|
Тема 16. "Перебудова" і розпад СРСР (2 год.) План 1. Пошуки шляхiв модернiзацiї суспiльства. Суперечливiсть перебудовних процесiв в Українi.
2. Початок українського нацiонального вiдродження.
3. Вiд Декларацiї про державний суверенiтет України до референдуму про її незалежнiсть. Реферати Українське студентство в боротьбi за державну незалежнiсть. Повернення української національної символiки. Список лiтератури 1. Акт проголошення незалежностi України // Вiльне життя. – 1991. – 28 серп.
2. Бiлинський А. Загадка Михайла Горбачова // Україна. – 1992. – №25.
3. Гарань О. Вiд створення Руху до багатопартiйностi. – К., 1992.
4. Горбачов зробив свою справу..? // Молодь України. – 1991. – 20 серп.
5. Грабович О. Крах Радянського Союзу та незалежнiсть України: Культурологiчнi та психологiчнi фактори // Сучаснiсть. – 1992. – №4
6. Грабовський С. , Ставроянi С. , Шкляр Л. Нариси з iсторiї українського державотворення. – К., 1995. – С. 446-458, 582-592.
7. Декларацiя про державний суверенiтет України. – К., 1990.
8. Жуковський А., Субтельний О. Нарис iсторiї України. – Львiв, 1992. – С. 151-157.
9. Iсторiя України: нове бачення: У 2 т. Т.2 / Пiд ред. В.Смолiя. – К., 1995. – С. 408-428.
10. Лановик Б., Матисякевич З., Матейко Р. Iсторiя України. – Тернопiль, 1995. – С. 380-387, 392-397, 399-403.
11. Литвин В. Полiтична арена України: Дiйовi особи та виконавцi. – К., 1994.
12. Малик Я., Вол Б., Чуприна В. Iсторiя української державностi. – Львiв, 1995. – С. 180-185, 199-200.
13. Останнi днi iмперiї... Першi роки надiї // Київськi вiдомостi. – 28 квiт., 4 трав.
14. Плачинда С. Україна в небезпецi // Лiтературна Україна. – 1991. – 14 березня.
15. Рубан В. Довга дорога до себе // Сучаснiсть. – 1992. – №1.
16. Субтельний О. Україна: iсторiя. – К., 1991. – С. 460-462, 490-496.
17. Указ Президiї Верховної Ради України «Про заборону дiяльностi Компартiї України» // Голос України. – 1991. – 3 вер.
18. Україна багатопартiйна: Програмнi документи нових партiй. – К., 1991.
19. ЦК КПРС i ЦК КПУ причетнi до перевороту // Вiльне життя. – 1991. – 28 серп. Методичнi поради 1. Розпочинаючи вивчення даної теми, потрiбно насамперед вiдзначити, що на середину 1980-х рр. криза в СРСР охопила всi сфери життя. Розладнана економiка хронiчно не забезпечувала потреб країни. Рiк у рiк падав рiвень життя населення. Зниження цiн на нафту i природний газ на мiжнародному ринку та агресiя в Афганiстані завдали нищiвного удару i без того критичному економiчному становi. Тотальний контроль душив будь-якi прояви незалежної громадської та особистої думки. Зазнали руйнацiї суспiльнi вiдносини, мораль, процвiтали корупцiя, казнокрадство, органiзована злочиннiсть. СРСР опинився перед прiрвою. Ця критична ситуацiя i змусила нового (з березня 1985 р.) генерального секретаря ЦК КПРС М.Горбачова на квiтневому партiйному пленумi 1985 р. оголосити про змiну економiчної, соцiальної та зовнiшньої полiтики. Був узятий курс на т.зв. «перебудову», «демократизм» i «гласнiсть».
Водночас, важливо звернути увагу, що, ведучи мову про «перебудову», її iнiцiатори мали на метi лише вдосконалення iснуючої системи. Йшлося про лiбералiзацiю в межах «оновленого соцiалiзму», про «повернення до ленiнських норм» i т.iн. Тому з часом поняття «перебудова» поступово втратило свiй змiст через притаманнi їй утопiчнi риси.
При висвiтленнi перебудовних процесiв в Українi слiд пiдкреслити, що певний час тут не спостерiгалося будь-яких змiн, оскiльки вiльна думка в Українi була винищена значно ретельнiше, нiж у Москвi, та й iдеологiчний вiддiл ЦК КПУ вкупi з вiдповiдними службами КДБ працювали бiльш цiлеспрямовано. У той час як на союзному рiвнi вiдбулися важливi змiни у складi вищого керiвництва, першим секретарем ЦК КПУ аж до осенi 1989 р. залишався одiозний В.Щербицький (Горбачов боявся швидко змiнювати ситуацiю в Українi, яка була надто важливою для СРСР у цiлому). Вiдтак у першi роки «пербудови» гласнiсть, проголошена в Москвi, мало змiнила обличчя республiканської преси, не кажучи вже про якiсь iстотнi зрушення.
Зазначте, що першу велику хвилю критики iснуючої системи в Українi викликало широке невдоволення урядовим трактуванням чорнобильської катастрофи, що стала для українцiв нацiональною трагедiєю. Особливе обурення було спрямоване проти злочинної безпечностi, з якою московськi бюрократи та їхнi колеги у Києвi приймали рiшення, що завдали непоправної шкоди населенню України. Поступово iз загостреним почуттям критицизму українцi зосередились i на iнших вадах суспiльного життя. 2. При висвiтленнi другого питання звернiть увагу, що роль першопрохiдцiв у захистi української культури, навколишнього середовища, лiквiдацiї так званих «бiлих плям» iсторiї вiдiграла Спiлка письменникiв України та її центральний друкований орган «Лiтературна Україна». Широкий розголос мали виступи О.Гончара, Р.Братуня, I.Дзюби, I.Драча, В.Яворiвського, Б.Олiйника та багатьох iнших. Почали вертатися в українську лiтературу твори В.Винниченка, представникiв «розстрiляного вiдродження», зокрема М.Хвильового, М.Кулiша, М.Зерова, iсторичнi працi М.Грушевського, М.Костомарова та iнших, забороненi твори I.Дзюби «Iнтернацiоналiзм чи русифiкацiя?», М.Брайчевського «Приєднання чи возз’єднання?», репресованих у роки «застою» В.Стуса, Є.Сверстюка, подружжя Калинцiв та iнших. Поступово стала вiдкриватися правда про такi сторiнки української iсторiї ХХ ст., як Центральна Рада, голодомор 1932-1933 рр., сталiнськi репресiї, ОУН-УПА; розгорнулася дискусiя про нацiональну символiку. Все це вело до розвiнчування радянських iдеологiчних штампiв.
Аналiзуючи суспiльно-полiтичний розвиток республiки наприкiнцi 80-х рокiв, зазначте, що в цей час стрiмко зростала полiтизацiя населення, вiдбулися першi масовi мiтинги, демонстрацiї, на яких звучала вимога глибоких демократичних перетворень. Створювалися полiтичнi клуби, просвiтницькi українознавчi органiзацiї (1987 р. у Львовi – «Товариство Лева», 1988 р. у Києвi – українознавчий клуб «Спадщина» та Студентське об’єднання «Громада»). Їх дiяльнiсть одразу ж виходить за межi суто просвiтницької i набуває полiтизованого характеру. Восени 1987 р. у Києвi виник Український культурологiчний клуб, який гостро критикував iснуючу систему, нацiональну полiтику центру. Наприкiнцi 1987 р. виходить з ув’язнення й повертається вУкраїну ряд вiдомих правозахисникiв, зокрема В.Чорновiл, М.Горинь, М.Горбаль (у сiчнi 1989 р. – Л.Лук’яненко, який мав 26-рiчний «стаж» полiтв’язня); вiдновлюється дiяльнiсть УГГ (створеної ще 1976 р.), видання «Українського вiсника». На початку 1989 р. створено Товариство Української мови iм. Т.Шевченка – першої широкомасштабної органiзацiї в республiцi, що перебувала поза партiйним контролем. Того ж року було засноване iсторико-просвiтницьке товариство «Меморiал», вiдновлено Наукове Товариство iм. Т.Шевченка, вiдбувся установчий з’їзд екологiчної асоцiацiї «Зелений свiт».
Окремо слiд зупинитися на створеннi Народного Руху України за перебудову, який став першим масовим полiтичним об’єднанням республiки. Його поява вiдображала об’єктивну необхiднiсть економiчного i полiтичного реформування суспiльства, нацiонального вiдродження України. В лютому 1989 р. г. «Лiтературна Україна» опублiкувала проект програми НРУ, розроблений iнiцiативною групою, до якої увiйшли представники Спiлки письменникiв України та Iнституту лiтератури iм.Т.Шевченка АН УРСР. А вже у вереснi того ж року вiдбувся Установчий з’їзд Народного Руху, головою якого обрано I.Драча. Цей широкий суспiльно-полiтичний рух об’єднав рiзнi полiтичнi сили: вiд комунiстiв-реформаторiв до членiв Української Гельсiнської Спiлки (колишньої УГГ) та iнших органiзацiй, що виступали з позицiй антикомунiзму.
Поза увагою не повинен залишитися процес формування в Українi полiтичних партiй; важливо охарактеризувати програмнi документи, тактику, показати їхнє мiсце в суспiльно-полiтичному життi. Зокрема, у березнi 1990 р. на базi УГС створено Українську республiканську партiю (голова – Л.Лук’яненко). У наступнi мiсяцi вiдбулися установчi з’їзди Української християнсько-демократичної партiї (лiдер – В.Сiчко), Української селянсько-демократичної партiї (С. Плачинда, В.Щербина та iн.), Соцiал-демократичної партiї України (А.Павлишин, А.Носенко) та ряду iнших. У вереснi 1990 р. створено Партiю зелених України, очолену Ю.Щербаком, яка виступала за збереження природи, культурної та iсторичної спадщини українського народу. Наприкiнцi того ж року оформилась Демократична партiя України (голова – Ю.Бадзьо) та Партiя демократичного вiдродження України (спiвголови – В.Гриньов, О.Ємець, В.Фiленко).
Далi доцiльно прослiдкувати основнi подiї суспiльно-полiтичного розвитку України кiнця 80-х перщої половини 90-х рокiв, зокрема шахтарський страйк 1989 р., вiдставку В.Щербицького, «живий ланцюг» мiж Київом та Львовом в сiчнi 1990 р., парламентськi вибори. Зазначте, що в ходi передвиборної кампанiї до Верховної Ради УРСР демократичнi сили республiки згуртувалися в Демократичний блок. Вiн виступав за реальний суверенiтет України, багатопартiйнiсть i полiтичний плюралiзм, рiвноправнiсть i рiзноманiтнiсть форм власностi, нацiональне вiдродження українського народу, за необхiднiсть прийняття нової Конституцiї України, легалiзацiя УГКЦ та УАПЦ. Проаналiзуйте результати виборiв, покажiть їх вплив на суспiльство. Звернiть увагу, що з обранням нового парламенту, вiн почав перебирати на себе всю полiтичну владу в Українi, яка досi належала ЦК КПУ. 3. Розглядаючи передумови прийняття Декларацiї про державний суверенiтет, слiд вiдмiтити, що цьому сприяли прийняття Декларацiї про державний суверенiтет Росiї, розгубленiсть депутатiв-комунiстiв через вiдставку В.Iвашка, постiйнi багатотисячнi мiтинги, що супроводжували роботу Верховної Ради, та шахтарський страйк, пiд час якого вимагалися департизацiя пiдприємств, нацiоналiзацiя майна КПРС, вiдставка союзного уряду М.Рижкова.
При аналiзi Декларацiї звернiть увагу, що вона стала першим рiшучим кроком на шляху до повної нацiонально-державної незалежностi. В своїй преамбулi цей документ проголосив «верховенство, самостiйнiсть, повноту i неподiльнiсть влади Республiки в межах її територiї та незалежнiсть i рiвноправнiсть у зовнiшнiх зносинах». Це створило по сутi основу для республiканської законотворчостi, незалежностi вiд союзного законодавства.
Далi важливо зупинитися на причинах та наслiдках студентського голодування в жовтнi 1990 р., розкрити суть загальносоюзного референдуму 17 березня 1991 р. та показати особливостi його проведення в Українi, дати оцiнку сепаратистським тенденцiям в окремих регiонах України та їх iнiцiаторам. При розглядi так званого «новоогарьовського процесу» слiд з’ясувати, яким було вiдношення до нього в Українi серед рiзних суспiльно-полiтичних сил.
Особливу увагу необхiдно придiлити Акту проголошення незалежностi України вiд 24 серпня 1991 р. Назвiть причини, що спонукали до прийняття цього доленосного документа, розкажiть про реакцiю на нього союзних органiв та свiтової громадськостi. Пояснiть, чим була викликана заборона дiяльностi КПУ.
Аналiзуючи пiдсумки Всеукраїнського референдуму на пiдтвердження Акта проголошення незалежностi України вiд 1 грудня 1991 р., треба зазначити, що вони засвiдчили прагнення українського народу до державної незалежностi, його бажання бути господарем на власнiй землi. Результати голосування «Так, пiдтверджую» 28,8 млн голосiв, або 90,32% вiд загальної кiлькостi населення, яке взяло участь у голосуваннi, гiдно увiнчують тисячолiтню iсторiю державотворення в Українi, знаменують її повноправне входження до свiтового спiвтовариства. Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.
|
