегації Св. Петра і невдовзі очолив це братство на останні 15 років свого життя.
   У Мадриді Кальдерон веде розмірене життя: дім його перетворюється на справжній музей: картини, скульптури, малюнки на біблійну тематику і, головне, величезна бібліотека, де він із задоволенням проводить свій час, вільний від служби при дворі.
   Обіймаючи три духовні посади, що забирали багато часу, Кальде­рон не припиняє своїх літературних вправ. Слава його зросла на­стільки, що собори Толедський, Гранадський й Севільський замовля­ли сценарії до всіх релігійних свят тільки йому. За це та інші послуги двору Кальдерона було щедро винагороджено, і протягом короткого часу він накопичив значний капітал. На доручення міста Мадрида протягом майже 37 років Кальдерон писав для всіх найважливіших соборів Іспанії духовні драми autos sacramentales - одноактні п'єси для представлення на день Тіла Христова.
  1665 року помирає король Філіпп IV, і Кальдерон поступово втра­чає королівську милість. Новий король Карл II за своїм характером різко відрізнявся від попередніх монархів, і коло його зацікавлень було іншим. Однак, залишившись без мецената, Кальдерон продов­жує так само працювати над придворними і церковними спектаклями і до кінця життя зберігає величезну популярність.
   Помер Кальдерон 1681 року, 25 травня, на свято П'ятдесяти и ці, коли в усій Іспанії лунав благовіст, що закликав на виставу одного з його ауто, над створенням якого він працював майже до останньої хвилини свого життя. На другий день після смерті його тіло, згідно з заповітом, було перенесене, без будь-яких пишнот, для поховання до церкви Сан-Сальвадор у Мадриді священиками конгрегації, на чолі якої він стояв стільки років і якій заповів усе своє майно. Щоб задовольнити бажання численних прихильників небіжчика, кількома днями пізніше було здійснено урочисте поховання Кальдерона. Навіть у Валенсії, Неаполі, Ліссабоні, Мілані та Римі співвітчизники славетного драматурга вважали його смерть національною втратою.

Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.