Studentam.net.ua

МОВЛЕННЄВІ МОДЕЛІ ВЗАЄМОДІЇ “УЧИТЕЛЬ — УЧЕНЬ”

   У взаємодії вчителя і учнів учасники можуть використовувати загальні прийоми (характерні для будь-якої навчальної ситуації) та індивідуалізовані (властиві конкретному вчителю). До загальних відносять звичні для кожного уроку фрази: “Сядьте як слід! Відкрийте зошити, уважно слухайте...”. Індивідуалізовані фрази можна почути під час обговорення учнями вчителя, використання при цьому його улюблених слів, реплік. Ці типові фрази називають мовленнєвими штампами (мовленнєвими моделями). Наприклад, учитель під час пояснення нового матеріалу часто використовує мовленнєву модель “Прошу слухати мене уважно...”. На уроці вона сприймається як можлива й виправдана, але в багатьох педагогічних ситуаціях може бути недоречною.
   Як мовленнєві моделі часто використовують крилаті фрази, промовисті поетичні рядки, прислів'я і приказки. Наприклад, під час оцінювання виконаної фізкультурної вправи вчитель може сказати: “Мало каші з'їв”. Прихований смисл цієї фрази зрозумілий як йому, так і учневі. До подібних моделей можна віднести слова “Хотіли як краще, а вийшло як завжди”, цитати з творів класики: “А судді хто?”, “Хочу повідомити вам неприємну новину...” та ін. У кожній мовленнєвій моделі вчителя можна простежити певний оцінний підтекст, емоційний фон, який може бути оптимізуючим, нейтральним і гальмуючим.
   Організаційний момент уроку націлений на підготовку учнів до продуктивної роботи. Для цього вчитель має вміти визначити емоційний фон класу, за необхідності — підсилити або скоригувати його. Процес мовленнєвої взаємодії вчителя з учнями починається з привітання, яким учитель задає тон спілкуванню, заряджає позитивним настроєм, передає своє доброзичливе ставлення: “Доброго ранку! Сьогодні гарна погода, і настрій у вас, бачу, теж гарний”. Значення слова “бачу” означає, що вчитель хотів би бачити гарний настрій в учнів. При цьому можуть бути використані такі моделі: оптимізуючі (“Радий вас бачити. Нас чекає сьогодні незвичайний матеріал...”, “Подібне ми вже робили, тому ви з цим завданням легко впораєтесь. Спробуємо закріпити успіх”), нейтральні (“Перевірте готовність робочих місць. Налаштуйтеся на серйозну роботу. Нам сьогодні потрібно буде...”), гальмівні (“У половини класу немає зошитів! Навіщо ви ходите до школи — не розумію”). Однак гальмівними фразами користуватися слід дуже обережно. Якщо вчитель, наприклад, виявив відсутність у більшості учнів робочих зошитів, краще відразу подбати про організацію їх роботи, ніж тратити час і сили на нотації.
   Підготовка до викладу матеріалу пов'язана з елементами інструктажу, який також містить мовленнєві моделі, метою яких є продуктивна активізація уваги, емоційна й інтелектуальна підтримка учнів. У типових моделях мовлення вчителя простежуються оптимізуючі (“Чи всі готові до розв'язання наступної задачі?”, “Дякую, бачу, що всі готові до сприйняття матеріалу.”), нейтральні (“Коли говорить учитель, потрібно відкласти всі справи й уважно його слухати”), гальмівні (“Петренку, якщо ти такий розумний, бери крейду і пояснюй матеріал!”). При цьому слід враховувати, що осуд особистості співрозмовника негативно позначається на результатах спільної діяльності. Якщо подібне повторюється з уроку в урок (школярі, яких не люблять вчителі, відчувають емоційний та інтелектуальний тиск), важко сподіватися на формування сприятливої для співробітництва атмосфери.
   Найпоширеніші репліки і висловлювання вчителя, які по-різному впливають на комунікацію з учнями, наведено у табл. 1.

                                                                                                                                                               Таблиця 1

Репліки, висловлювання вчителя на уроках і їх функції

                                                                                                                                            Закінчення таблиці 1

   Мовленню деяких учителів притаманна вербальна агресія, яка може спричинити небажані для педагогічного процесу наслідки. За багатьма ознаками агресія як продумана мовленнєва діяльність (наприклад, бажання вчителя продемонструвати домінуючу позицію над учнями) відрізняється від суто поведінкової реакції педагога на ситуацію, що дратує (наприклад, порушення дисципліни на уроці).
   Нерідко вербальна агресія вчителя є своєрідною захисною реакцією на прояв агресії до нього з боку школярів. Вона, не будучи усвідомленою й продуманою, обумовлена миттєвим подразником (непокорою вимозі, дратівливою реплікою учня, шумом у класі та ін.). Завдяки такій вербальній поведінці педагог виплескує негативні емоції, захищаючись від прояву агресії. Агресія часто відразу передається учням, що обумовлено схильністю дітей переймати й копіювати агресивні мовленнєві дії. Передусім це стосується молодших школярів, найбільше схильних до наслідування. Тому, домагаючись миттєвої слухняності, дисципліни на уроці, учитель мимоволі виробляє в учнів (об'єктів своєї агресії) відповідну агресивну реакцію. Ворожі зауваження на адресу учня (“Ти мене дратуєш!”) або класу (“Ваш клас мене дістав!”) є недопустимі.
   Мовна агресія учителя втілюється найчастіше у відкритих формах (погрозах, ворожих зауваженнях, образах, категоричних вимогах), що породжують бар'єри комунікації (табл. 2). Так, погрози та обіцянки негативних наслідків (“Якщо це повториться, вижену з класу...”, “...викличу батьків”) можуть бути ефективними тільки стосовно слухняних учнів або боягузів. Блокуючий вплив цих мовних форм найчастіше зумовлений тим, що ними послуговується вчитель, який не зміг справитися з ситуацією продуктивним шляхом, чим засвідчив своє безсилля.
   У зухвалого учня може виникнути зустрічне бажання перевірити, як поводитиметься вчитель, якщо він не відреагує на цю погрозу. Замість того щоб налякати учня або змусити його замислитися над своєю поведінкою, мовленнєва агресія може спровокувати посилення напруги (“Не піду з класу, бо я нічого не зробив”, “Подивимось, чи насмілиться вчитель викликати мого батька, адже я знаю, що він від нього залежить”).

                                                                                                                                                 Таблиця 2

Репліки і висловлення вчителя, що створюють бар'єри комунікації

                                                                                                                                    Закінчення таблиці 2

   Осуд, критика, звинувачення (“Все, що ти зробив, нікуди не годиться”, “У мене більше нема сил з тобою сперечатися”, “Все це сталося виключно через тебе”) унеможливлюють досягнення комунікативної мети. Адже будь-яка особистість непросто сприймає негативну інформацію про себе, часто відгороджується від неї, шукає виправдань або слабких місць у позиції опонента, менше аналізуючи в цій ситуації свою поведінку чи намагаючись її змінити.
   Уникнення проблеми, відволікання уваги (“Викинь це з голови”, “Давай поговоримо про інше”, “Знайшов про що хвилюватися”, “Ти так переживаєш, начебто світ руйнується”) сигналізує учневі, що педагога його проблеми або не хвилюють, або він вважає їх дріб'язковими, або вважає учня дитиною, яка нічого не розуміє. В усіх випадках він негативно сприймає слова вчителя.
   Нерідко навіть і заслужена похвала учня (“І як воно у тебе так добре виходить?”, “Крім тебе, цього не може зробити жоден”) може негативно сприйматися ним. Бо таким прийомом вчитель може скористатися для того, щоб увійти в довіру до дітей, забувши, що вони дуже чутливі до фальші, нещирості. Якщо в учня неадекватно занижена самооцінка, то навіть щира, відверта похвала може ним відторгатися (“Він мене навмисно хвалить, бо жаліє або чогось від мене хоче”).
   Слово є дуже сильним інструментом у руках вчителя. Щоб досягти взаєморозуміння з учнями і їхніми батьками, він мусить уникати (не демонструвати в словах, тоні, інтонації) скептицизму, нестриманості, недовіри чи сумніву в позитивних якостях дітей, навіть якщо вони погано вчаться, порушують дисципліну. Вчитель є однією із знакових, авторитетних фігур для батьків і їхніх дітей, його оцінки, прогностичні судження мають для них неабияке значення. Тому його слова повинні містити в собі і бачення позитивних якостей дитини, і оптимістичний сценарій її майбутнього. При цьому доречно мати на увазі, що неврози (неврастенія, істерія, психостенія), психічні травми (страх, закомплексованість, різноманітні синдроми), моральна втома і виснаженість учня є результатом неосвіченості і низької етичної, мовленнєвої культури вчителя.
   Мовленнєва взаємодія вчителя з учнями має вибудовуватися на засадах рівноправності, взаємоповаги, моральності партнерів, супроводжуватися вживанням у мовленні необхідних формул етикету. Не менш важливою особливістю є її адекватний тон (спокійний, нейтральний) і вмотивований темп мовлення, уникнення різких оцінних суджень, іронічних зауважень, уїдливих натяків та інших негативних мовленнєвих проявів на адресу співрозмовника. Його слово може вселити дитині віру в себе, наснажити її силами, надихнути на добрі справи, а може принизити, зневірити, відгородити від людей. Тому вчитель має завжди про це пам'ятати.

Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.