|
Гіподинамія та гіпокінезія Відомо, що рівень фізичного розвитку забезпечує ефективну професійну роботу і стійкість в екстремальних умовах.
Значення фізичного навантаження для спеціаліста будь-якого напряму безперечне.
Спеціальними дослідженнями доведено, що після 22-добової гіпокінезії професійна працездатність людини, яка не пов'язана з прямими фізичними навантаженнями, знижується на 16%, а кисневий борг при м'язовому навантаженні підвищується на 61-137% в порівнянні з контролем (Какурин Л.И., 1968).
На прикладі моряків показано, що в берегових умовах, крім занять фізичною підготовкою і спортом, моряки за добу проходять в середньому 12-15 км, а в період плавання - 2-4 км. Тому тривале обмеження руху (гіпокінезія) та силової активності (гіподинамія) призводить до значного зниження м'язового тонусу, до розвитку детренованості ряду органів і систем та помітного зниження працездатності (Новожилов Г.М., Короваєв В.М., 1972).
Значний інтерес викликають дані про зміни при гіподинамії та гіпокінезії функцій нервової та ендокринної систем та обміну речовин. Встановлено, що в цих умовах спостерігається підвищене стомлення, ослаблення пам'яті, збільшення кількості помилок, порушення сну. В цілому відмічається перевага гальмівних процесів в корі головного мозку і зниження його функцій (Стеклова Р.П., 1968).
Фізичне навантаження спеціалістів, особливо операторського напряму, пов'язане переважно зі статичними навантаженням, зумовлене тривалим перебуванням у вимушеній позі, не компенсує тривалого обмеження активного рухового режиму й шкідливо впливає на витривалість, працездатність і безпечну діяльність.
Тривала гіпокінезія та гіподинамія призводять до небезпечних для здоров'я людини наслідків — формування двох синдромів: вегето-судинної дистонії та нервово-психічної астенізації.
Однак потрібно відзначити, що в значній частині випадків зміни функцій організму не є патологічними, а мають адаптаційний характер. Адаптація - зміна умов (в даному випадку до зменшення рухового та силового навантаження), природний загальнобіологічний процес пристосування організму до нових умов життєдіяльності.
При тривалій дії комплексу шкідливих умов або високій їх інтенсивності в організмі можуть виникати компенсаторні реакції, спрямовані на зменшення дії шкідливих умов або їх ослаблення. Однак компенсаторні механізми у спеціалістів вивчені ще недостатньо, тому ефективною мірою в боротьбі з гіподинамією та гіпокінезією та мобілізації резервних фізіологічних можливостей організму фізичні вправи.
Використовуючи їх в період виконання професійної діяльності, ми повинні враховувати закономірності змін фізіологічних функцій і характер наступної професійної діяльності спеціалістів. Комплекси вправ, які проводяться, наприклад, перед вахтою, повинні містити деякі елементи відповідно до специфіки трудового процесу. В цьому випадку вони не порушують створений динамічний стереотип, а навпаки - сприяють його формуванню. Темп, ритм, кількість повторів, загальне навантаження встановлюють в залежності від ступеня вираженості екстремальних факторів, характеру трудового процесу, індивідуальної фізичної підготовленості й загального стану спеціаліста.
Систему фізичної підготовки можна вважати раціональною, якщо кумулятивний ефект всіх навантажень не виходить за межі фізичного стомлення, не призводить до перевтомлення та перетренування.
Таким чином, поняття "гіпокінезія" та "гіподинамія" не однозначні, хоча й іноді вживаються як синоніми. Гіпокінезія - це обмеження рухового навантаження, а гіподинамія — зменшення м'язових зусиль. Для різних спеціалістів в одних умовах більш характерна гіпокінезія, а в ряді випадків вона супроводжується гіподинамією (перебування в замкнутому приміщенні малого об'єму, малорухомий спосіб життя).
Немає жодного органу, на якому б не позначалася шкідлива дія гіпокінезії.
Обмеження руху прямо або побічно впливає на кровообіг, дихання, травлення, діяльність залоз внутрішньої секреції та обміну речовин. Крім того, активний рух - один з головних факторів підтримки нашої життєдіяльності, збереження здоров'я, підвищення працездатності й безпечної діяльності та забезпечення активного професійного і життєвого довголіття.
Гіпокінезія, згідно з рішенням ВООЗ, розцінюється як фактор ризику серцево-судинних захворювань, нервової системи, прискорення процесу фізіологічного старіння. Недолік рухової активності знижує реактивність організму, збільшує вплив негативних емоцій на здоров'я людини, знижує робоче напруження нижче оптимального і погіршує професійну діяльність та працездатність.
Головними прикметами стану, пов'язаного з гіпокінезією, вважаються: зменшення енергообміну, розвиток детренованості серцево-судинної та дихальної систем, перевага гальмівних процесів в корі головного мозку, ослаблення її регуляторних функцій. Такі зміни стану організму супроводжуються порушенням сну, підвищеним стомленням, ослабленням пам'яті, збільшенням кількості помилок, зниженням ефективності та безпеки професійної діяльності.
Небезпека для здоров'я спеціалістів виникає у випадках тривалої гіпокінезії без профілактичних заходів і психофізіологічного контролю, коли можуть сформуватись два головних синдроми: ве-гето-судинна дистонія та нервово-психічна астенізація.
Єдиним і досить ефективним заходом профілактики гіподинамії та гіпокінезії є фізичні вправи з врахуванням закономірностей зміни фізіологічних функцій та характеру наступної діяльності спеціаліста.
Основними оздоровчими заходами, за висновками ряду авторів (Смирнов К.М., 1978; Золіна З.М., 1976) слід вважати як такі, що зменшують негативний вплив гіпокінезії:
1. Вдосконалення робочого місця з тим, щоб зменшити фіксованість робочої пози.
2. Забезпечення сидінням, в конструкції якого була б можливість регулювання висоти за зростом спеціаліста.
3. Забезпечення періодичним виконанням робіт з чергуванням пози сидячи та стоячи.
4. Введення регламентованих пауз та перерв для виконання необхідного комплексу вправ.
5. Введення в режим функціональної музики.
6. Пропозиції ряду авторів щодо профілактики наслідків гіпокінезії: кожен день проходити не менше 10 км або 10 тис. кроків для збереження здоров'я. При відсутності фізичного навантаження затрати енергії на м'язову роботу повинні дорівнювати 300-800 ккал. Запитання для самоконтролю 1. Значення активного руху для спеціаліста операторського профілю.
2. Роль фізичних вправ в профілактиці гіподинамії та гіпокінезії.
3. В чому суть термінів "гіподинамія", "гіпокінезія"?
4. В чому полягає психофізіологічний зміст небезпеки гіподинамії та гіпокінезії для людини?
5. Які основні риси стану людини пов'язані з гіпокінезією та гіподинамією?
6. В яких випадках виникає загроза зниження рівня ефективної та безпечної діяльності для здоров'я людини? Практичні завдання 1. Проведіть аналіз свого фізичного навантаження та рухової активності за добу, тиждень під час навчання (трудової діяльності).
2. Вивчіть комплекс фізичних вправ, який би згодився Вам для профілактики гіподинамії та гіпокінезії.
3. Дайте загальні рекомендації спеціалісту з групи ризику по регулюванню та самоконтролю за фізичним навантаженням.
4. Зробіть опорний конспект за темою.
5. Виділіть за оглядом літератури теоретичні питання, що недостатньо висвітлюються в дослідженнях.
6. Які проблеми, теоретичні або практичні, найбільш важливі для Вашого колективу?
7. Які актуальні дослідження, пов'язані з гіподинамією та гіпокінезією, можливо провести в Вашому колективі для забезпечення ефективної та безпечної праці спеціалістів? Література для поглибленого вивчення 1. Апанасенко Г.Л. Эволюция биоэнергетики и здоровье человека. - СПб.: МГП Петрополис, 1992.
2. Клименко В.В. Механізми психомоторики людини. - К.: Фолио, 1997.
3. Коваленко Е.А. Патофизиология длительной гипокинезии. // Косм. биол. и авиакосмич. мед. -1976. - № 1.
4. Корольчук М.С. Актуальні проблеми психофізіології військової діяльності. - К.: МОУ, 1996.
5. Корольчук M.С. Практикум з психофізіології військової діяльності. - К.: КВГІ, 1997.
6. Корольчук М.С., Крайнюк В.М., Косенко А.Ф., Кочергіна Т.І. Психологічне забезпечення психічного і фізичного здоров'я. - К.: ВЛАДОС, 2002.
7. Лобзин B.C., Михайленко А.А., Попов А.Г. Клиническая нейрофизиология и патология гипокинезии. - Л.: Медицина, 1979.
8. Максименко С.Д., Соловіенко В.О. Загальна психологія: Навч. посібник. - К.: Владос, 2000.
9. Основные изменения в организме здорового человека при 120-суточном постельном содержании/ Ларин В.В., Крупина Т.Н., Михайловский Г.П., Тызул А.Я. - Косм. биол. и авиакосмич. мед. - 1970. - № 5.
10. Осьодло В.І. Психодіагностика та корекція функціональних станів операторів в умовах професійної діяльності. - Дис. канд. психол. наук. - К.: НУ ім. Т. Шевченка, 2001.
11. Тереньтьев В.Г. О реадаптации органов человека после пребывания и состоянии длительной гипокинезии и невесомости. // Воен. мед. журнал. - 1972. - № 3. Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.
|
