Соціальна психологія як самостійна галузь знання завжди намагалася задовольняти потреби суспільного життя. Найважливішою з них є інтенсифікація праці шляхом використання психологічних ефектів спільної діяльності.
Сучасне бачення проблем соціальної психології передбачає нові конкретні дослідження, які мають прикладне значення і збагачують соціально-психологічну теорію.
Предмет і завдання прикладної соціальної психології
Можливості використання положень соціальної психології на практиці були пізнані й розкриті на рубежі XIX— XX ст. Спершу соціально-психологічні знання застосовували у рекламній справі. Невдовзі прикладні соціально-психологічні дослідження стали на Заході системними. На вітчизняних теренах вони розпочалися пізніше (на початку 60-х років XX ст.). На багатьох підприємствах було розгорнуто дослідження соціально-психологічних чинників праці, а також впровадження рекомендацій психологів у практику. Стосувалися вони проблем адаптації новачків на підприємстві, ставлення персоналу до нововведень, взаємин у виробничих групах, групової ефективності, стилю керівництва майстрів, організаційних комунікацій та ін. Пізніше почали орієнтуватися і на розв'язання соціальних проблем. Практичні результати цих досліджень збагачували і соціально-психологічну теорію.
Нині прикладні пошуки вітчизняної соціальної психології зосереджені на різноманітних проблемах професіоналізму спеціалістів, їх уміння працювати в команді. Відповідно, певних переоцінок зазнали норми і принципи професійної діяльності, методи наукового дослідження. Активно вживаються у практику вивчення громадської думки, консультування політиків, підприємців, соціально-психологічні тренінги, іміджмейкерство, психотехнології. Проте якість їх результатів ще низька, що є наслідком недостатньої компетентності, соціально-психологічної підготовки багатьох спеціалістів.
Завдання прикладної соціальної психології випливають із її структури, предмета і функцій. Загалом призначення прикладної соціальної психології полягає в оволодінні навичками соціально-психологічної діагностики, консультування і психотехнологій (йдеться про студентів), а також у спрямуванні роботи практичних соціальних психологів. Отже, прикладна соціальна психологія реалізується і як соціальна практика, і як теорія. При цьому соціальну практику здійснюють практичні соціальні психологи (соціальні працівники) і академічні працівники (викладачі, наукові співробітники тощо). До практичного аспекту прикладної соціальної психології зараховують такі її напрями: соціально-психологічна діагностика; соціально-психологічне консультування; соціально-психологічний вплив (застосування соціально-психологічних технологій), надання соціально-психологічної допомоги. Отже, предмет прикладної соціальної психології охоплює закономірності психодіагностики, консультування і застосування психотехнологій у сфері соціально-психологічних явищ (А. Сухов). При цьому соціально-психологічна діагностика передбачає встановлення діагнозу (визначення конкретних характеристик соціально-психологічних явищ), соціально-психологічне консультування включає спілкування психолога-консультанта з індивідом, групою з метою встановлення діагнозу, надання психологічної допомоги, психотехніку впливу — соціальні зміни в організації, особистісне і професійне зростання індивіда, розвиток групи.
Предмет прикладної соціальної психології — закономірності діагностування, консультування і здійснення впливу на соціально-психологічні явища за допомогою психотехнологій у різних сферах, умовах і на різних рівнях.
У роботі практичного соціального психолога всі складові предмета прикладної соціальної психології реалізуються в єдності, оскільки він має справу із соціально-психологічними явищами та реальністю, що виникають у процесі суб'єктивного відтворення людьми об'єктивно існуючих соціальних відносин і соціальних спільностей на різних рівнях і в різних умовах. Йдеться про макрорівень (масові рухи, партії, соціальні інститути тощо), мезо-, тобто середній рівень (соціальні організації) та мікрорівень (малі групи), який охоплює і особистісний рівень, тобто соціально-психологічні характеристики суб'єкта. Умови, в яких виникають соціально-психологічні явища, прикладна соціальна психологія поділяє на нормальні, ускладнені, екстремальні. Вони можуть виявлятися в економічній, політичній, соціальній та інших сферах.
З урахуванням сфер застосування прикладної соціальної психології (соціальна практика, освіта населення, розвиток теоретичних знань) визначають її функції. Наприклад, функції прикладної соціальної психології у сфері соціальної практики полягають у розв'язанні конкретних проблем і регламентуються нормативними актами (положенням про психологічну службу, лабораторію, функціональними обов'язками практичних психологів). Відповідно виокремлюють функції: психологічної служби, її структурного елемента (лабораторії), конкретного психолога. Функціональні обов'язки конкретного психолога різноманітні. А його практика (соціально-психологічна експертиза, консультування та ін.) має дотримуватися таких положень етичного кодексу, як захист інтересів клієнта, конфіденційність у стосунках з клієнтами, повага до індивідуальних і групових відмінностей тощо.
В освітній сфері функції соціальної психології полягають у популяризації соціально-психологічних знань (видання спеціальної літератури) і професійній підготовці практичних соціальних психологів на відповідних факультетах вищих навчальних закладів. Насамперед практичні соціальні психологи навчають населення, поширюють соціально-психологічні знання (лекції, виступи на семінарах та ін.).
Функцією соціально-психологічної теорії є розвиток актуальних теоретичних досліджень (з'ясування закономірностей функціонування і прогнозування розвитку особистостей, груп, спільнот та їх взаємодії), наукове обслуговування прикладної соціальної психології, діяльності соціальних психологів-практиків, яке полягає у забезпеченні їх діагностичними та іншими стандартизованими уніфікованими методиками. Не менш значущою функцією вважають розроблення і впровадження нетрадиційних методик (екологічна психологія, вивчення ментальних характеристик особистості, групова психотерапія та ін.).
Як навчальна дисципліна, прикладна соціальна психологія покликана готувати спеціалістів, збагачувати спеціальними знаннями населення. Як теорія, вона повинна обслуговувати соціальну практику актуальними знаннями, методично забезпечувати професійну діяльність практичних соціальних психологів, чиї конкретні завдання регламентуються їх функціональними обов'язками.
Особливості прикладних досліджень у соціальній психології
Розвиток прикладних соціально-психологічних досліджень є одним із свідчень зростання суспільної ролі соціальної психології. І якщо фундаментальні дослідження спрямовані на з'ясування, обґрунтування психологічних законів розвитку явищ, об'єктів соціальної дійсності, то прикладні — на виявлення способів практичного застосування теоретичних знань. Водночас у розвитку цієї науки простежуються як позитивні (різні галузі народного господарства і культури все частіше фінансують соціально-психологічні дослідження), так і негативні (соціальна психологія не завжди здатна адекватно від реагувати на потреби практики, забезпечити належну якість досліджень) тенденції. Часто це зумовлено недостатнім загальним рівнем розвитку науки.
Як правило, практичні соціальні психологи працюють у психологічних службах державних органів (центри зайнятості, служби сім'ї, центри соціального захисту та ін.), недержавних структурах (підприємства, спеціалізовані центри, що займаються вивченням громадської думки, проблем конфліктології тощо). Все це зумовлює особливості функціональних обов'язків практичних соціальних психологів, які класифікують на вертикальні (“керівник — психолог”), договірні (“замовник — психолог”), горизонтальні (психологічна лабораторія, група та ін.). Сенсом їх діяльності є надання психологічної допомоги людям, соціальним спільнотам, зміна конкретних параметрів особистості. З цим пов'язане зростання уваги до соціально-психологічних досліджень, соціально-психологічних технологій, методик проведення тренінгів, розв'язання конфліктів та ін. Однак нерідко психологи-практики використовують сумнівні, науково не апробовані психотехнології. Даються взнаки і низький рівень їх компетентності, недостатня правова регламентація їх діяльності, недотримання професійної етики та ін. Усе це свідчить про необхідність поліпшення роботи вищих навчальних закладів, які готують практичних соціальних психологів, соціальних працівників, соціальних педагогів, а також розвитку нормативної бази (прийняття Положення про експертні ради, покликані здійснювати контроль за роботою практичних соціальних психологів, ліцензуванням їх діяльності; розроблення Положення про відомчу психологічну службу та ін.).
Не менш актуальним завданням є розвиток теоретичних засад прикладної соціальної психології. Прикладні соціально-психологічні дослідження характеризуються такими універсальними ознаками:
— наявність конкретного замовника. Це передбачає відносини “замовник — виконавець”, які регламентуються відповідними правовими нормами, наділяючи замовника і виконавця певними правами і обов'язками;
— наявність специфічної мови і термінології. Прикладні соціально-психологічні дослідження є сферою спілкування професійної науки з непрофесійним середовищем, що породжує проблему мови. Тому результати соціально-психологічного дослідження мають бути викладені у формі, доступній замовнику і придатній для використання на практиці;
— використання специфічних гіпотез. їх формулюють здебільшого на основі практичних міркувань. А власне наукове дослідження повинно своїми узагальненнями підтвердити або спростувати гіпотезу;
— деталізована система практичних рекомендацій, термінів, етапів їх впровадження у практику. Відсутність плану реалізації знижує рівень дослідження, підриває авторитет виконавця;
— використання власних критеріїв ефективності (розв'язання конкретного завдання, поставленого замовником);
— відмінність ролей “теоретика” і “практика”. Якщо теоретик продукує і отримує знання про певний процес, то практик намагається реально його поліпшити.
На відміну від академічних працівників, котрі спеціалізуються на дослідженні однієї проблеми, вітчизняні практичні соціальні психологи працюють і як діагности, і як консультанти, і як психотехнологи, а іноді діють тільки в одному напрямі (вивчають громадську думку, формують імідж тощо), використовуючи надбання різних наукових шкіл. На Заході соціальні психологи чітко дотримуються функціональних обов'язків і наукової орієнтації.
Прикладні соціально-психологічні дослідження можуть бути трьох видів:
1) описові прикладні соціально-психологічні дослідження. Це найпростіший і найдоступніший спосіб вивчення соціально-психологічної реальності, метою якого є отримання емпіричної інформації про неї;
2) аналітичні прикладні соціально-психологічні дослідження. Полягають у побудові емпіричних моделей соціально-психологічного явища;
3) оцінні прикладні соціально-психологічні дослідження. Використовуючи різноманітні моделі та засоби, оцінюють кінцеві результати цілеспрямованого втручання у соціальні процеси.
Така класифікація є умовною, оскільки у дослідженнях використовують елементи кожного виду.
Соціально-поихологічне дослідження пов'язане із втручанням дослідника у реальне життя індивідів, групи, у реальні відносини і умови життєдіяльності. Психолог не повинен порушувати цей природний процес відносин і діяльності.
Джерелом інформації для соціального психолога є людина. Уся стратегія прикладного польового дослідження (в реальних умовах) побудована на постійній взаємодії дослідника і людини чи групи людей, включених у реальний процес життєдіяльності; Якщо в лабораторних умовах вони більш-менш відключені від своїх життєвих проблем, налаштовані на “хвилю” експерименту, то під час польових досліджень поводяться, як завжди. Ця суттєва перевага польових досліджень (штатність ситуації) вимагає від дослідника пильної уваги навіть до малопомітних внутрішніх і зовнішніх змін (підвищена емоційність, байдужість, конфліктні відносини між членами групи, між керівниками і персоналом тощо).
На ефективність соціально-психологічних досліджень впливає час їх проведення. Наприклад, опитування у робочий час може порушити виробничий процес. Організація його після роботи, навчання пов'язана з ризиком, що не всі візьмуть участь у ньому, а ті, які погодяться, можуть бути втомленими, що певною мірою деформує інформацію. У кожному випадку потрібна конкретна методика: суцільне опитування, опитування “добровольців” та ін. Соціальний психолог має дотримуватися етичних норм під час досліджень, усвідомлювати моральну і соціальну відповідальність за їх результати й ефективність.
Ефективність соціально-психологічних досліджень засвідчують конкретні результати від упроваджень рекомендацій соціальних психологів, однак при цьому не варто обмежуватися їх підрахунком. Не менш важливим є соціальний розвиток групи, індивідів. Відомо, що здоровий соціально-психологічний клімат у групі сприяє підвищенню продуктивності праці, зміцненню дисципліни, є запорукою доброго настрою індивідів. Тому соціальний психолог повинен фіксувати і ці аспекти.
Проблема ефективності соціально-психологічних досліджень стосується не лише прикладної соціальної психології. Сучасному суспільству важливо, наскільки глибоко, всебічно, компетентно психологічна наука висвітлить його головні тенденції і найболючіші проблеми, сприятиме оптимізації відносин між людьми, умов для розвитку їх комунікативних здібностей і можливостей.
Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.
