|
Оцінка та динаміка працездатності спеціалістів Зниження працездатності в процесі будь-якої трудової діяльності проходить за визначеними фазами, які характеризуються відповідною динамікою функцій організму.
В динаміці працездатності виділяють декілька періодів, або фаз, з різним ступенем деталізації (М.І. Виноградов, 1966 p.; А.О. Єгоров, В.П. Загрядський, 1973; В.П. Зінченко, 1974; І.А. Сапов, B.C. Щеголєв, Г.Л. Апанасенко, 1979 та ін.). Найбільше значення в цьому відношенні для спеціалістів має динаміка працездатності, запропонована Ф.П. Космолинським і ЕА. Дерев'янко (1962). В її основі лежать взаємовідношення між функціями організму, продуктивністю роботи і розвитком стомлення на фоні емоційно-вольової напруги з врахуванням максимальних можливостей організму.
Таким чином, продуктивність праці зумовлюється максимальними можливостями організму для виконання визначеної роботи й рівнем емоційно-вольової напруги, а також залежить від індивідуальних особливостей організму, ставлення до праці, почуття відповідальності та дії факторів і умов праці спеціалістів.
В динаміці працездатності для практичного використання визначають шість класичних періодів: впрацьовування, високої працездатності, повної компенсації, нестійкої компенсації, прогресивного зниження успішної роботи і кінцевого пориву. Така ж динаміка працездатності спостерігається протягом як коротких (політ, вахта, зміна), так і тривалих робочих циклів. Крім вказаних шести періодів, у спеціалістів доцільно виділяти ще два: підготовчий та відновлюючий. Всі ці стадії (періоди) можуть вважатись окремими функціональними станами спеціалістів.
Динаміка працездатності людини протягом робочого циклу (за Космолинським Ф.ПЧ Дерев'янко БА, 1962 р.)  ПЕРІОДИ ДІЯЛЬНОСТІ
I - ВПРАЦЬОВУВАНІСТЬ
II - ВИСОКА ПРАЦЕЗДАТНІСТЬ
III - ПОВНА КОМПЕНСАЦІЯ
IV - НЕСТІЙКА КОМПЕНСАЦІЯ
V - ПРОГРЕСИВНЕ ЗНИЖЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ
VI - КІНЦЕВИЙ ПОРИВ
1 - МАКСИМАЛЬНІ МОЖЛИВОСТІ ОРГАНІЗМУ
2 - ПРОДУКТИВНІСТЬ РОБОТИ
3 - ЕМОЦІЙНО-ВОЛЬОВА НАПРУГА
4 - СТОМЛЕННЯ
Підготовча стадія характеризується станом оперативного спокою, під яким розуміється готовність спеціаліста включитись в робочий процес. Хоча й робота ще не почалась, але організм готується до робочого навантаження, проходить мобілізація його функціональних можливостей. В результаті цього працездатність підвищується ще перед початком роботи. У молодих спеціалістів цей період може розтягуватись на декілька годин; організм непродуктивно витрачає при цьому свої енергетичні ресурси. Підготовча стадія відмічається перед польотом, маршем, заступанням на чергування, зміну. Головними ознаками підготовчого періоду є формування настанови на діяльність, мобілізація функціональних можливостей, посилення вегетативних процесів, які забезпечують енергетику організму.
Стадія впрацьовування характеризується поступовим зростанням функціональних можливостей організму, збільшенням продуктивності діяльності й одночасним пристосуванням людини до найбільш економного режиму виконання даної роботи. Об'єктивно відмічається поступове покращання якості й швидкості прямих й значне покращання побічних показників працездатності.
Зміни показників праці й функцій організму в стадії впрацьовування проходять не гармонічно, а з відомим початковим розладом між ними. Час, протягом якого наступає оптимальне співвідношення параметрів роботи й функцій організму, визначає тривалість цієї стадії. Виявлені зміни показників функцій організму свідчать про формування робочої домінанти та встановлення динамічного стереотипу.
Стадія високої (оптимальної) працездатності вважається основною в трудовій діяльності людини. Організм переходить на новий, найбільш економний рівень функціонування. Оптимальна працездатність визначається як здатність в заданих параметрах й конкретних умовах виконувати професійну діяльність при оптимальному функціонуванні систем організму. В цей період спостерігаються найбільш високі й стабільні прямі показники працездатності як наслідок адаптованості спеціаліста до умов діяльності. Тривалість цієї стадії залежить від інтенсивності роботи на постах та пунктах управління, а ті - від дії несприятливих факторів на організм.
Стадія повної компенсації характеризується деяким зниженням максимальних можливостей організму внаслідок появи втоми та її суб'єктивного прояву - стомлення. Але ефективність праці зберігається на попередньому рівні за рахунок емоційно-вольової напруги й використання компенсаторних механізмів організму.
В цій стадії праці побічні показники суттєво не змінюються. Разом з тим спостерігається деяке погіршення структури робочого процесу, що виражається в погіршенні пошукової діяльності й збільшенні часу, витраченого на виконання окремих елементарних операцій.
В практичній діяльності спеціалістів стадії оптимальної працездатності та повної компенсації можливо об'єднати в одну стадію оптимальної (стабільної) працездатності.
Стадія нестійкої компенсації (нестійкої працездатності) характеризується подальшим зростанням стомлення та зниженням максимальних можливостей організму. Зміна функцій організму в цей період носить виражений характер, іноді виходить за межі фізіологічних коливань. Прямі й побічні показники знижуються і в значній мірі залежать від зусиль волі. При цьому значно збільшуються скарги на погіршення самопочуття. Професійна працездатність знижується за рахунок порушення пошукової діяльності, збільшується кількість помилок, зменшується швидкість реакцій, збільшується кількість та тривалість відхилень від режимів роботи. Стадія прогресивного зниження продуктивності зумовлена подальшим розвитком стомлення і появою перевтоми у спеціалістів. В цей період виявляється однонаправлене погіршення показників функціонального стану організму. Відмічаються скарги на стомлення й значне погіршення самопочуття, які не проходять після регламентованого відпочинку. При виконанні професійної діяльності в ряді випадків спостерігаються грубі помилки, що можуть призвести до аварійних ситуацій, апатія до виконання обов'язків й бажання припинити роботу. Спроби підвищити працездатність не мають успіху, спеціалісти не можуть з необхідним рівнем надійності виконувати професійну діяльність, їм необхідно дати відпочинок до повного зникнення прикмет перевтомлення.
Стадія кінцевого пориву проявляється в кінці роботи, якщо відомий термін її закінчення. Працездатність людини значно підвищується за рахунок значної емоційно-вольової напруги й зумовленого цим використання психофізіологічних резервів. Внаслідок цього зовні виникає ефект відсутності прикмет перевтомлення, однак після закінчення роботи вони проявляються в більш вираженій формі.
Особливо важливими для підтримки працездатності спеціалістів є соціально-психологічні фактори: думки про близьку зустріч з рідними, про значимість й необхідність такої праці, уява про рівень своєї кваліфікації, яка повинна підтвердитись підтримкою високої продуктивності праці в умовах зниження працездатності при переборюванні стомлення.
Стадія відновлення починається з початком роботи, але найбільше виявляється після її закінчення. Із вчення І.П. Павлова відомо, що процеси виснаження та відновлення в організмі (в робочому органі) тісно пов'язані між собою і з процесами збудження і гальмування в ЦНС. Г.В. Фольборт (1951) встановив закономірність: всякий діяльний стан організму пов'язаний із втратою функціональних потенціалів, і чим більші ці втрати, тим інтенсивніший процес їх відновлення.
Аналізуючи дану закономірність стосовно до професійної діяльності, автор приходить до висновку, що коли до початку нового циклу роботи (чергування) стан функцій організму і рівень працездатності повертаються до початкового, то для конкретних умов праці діяльність відновлювальної функціональної системи організму ефективна й відпочинок достатній. Якщо цього не відбувається, значить або відновлювальна функціональна система недосконала і потребує корекції, або збільшені затрати функціональних резервів за попередній робочий цикл, які за відведений час повністю не прийшли до норми. Вважається, якщо стомлення не виходить за межі стадії повної компенсації, то це - нормальний стан працюючого організму. Якщо в процесі праці стомлення досягає стадії нестійкої компенсації й прогресивного зниження продуктивності, то воно служить сигналом до припинення роботи з тим, щоб не допустити розвиток перевтомлення й попередити різке зниження рівня безпеки праці.
Описана динаміка працездатності є орієнтовною. Не всі періоди виявляються чітко. На погляд авторів (І.А. Сапов, B.C. Щеголєв, Г.А. Апанасенко, 1979, М.С. Корольчук 1997, 1985) на практиці можливо виділити три основних періоди динаміки працездатності й функціонального стану організму — впрацьовуваність, відносно стійка працездатність й поступове її зниження. Автор роботи згоден з таким підходом до визначення, тому що на практиці дуже важко диференціювати між собою стадії високої працездатності, повної компенсації й нестійкої компенсації. Крім того, аналіз літератури та досвід практичного забезпечення показує, що підготовчу стадію можливо розглядати як одну з організаційних, а саме підготовча стадія, стадія виконання завдання, стадія відновлення. В динаміці працездатності спеціалістів пропоную виділяти:
1) стадію впрацьовування;
2) відносно стійкої працездатності;
3) нестійкої працездатності, як норми працездатності;
4) неухильного її зниження;
5) стадію кінцевого пориву. Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.
|
