1.1. Психологія як наука Психологія як наука має особливості, що відрізняють її від інших дисциплін. Як систему перевірених знань психологію знають в основному ті, хто нею спеціально займається, вирішуючи наукові і практичні завдання. Водночас як система життєвих явищ психологія знайома кожній людині. У науковому вжитку термін “психологія” вперше з'явився у XVI ст. Спочатку він належав до особливої науки, що займалася вивченням так називаних душевних, або психічних, явищ, тобто таких, що кожна людина легко виявляє у власній свідомості в результаті самоспостереження. Пізніше, у XVII-XIX ст., сфера досліджень психологів значно розширилася, включивши неусвідомлювані психічні процеси (несвідоме) і діяльність людини. У XX ст. психологічні дослідження вийшли за рамки тих явищ, навколо яких вони протягом сторіч концентрувалися. У зв'язку з цим термін “психологія” почасти втратив початковий, достатньо вузький, зміст, коли він стосувався тільки суб'єктивних, безпосередньо сприйманим і пережитим людиною, явищ свідомості. Проте дотепер, за сформованими сторіччями традиціями, за цією наукою зберігається її назва. З XIX ст. психологія стає самостійною експериментальною галуззю наукових знань. Що ж є предметом вивчення психології? Насамперед психіка людини і тварин, що включає багато суб'єктивних явищ. За допомогою одних, таких, наприклад, як відчуття і сприйняття, увага і пам'ять, уява, мислення і мова, людина пізнає світ. Тому їх часто називають пізнавальними процесами. Інші явища регулюють її спілкування з людьми, безпосередньо керують діями і вчинками. їх називають психічними властивостями і станами особистості; до їх числа включають потреби, мотиви, цілі, інтереси, волю, почуття й емоції, схильності і здібності, знання і свідомість. Крім того, психологія вивчає людське спілкування і поведінку, їхню залежність від психічних явищ і, навпаки, залежність формування і розвитку психічних явищ від спілкування і поведінки. Людина не просто проникає у світ за допомогою пізнавальних процесів. Вона живе і діє у цьому світі, творить його для себе з метою задоволення матеріальних, духовних та інших потреб. Для того, щоб зрозуміти і пояснити людські вчинки, ми звертаємося до такого поняття, як особистість. У свою чергу, психічні процеси, стани і властивості людини, особливо в їхніх вищих проявах, навряд чи можуть бути осмислені до кінця, якщо їх не розглядати залежно від умов життя людини, від того, як організована її взаємодія з природою і суспільством (діяльність і спілкування). Тому спілкування і діяльність також є предметом сучасних психологічних досліджень. Психічні процеси, властивості і стани людини, її спілкування і діяльність розділяються і досліджуються окремо, хоча в дійсності вони тісно взаємопов'язані і являють єдину мету, що називається життєдіяльністю людини. У табл. 1 подано основні поняття, через які визначаються явища, досліджувані в психології. Вони перераховані в лівій частині таблиці. У правій її частині наведено приклади конкретних понять, що характеризують відповідні явища. Зауважимо, що багато явищ, досліджуваних в психології, не можна беззастережно віднести тільки до конкретної групи. Вони можуть бути як індивідуальними, так і груповими, виступати у вигляді процесів і станів. Тому в правій частині таблиці деякі з перерахованих феноменів повторюються. Таблиця 1 Сукупність, досліджуваних сучасною психологією Основні типи явищ | Поняття | Процеси індивідуальні, внутрішні | Активність. Відчуття. Забування. Запам'ятовування. Засвоєння. Звикання. Ідеомоторика. Ілюзії. Інсайт. Інтроспекція. Константність. Мислення. Мова. Мотивація. Пам'ять. Пізнавання, Повторення. Потяг. Прийняття рішень. Уява. Рефлексія. Розуміння. Самонавіювання. Самоспостереження. Спогад. Сприйняття. Узагальнення. Умовивід. Уявлення. | Стани індивідуальні, внутрішні | Афект. Бажання. Біль. Відчуженість. Воля. Втома. Галюцинація. Гіпноз. Деперсоналізація. Диспозиція. Забобон. Задатки. Збудження. Егоцентризм. Ейфорія. Емація. Індивідуальність. Інтерес. Комплекси. Любов. Меланхолія. Мотивація. Намір. Напруженість. Настрій. Обдарованість. Особистість. Переживання. Переконаність. Потреба. Потяг. Почуття. Прагнення. Працездатність. Пристрасть. Рівень домагань. Ригідність. Рішучість. Розсіяність. Самоактуалізація. Самовладання. Самопочуття. Совість. Сором. Стомлення. Страх. Стрес. Схильність. Темперамент. Тривожність. Увага. Упертість. Установка. Уява. Уявлення. Флегматичність. Фобії. Фрустрація. Характер. | Процеси індивідуальні, зовнішні (поведінка) | Адаптація. Активність. Вправа. Гра. Гумор. Дія. Діяльність. Ехолалія. Засвоєння. Імпритинг. Міміка. Навичка. Навчання. Персоналізація. Повторення. Поразка. Потяг .Реакція. Ризик. Самоактуалізація. Самовизначення. Соціалізація. Творчість | Стани індивідуальні, зовнішні | Авторитетність. Виучуваність. Геніальність. Егоїзм. Експресія. Інтерес. Наполегливість. Обдарованість. Організованість. Працьовитість. Сугестивність. Темперамент. Фанатизм. Характер. Честолюбство. |
Продовження табл. 1 Основні типи явищ | Поняття | Процеси міжособистісні | Гра. Дружба. Емпатія. Звикання. Ідентифікація. Імітація. Комунікація. Комфортність. Лідерство. Проекція. Реакція. Суперництво. Спілкування. Фасилітація. Чутки. | Стани міжособистісні | Відчуженість. Згуртованість. Конфлікт. Любов. Негативізм. Ненависть. Норми групові. Організованість. Порозуміння. Психологічний клімат. Референтність. Симпатія. Статус. Сумісність. |
Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.
|