|
Типи взаємин психіки і вегетатики Оцінюючи сполучення вегетативних процесів з психічними, можна виявити три типи взаємовідносин вегетатики з психікою.
Перший тип взаємовідносин будується на забезпеченні, обслуговуванні вегетатикою психічних процесів. В основі психічних процесів лежать фізіологічні механізми, при цьому психіка ніби управляє вегетатикою. їх взаємодія призначена забезпечувати оптимальний режим психічної діяльності.
Другий тип взаємовідносин полягає в тому, що вегетатика, наприклад, при стресі може приймати на себе функції, які з деяким допущенням можна розцінювати як забезпечення психічних процесів, але і як керування ними. Пояснимо це на прикладі. При високій температурі навколишнього середовища організм втрачає з рідиною активатори м'язової і психічної активності, тому люди відчувають почуття м'язової слабкості, апатію, небажання рухатися. Зменшення рухової активності сприяє зниженню процесу термогенеза, що веде до захисту організму від перегріву. У цьому випадку зниження рухової активності відбувається за рахунок зменшення м'язової сили і бажання рухатися, а також за рахунок апатії. Можна навести багато прикладів участі вегетативних механізмів у регуляції поведінки. Навіть у критичних ситуаціях поведінка людини регулюється свідомістю і волею, але це залежить від самої людини: наскільки вона зможе користуватися свідомістю і волею і наскільки соціальне оточення допоможе їй в екстремальній ситуації підкорити свою поведінку волі і розуму.
Третій тип взаємовідносин пов'язаний із захисними функціями вегетатики. У деяких випадках вегетативні функції різко посилюються і стають помітними як для оточуючих, так і для самого себе. Причому в чеканні небезпечної ситуації вегетативні функції, що забезпечують захист, можуть посилюватися. Переконливий приклад взаємозв'язку психіки і вегетатики показують дослідження в невагомості.
Під дією фактора невагомості виникають просторові ілюзії. Досліджуваним здається, що сила тяжіння не зникає, а починає діяти у протилежному напрямку, тобто виникає "тяга нагору". Ситуація, що викликає ілюзію про протилежний напрямок сили тяжіння, коли відсутня звична аферентація, пов'язана з гравітацією, яка уявляється людині неможливою (на неусвідомлюваному рівні). Виникає суб'єктивна можливість сигналу, неможливого з погляду людини немає захисної специфічної програми, адекватної даній ситуації, у результаті чого організм не може відреагувати відповідною програмою захисної поведінки. Проте захисне реагування здійснюється шляхом відмовлення від активної поведінки і включення вегетативної захисної активності, що нагадує розлад по типу морської хвороби.
Тривалий безупинний або перерваний стресор викликає практично в усіх людей, на яких він діє, пасивне поведінкове реагування, яке супроводжується симптомами активації вегетативного захисту.
Чому вегетативні реакції є захисними? Справа в тому, що вегетативний захист на відміну від захисної поведінки (агресії чи втечі), контрольованої свідомістю, подібного контролю не має, а тому не має специфічної спрямованості. Захисна реакція, що спостерігається, має широкий спектр проявів у вигляді деяких форм захисних вегетативних реакцій, таких як посилення екскреторно-евакуаційної захисної функції, гемоциркуляторної функції, регенеративної функції.
Посилення екскреторно-евакуаційної захисної функції. Гіпотеза виникнення реакції представляється в такий спосіб: на неусвідомленому рівні в інтеграційних центрах нервової системи актуалізується концепт проникнення в організм токсичних метаболітів або чужорідних речовин, що представляють неясну небезпеку для організму. Включається програма на видалення з організму цих агентів шляхом посилення екскреторно-евакуаційної функції (слюно-, пото-, сечовиділення, посилення антиперистальтики шлунка, дванадцятипалої і товстої кишок), наслідком чого є нудота, блювота, понос.
Посилення гемоциркуляторної функції. Концептуальна модель виходить з того, що неясна небезпека може стати реальною і потребує переходу від пасивного чекання до активної втечі, а тому включається програма посилення кровообігу і як результат - частішає пульс, підвищується AT та ін.
Посилення регенераторної функції - превентивна реакція на небезпеку пошкодження цілісності організму і можливу крововтрату, внаслідок чого спостерігається еритремія і збільшення числа інших елементів крові, що беруть участь у фагоцитозі і підвищенні імунних якостей.
Зазначені форми захисних вегетативних реакцій можуть проявлятися і як окремі форми, і як сукупність. Так, в одній групі спостерігали загальне підвищення AT, блювоту, тотальне посилення екскреторно-евакуаційної функції і т.д. В іншій групі були виявлені реакції центральних судин (підвищення тиску в центральній артерії сітківки ока) і реакції сердечних судин при незмінному AT.
Емоційний фон, на якому протікає діяльність, може змінити вегетатику. Так, зростання почуття відповідальності зменшує виразність проявів захисних вегетативних реакцій. Різке погіршення самопочуття і зниження показників діяльності можуть викликати стан монотонії, монотонні сенсорні навантаження у вигляді світлового миготіння й акустичних сигналів, швидке збільшення освітлення візуального поля.
Проведені форми реагування спостерігалися в умовах невагомості, яка володіє могутньою стресогенною дією, але подібні реакції різної інтенсивності характерні і для інших стресових впливів. Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.
|
