Studentam.net.ua

   В Україні поширені 4 види молюсків з роду Batavusiana. Це B.nana, B.musiva, B.fuscula та B.irenjensis [6]. З них для території Центрального Полісся до наших досліджень було зазначено [1, 4, 8, 9] всього лише 3 види - B.nana, B.fuscula, B.musiva. В межах вказаного терену нами, виявлено крім цих видів роду Batavusiana, ще один, який раніше тут не був відміченим, - B.irenjensis. За нашими спостереженнями з цих молюсків на Центральному Поліссі домінує B.fuscula (зустрічальність його становить 12%), а B.nana, B.musiva та B.irenjensis є фоновими видами (зустрічальність їх становить 8,5, 5 та 2% відповідно).
   З водойм України відомо 6 видів Unio: U.conus, U.tumidus, U.rostratus, U.pictorum, U.limosus, U.mulleri [1, 2, 10, 6]. Для Українського Полісся до останнього часу з них зазначено було 5 (всі вищевказані, окрім U.mulleri) [11, 6, 9]. Усі вони виявлені нами на Центральному Поліссі. З Unionidae тут домінують U.rostratus, U.conus, U.tumidus і U.pictorum (зустрічальність їх становить 59, 44, 19, 12% відповідно). А U.r.gentilis, який 10-20 років тому був домінуючим на досліджуваному терені, зараз став фоновим (зустрічальність 7%). U.limosus взагалі нами виявлено лише поодинокими екземплярами (зустрічальність 2%).
   У водоймах України поширені 3 види роду Pseudanodonta - P.complanata, P.elongata, P.kletti [3, 4, 6, 9]. Фауна псевданодонт Центрального Полісся, за матеріалами наших досліджень, представлена єдиним видом - P.complanata, котрий виявляється дуже рідко і переважно поодинокими екземплярами (зустрічальність 2%). Зазначений раніше для цієї території [6] P.kletti в наших зборах відсутній.
   З підродини Anodontinae в Україні зустрічаються представники двох родів - Anodonta і Colletopterum. З Anodonta на теренах України виявлено 3 види - A.stagnalis, A.zellensis, A.cygnea [1, 2, 3, 10, 6, 9]. Всі вони відмічені й нами на Центральному Поліссі. З них тут найбільш численними є A.zellensis (зустрічальність 8,5%). З роду Colletopterum в Україні відомо 4 види - C.piscinale, C.minimum, C.ponderosum, C.subcirculare. На Центральному Поліссі, як і в інших ділянках Українського Полісся, виявлено 2 з них - це C.piscinale та C.ponderosum, вони є масовими (зустрічальність 46 та 20% відповідно).
   Загалом нами обстежено на теренах Центрального Полісся 59 пунктів збору, що дозволило провести порівняння фаун басейнів головних річок Центрального Полісся (Тетерева, Ужа, Уборті, Случі) за допомогою індекса фауністичної подібності Чекановського-Сьєренсена [12].
   Здійснені нами розрахунки виявляють високий ступінь подібності фаун перлівницевих басейнів річок, що несуть свої води до Прип’яті, - Ужа, Уборті, Случі (індекси Чекановського-Сьєренсена 41-49%), що можна пояснити однотипністю гідрологічних та гідрохімічних характеристик їх вод. Ступінь малакофауністичної подібності річок, що впадають у Прип’ять, і Тетерева, що несе свої води у Дніпро, дещо нижча (індекс Чекановського-Сьєренсена 33-36%).
   Представлена сукупність порівнянь дозволяє зробити висновок, що фауна перлівницевих різних регіонів Центрального Полісся має деякі відмінності, а це дає можливість виділити в межах вказаного терену окремі малакофауністичні комплекси. Фауна перлівницевих кожного з басейнів річок Центрального Полісся представлена 10-12 видами. Аналіз видового складу їх показав, що молюски родів Unio, Colletopterum, Anodonta досить рівномірно поширені по усьому цьому терену. Молюски ж з родів Batavusiana і Pseudanodonta частіше зустрічаються у басейнах річок півночі Полісся - Ужа, Уборті, Случі.

   2. Загальна екологічна характеристика перлівницевих.
   Перлівницеві як аеробні організми потребують для здійснення процесу дихання наявності кисню в середовищі їх існування. Насичення води киснем у поліських річках становить 85-100 [13], а в ставках - 120-200% [10]. Для забезпечення потреб у кисні для двостулкових молюсків достатнім є насичення ним води на 50%. За нашими спостереженнями, у Вільшанці (с.В.Фосня) при насиченості води киснем біля 60% зустрічаються C.piscinale (щільність населення його популяції 1-2 екз/м²). У найбільш насичених киснем поліських річках Уж і Уборть (11,2-12,1 мг 0₂/л) густонаселені популяції утворюють, як правило, стенооксибіонтні оксифільні види роду Batavusiana.
   Вуглекислий газ для більшості водних організмів є досить токсичним. Велика кількість його нагромаджується у водоймах, мулисті донні відкладення яких містять багато неокислених органічних речовин (чорні в’язкі мули), в яких постійно відбуваються процеси бродіння. У таких водоймах ми знаходили перлівницевих поодинокими екземплярами або не виявляли їх взагалі. У більшості поліських водойм і водотоків вміст вуглекислоти влітку наближається до аналітичного нуля, що не перевищує 4-5 мг/л. На півночі Житомирського Полісся в Уборті, яка живиться болотяними водами й тече по торфовищах, вміст вуглекислого газу у воді дещо вищий (до 20-26 мг/л) [11]. Така концентрація його не становить загрози для життя водних тварин. Але негативний вплив її все ж таки проявляється корозією вапнякових шарів черепашки, що ми неодноразово реєстрували у B.nana, B.fuscula, P.complanata, U.r.rostratus, U.conus, які живуть у ріпалі цих річок.
   Обов’язковою умовою існування перлівницевих є наявність у водоймі планктону та детриту, які вилучаються цими тваринами при фільтрації води. Отже, певна каламутність води - неодмінна умова існування цих гідробіонтів. Однак ступінь каламутності її залежить не лише від рівня розвитку в ній планктону і кількості детриту. В значній мірі він визначається швидкістю течії та характером донних відкладень. У річках з великою швидкістю течії каламутність води висока передусім через велику кількість завислих у ній часточок мінерального походження, що ускладнює роботу зябрового апарату перлівницевих. Через це фауна перлівницевих у таких водоймах звичайно бідніша як у якісному, так і в кількісному відношеннях. Оптимальними умовами щодо цього чинника для перлівницевих є літня прозорість води від 50 до 200 см. Вважають [14], що при прозорості води, меншій за 50 см ці тварини не живуть. Ми, однак, виявляли (Тетерів, с.Тетерівка) у великих кількостях U.conus, U.tumidus, U.r.rostratus, C.piscinale при літній прозорості води всього лише 12-20 см.
   Перлівницеві - стенобатні тварини. У великих річках вони зустрічаються лише в ріпалі, а в малих - як у ріпалі, так і в медіалі. В усіх обстежених нами водоймах статевозрілі молюски були зосереджені на глибинах від 30 см до 1 м. Молодь звичайно оселяється на більших глибинах, а підростаючи, вона пересувається ближче берега. Ці тварини здійснюють регулярні сезонні міграції. З настанням холодної пори року перлівницеві зосереджуються для зимівлі на глибинах біля 1,5-2 м.
   Одним із обмежуючих чинників, які визначають можливість існування перлівницевих у водоймах, є швидкість течії. Ці тварини віддають перевагу умовам швидкісного оліготипу: вони здебільшого оселяються на ділянках зі швидкістю течії до 0,1 м/с, хоча можуть зустрічатися й при швидкості течії до 1,5, а інколи навіть і до 3,5 м/с. Оскільки перлівницеві не мають пристосувань, призначених для прикріплення до субстрату, то вони можуть “вимиватися” і зноситися з місць поселення швидкою течією. Тому ці тварини переважно населяють слабкопроточні водойми і найчастіше зустрічаються не в основному руслі річок, а в їх рукавах, заплавах, якщо ж у руслових ділянках, то лише там, де швидкість течії незначна. Потрібно зауважити, що максимальна щільність поселення молюсків відмічається в місцях, які не зазнають прямої механічної дії води. Перлівницеві ніколи не оселяються на перекатах.
   Швидкість течії в значній мірі визначає у водоймах характер донних відкладень, які є субстратом оселення молюсків. Перлівницеві, як правило, входять до складу інфауни. При швидкій течії дрібні фракції донних відкладень вимиваються. Через це на кам’янистих та інших щільних субстратах ускладнюються умови закопування в них молюсків. Найбільш сприятливими для життєдіяльності Unionidae на Центральному Поліссі, як і в інших ділянках їх ареалу, є піщано-мулисті і мулисті донні відкладення, на яких ми спостерігали як найбільшу біологічну різноманітність, так і максимальний кількісний розвиток цих тварин.
   Активна реакція середовища (рН) в зонах існування Unionidae коливається в досить широкому інтервалі - від 6,5 (Уборть) до 8,9 (Тетерів). Перлівницеві віддають перевагу значенням мезотипу цього чинника і населяють здебільшого нейтрально-лужні водойми. Активна реакція середовища впливає на обмін речовин молюсків, визначаючи інтенсивність процесу фільтрації. Зміна рН середовища знижує тривалість та інтенсивність роботи їх гідрокінетичного апарату [15].
   Ступінь гумінізації води, котра свідчить про кількість розчинених у ній органічних речовин та суспендованих органічних часточок кислої природи, зумовлює інтенсивність перебігу усіх процесів життєдіяльності у молюсків. Оптимальні умови існування перлівницеві знаходять у водоймах із окислюваністю до 10 мг 0₂/л, тобто з оліготипом чинника гумінізації. Саме в таких водоймах популяції перлівницевих є найчисельнішими. Однак ці тварини можуть зустрічатися і при окислюваності до 14 і навіть до 20-24 мг О₂ на 1 л [5]. У таких випадках вони, як правило, не утворюють густонаселених популяцій. Нами виявлено низку видів перлівницевих (U.tumidus, U.conus, U.r.rostratus, U.r.gentilis, C.piscinale) у водоймах із окислюваністю 18,6-19,22 мг О₂/л (щільність поселення 18-20 екз/м²). Водойми з окислюваністю понад 20 мг О₂/л (політип гумінізації) непридатні для існування більшості цих молюсків.
   Перлівницеві - стеногалінні організми, що населяють лише прісні (олігогалінні) водойми. Одначе деякі Unio та Anodonta здатні тимчасово витримувати мезотип хлору [14]. В агалінних водоймах ці молюски не живуть. Не витримують вони і тривалого підвищення солоності води.
   Перлівницеві зустрічаються в досить широкому діапазоні мінералізації води (від 200 до 1000 і більше мг/л). У поліських водоймах ми виявляли цих молюсків при коливанні значень загальної мінералізації води від 147 (Тетерів) до 951 мг/л (Вільшанка).
   На формування молюскових ценозів суттєво впливає твердість води. З компонентів, які її зумовлюють, найбільше значення для молюсків мають водорозчинні сполуки кальцію. В тілі молюсків кальцій зосереджується в черепашці, м’яких тканинах та гемолімфі. Потреба в ньому задовольняється за рахунок вмісту кальцієвих сполук у їжі та у воді. Без надходження кальцію ззовні не сформується ембріональна черепашка глохідію. Безпосередній ріст тіла ембріонів відбувається без порушень теж лише при достатньо високому вмісті кальцію в середовищі. Окрім того, кальцій бере участь у багатьох процесах, пов’язаних з формуванням статевих продуктів, наприклад, він включений у механізм овуляції яйцеклітин. Кальцій також впливає на різноманітні процеси обміну речовин у молюсків [16]. Підвищенний вміст його у воді позитивно впливає на ріст та розвиток цих тварин. Так, ми відзначили, що U.r.rostratus з Тетерева (середній вміст Са²⁺ у воді - 82,8 мг/л), однакового віку з молюсками з Уборті (Са²⁺ - 9,7 мг/л), за розмірами в 1,5-2 рази більші. В Україні найчисленніші популяції перлівницевих приурочені до мезотипу карбонатної твердості води. Поліські водойми задовольняють цю їх потребу: вміст кальцію в них становить 10-80 мг/л.