|
4.11.1. Характеристика типів акцентуації 1. Гіпертимний. Люди характеризуються надмірною контактністю, балакучістю, виразністю жестів і міміки. Вони енергійні, ініціативні, оптимістичні. Водночас їх легко вразити, роздратувати, вони погано переносять умови жорсткої дисципліни, вимушеної самотності, інколи не доводять до кінця почату справу і не можуть зосередитися на чомусь одному. Вони полюбляють старшувати над товариством і вирізняються підвищеним тонусом, веселощами, винахідливістю й дотепними витівками. У трудовій діяльності їхні визначальні риси — винахідливість і багатство ідей.
2. Застряглий. Люди характеризуються підвищеною здатністю до роздратування, стійкістю негативних афектів, підсвідомо завищеним честолюбством, хворобливою образливістю. За несприятливих умов можуть стати нетерплячими, незговірливими, за сприятливих умов — невтомними й цілеспрямованими працівниками.
3. Емотивний. Люди легко піддаються впливу інших, постійно шукають нових вражень, легко спілкуються з іншими людьми, не витримують самотності, не схильні до лідерства, вкрай байдужі до свого майбутнього — живуть виключно сьогоденням. Людей цього темпераменту вважають м'якосердими. Вони жалісливіші від інших, більше розчулюються, відчувають особливу радість від спілкування з природою, з творами мистецтва. Інколи їх характеризують як людей задушевних. Почуття в них відображає міміка. Особливо характерна для них плаксивість: вони плачуть, розповідаючи про кінофільм із печальним кінцем, про сумну повість.
4. Педантичний. Цим людям притаманні акуратність, сумлінність, надійність у справах, але вони можуть дратувати інших надмірним формалізмом і занудством. Вагаються у прийнятті рішень, нездатні до рішучих висновків. За несприятливих умов педантичні особистості можуть захворіти на невроз нав'язливих станів, за сприятливих — стають зразковими працівниками з великим почуттям відповідальності за доручену справу.
5. Тривожний. Цим людям притаманні тенденція переживати почуття власної неповноцінності, полохливість, сором'язливість. Вони часто очікують якихось неприємностей, навіть у звичних обставинах, рівень самооцінювання дещо занижений. Такі люди вирізняються невпевненістю, в якій відчувається елемент покірності, приниження. Чим яскравіше у тривожних (боягузливих) особистостей виявлена полохливість, тим імовірніша підвищена збудливість автономної нервової системи, яка підсилює соматичну реакцію страху через систему іннервації серця.
6. Демонстративний. Люди, схильні привертати до себе увагу, до удаваності, авантюризму, до витіснення зі свідомості неприємних фактів свого життя; прагнуть бути в центрі подій. Надмірна контактність, здатність відчувати партнера, "вживання в роль", підвищена емоційність, егоїстичність, розвинена фантазія. Вони можуть вирізнятися видатними творчими досягненнями. У негативній картині акцентуації лікарі вбачають психопатію, а в позитивній — власне акцентуацію.
7. Циклотимічний. Цим людям властиві періодичні зміни настрою залежно від зовнішньої ситуації: під час душевного піднесення вони поводяться за гіпертимним типом, під час спаду — за дистимічним. Радісні події не лише викликають у таких людей радісні емоції, а й супроводжуються загальною картиною гіпертемії: жадобою діяльності, підвищеною балакучістю, "фонтаном" ідей. Сумні події викликають пригніченість, а також сповільненість реакцій і мислення.
8. Збудливий. Притаманна імпульсивність поведінки, підвищена конфліктність, "в'язкість" мислення, нетерпимість до інших, недостатня керованість з боку інших людей. Інколи можуть виявляти жорстокість і піддаватися потягам. У міміці й словах вони демонструють роздратованість, відкрито заявляючи про свої вимоги. З дріб'язкових приводів сваряться з керівництвом і співробітниками, через що часто змінюють місце роботи. Навіть виконуючи важку фізичну роботу, збудливі люди отримують задоволення і мають вищі за інших показники.
9. Дистимічний. Цим людям притаманні низький рівень контактності, схильність до песимізму, небагатослівність. Ведуть відлюдний спосіб життя, рідко конфліктують з іншими людьми. Вони серйозні, сумлінні, віддані у дружбі, одначе занадто пасивні, мляві. їх легко розпізнають за сором'язливим і безрадісним виглядом. Міміка в них маловиразна.
10. Екзальтований. Таких людей спонукає до діяльності й заряджає енергією зовнішній світ. Уникають самотніх роздумів, потребують підтримки й визнання людей, мають багато друзів, комунікабельні, легко піддаються навіюванню. Охоче розважаються, схильні до непродуманих вчинків. Такі люди тішаться радісними подіями і поринають у розпач від печальних. Захоплення й пориви можуть ніяк не пов'язуватися з особистими стосунками. Любов до музики, мистецтва, природи, захоплення спортом, переживання з релігійних мотивів, пошуки світогляду — все це проймає екзальтовану людину до глибини душі. Цим темпераментом часто наділені артистичні натури — художники, поети. Питання для самоконтролю 1. Поняття про індивіда, особистість та індивідуальність як основні вияви людини.
2. Що розуміють під скерованістю особистості?
3. Що таке можливості особистості?
4. Провідні властивості особистості в системі характеру.
5. Характеристика системи самоуправління особистості.
6. Розкрийте суть психологічного механізму активності особистості.
7. Що здійснює особистість як самоправна система?
8. Які типи саморегуляції особистості.
9. Ендопсихічна та екзопсихічна структури особистості, їхня взаємодія.
10. Взаємозв'язок між психічними процесами, властивостями і станами у структурі особистості.
11. Психологічний і педагогічний підходи до формування особистості.
12. Розумове і трудове виховання особистості, їхній взаємозв'язок.
13. Суть морального виховання людини.
14. Естетичне і фізичне виховання людини.
15. Основні завдання екологічного виховання.
16. Суть громадського і правового виховання.
17. Поняття про толерантність та культуру міжнаціонального виховання.
18. Суть особистісно орієнтованого виховання.
19. Взаємодія особистості й колективу.
20. Назвіть основні причини виникнення конфліктів та шляхи їх подолання.
21. Поняття про акцентуацію особистості.
22. Характеристика гіпертимного, застряглого та емотивного типів акцентуації.
23. Педантичний, тривожний і демонстративний типи акцентуації.
24. Циклотимічний і збудливий типи акцентуйованих особистостей.
25. Характерні риси дистимічного та екзальтованого типів акцентуації. Завдання для самостійних досліджень 1. Яскраві особистості в історії людства і нашої держави. Якими якостями вони були наділені, чому за ними йшли інші?
2. Харизматичні особистості: міф чи реальність?
3. Екзальтовані особистості: художники, актори, поети. Що це: самонавіювання, патологія чи пророцтво?
4. Проведіть дослідження акцентуації особистості за допомогою тесту Шмішека (в якісних і кількісних показниках). Побудуйте модель організації та розставте кадри з урахуванням акцентуації.
5. Дослідження особистостей із сильною волею. Добре це чи погано для них та решти людей? Проаналізуйте діяльність і життя літературних і реальних персонажів. Теми рефератів 1. Спілкування і діяльність.
2. Конфлікт у взаєминах і шляхи його подолання.
3. Взаєморозуміння як важлива умова встановлення й розвитку міжособистісних стосунків.
4. Класифікація соціальних груп.
5. Принципи класифікації конфліктних ситуацій.
6. Конформізм і нонконформізм.
7. Психологічний механізм активності особистості.
8. Індивід, особистість, індивідуальність.
9. Психологічний і педагогічний підходи до формування особистості.
10. Акцентуація особистості. Використана та рекомендована література 1. Анциферова Л.Й. Некоторые теоретические проблеми психологии личности. — М.: Вопросы психологии. — 1978. — № 1. — С. 37—50.
2. Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання: Наук.-метод. посіб. — К.: ІЗМН, 1998. — 204 с.
3. Божович Л.Й. Личность и ее формирование в детском возрасте. — М.: Просвещение, 1968. — 464 с.
4. Леонгард К. Акцентуированные личности / Пер. с нем. — К.: Вища шк., 1981. — 392 с.
5. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка: Навч. посіб. — К.: ВАТ "КНДК", 2001. —608 с.
6. Общая психология. — М.: Просвещение, 1981. — 383 с.
7. Общая психология. — М.: Просвещение, 1986. — 464 с.
8. Педагогика / Под общ. ред. проф. А.П. Кондратюка. — К.: Вища шк., 1976. — 376 с.
9. Психология формирования и развития личности. — М.: Наука, 1981. — 368 с.
10. Рогов Е.Й. Настольная книга практического психолога в образовании: Учеб. пособие. — М.: ВЛАДОС, 1996.— 529 с.
11. Условия формирования и пути предупреждения неврозов и аномалий личности / Под ред. Г.К. Ушакова, Б.Д. Петракова. — М.: М-во здравоохранения, 1972. — 170 с.
12. Фіцула М.М. Педагогіка: Навч. посіб. для студентів вищих педагогічних закладів освіти. — К.: Академія, 2002. — 528 с.
13. Яценко Т.С. Активна соціально-психологічна підготовка вчителя до спілкування з учнями: Кн. для вчителя. — К.: Освіта, 1993. — 208 с. Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.
|
