|
4.7. Виховання в умовах інформаційно-освітнього середовища Молодь сьогодні постійно перебуває в інформаційному середовищі, оперує значною кількістю інформації, що передається з численних джерел: радіо, телебачення, преси, відео, аудіо, комп'ютерних підручників і глобальної мережі Інтернет. Тому специфіка інформаційно-освітнього середовища має трансдисциплінований характер, що випливає з вимог реалізації ідеї універсальності освіти в загальнокультурному контексті.
Інформаційно-освітнє середовище розглядається на основі інформаційного підходу, що відображає систему поглядів та ідей, які визначають розвиток молоді в адекватних умовах інформаційної реальності.
З таких позицій інформаційне освітнє середовище (ЮС) є сукупністю умов, що забезпечують діяльність та інформаційну взаємодію з розподіленими інформаційними ресурсами та вилученими користувачами, на підставі сучасних інтерактивних засобів інформаційних і комунікаційних технологій, що орієнтовані на формування високоосвіченої й духовно розвиненої особистості, здатної до соціалізації в сучасних умовах.
Головною умовою ЮС є реалізація низки переваг: концептування потенціалу найкращих педагогічних кадрів; ефективності технічних засобів навчання; послідовно впровадження авторських програм; забезпечення цілеспрямованого та взаємопов'язаного розвитку студентів.
З іншого погляду, по-перше, в умовах ЮС студент вільно знайомиться зі всіма типами загальних знань та спеціальними знаннями наукових дисциплін, набуваючи при цьому необхідних йому практичних навичок; по-друге, — організовує різнобічні взаємодії, обмін знань; по-третє, — організовує безперервний процес навчання.
Інформаційно-освітнє середовище прямо чи опосередковано впливає на процеси становлення особистості в сучасних умовах. Отже, воно виконує інформативну та комунікативну функції; а також сприяє реалізації тих видів діяльності, що пов'язані з використанням комп'ютера і засобами нових інформаційних технологій.
Структура виховання в ЮС є логічним продовженням та розвитком педагогічної системи, зі зміною лише змісту елементів, що викликає низку проблем:
1) відсутність теорії навчання в сучасних інформаційно-освітніх середовищах та відсутність її складової як понятійного апарату;
2) оптимальність складу навчально-методичних комплексів для ефективного навчання в сучасних ЮС і розміщення їх дидактичних елементів на різноманітних носіях, методик навчання тощо;
3) оптимізацію психолого-ергономічного подання навчального матеріалу, сприйняття його студентом в електронному вигляді та його усвідомлення;
4) готовність викладачів і студентів до взаємодії в умовах ЮС;
5) виховні проблеми, що викликані обмеженістю безпосереднього контакту учасників освітнього процесу.
Культура виховання в умовах інформаційно-освітнього середовища — це не уніфікування системи підготовки молоді, а створення єдиної моделі взаємодії викладачів і студентів з метою всебічного й особистісного розвитку майбутніх фахівців.
Аналіз інформаційної діяльності студента, пов'язаної з пізнанням довкілля, неминуче призводить до формування проблеми культури обробки, застосування, використання навчальної інформації у таких аспектах:
- комунікаційному, пов'язаному з синтаксисом і правилами інтерпретації повідомлень;
- прагматичному, пов'язаному з семантикою повідомлення та його перетворенням у знання-процедури;
- світоглядному, відображеному в процесах об'єктивізації інформації;
- кібернетичному, що визначає процеси передачі інформації в умовах певного інформаційного середовища;
- психологічному, пов'язаному з суб'єктивними процесами сприйняття, розуміння й обробки інформації.
Використання інформаційно-освітніх засобів у процесі виховання сприяє:
- підвищенню ефективності навчально-виховного процесу в галузі оволодіння умінням самостійного пошуку та подання знань;
- оволодінню загальними методами пізнання і стратегіями засвоєння навчального матеріалу;
- самостійному вибору режиму виховної діяльності, організаційних форм і методів навчання;
- розвитку творчої особистості, формуванню комунікативних навичок;
- переходу від традиційно-пасивної форми сприйняття інформації тими, хто навчається, до її активного пошуку й усвідомленого маневрування нею.
Усі перераховані аспекти є своєрідними засобами на шляху до формування професійно-компетентного фахівця.
Впровадження засобів нових інформаційних технологій (ЗНІТ) у навчально-виховний процес навчальних закладів надає можливість одержувати додаткову освіту. Реалізація унікальних можливостей ЗНІТ створює передумови розроблення методик, що орієнтовані на розвиток особистості тих, хто навчається. До таких можливостей належать:
- миттєвий зворотний зв'язок між користувачем та ЗНІТ;
- архівне збереження досить великого обсягу інформації з можливістю її передачі, а також легкого доступу й звертання користувача до центрального банку даних;
- автоматизація процесів обчислювальної інформаційно-пошукової діяльності, а також обробки результатів навчального експерименту з можливістю багаторазового повторення фрагменту або самого експерименту;
- автоматизація процесів інформаційно-методичного забезпечення, організаційного управління навчальною діяльністю й контролю за результатами засвоєння.
З таких позицій поширюються педагогічні цілі навчально-виховного процесу в умовах інформаційно-освітнього середовища:
- розвиток мислення (наочно-діяльнісного, наочно-образного, інтуїтивного, творчого, теоретичного видів мислення);
- естетичне виховання (за рахунок використання можливостей комп'ютерної графіки, технології мультимедіа);
- розвиток комунікативних здібностей;
- формування вмінь приймати рішення або пропонувати варіанти рішення складної ситуації (за рахунок використання комп'ютерних ігор, орієнтованих на оптимізацію діяльності щодо прийняття рішення);
- розвиток умінь здійснювати експериментально-пошукову діяльність (за рахунок реалізації можливостей комп'ютерного моделювання);
- формування інформаційної культури, умінь здійснювати обробку інформації (за рахунок використання інтегрованих пакетів користувачів, різноманітних графічних та музичних редакторів).
Напевно, культура виховання в сучасних умовах ЮС є визначальною у навчально-виховному процесі, тому мета виховання і навчання набуває іншого напрямку, а саме:
- розвиток уявлень про інформаційну картину світу, спільності закономірностей інформаційних процесів у системах різної природи;
- розвиток здібностей до швидкої адаптації в інформаційному середовищі діяльності, що змінюється;
- формування уявлень про роль і місце інформаційних технологій, інформаційний зміст трудових процесів у постіндустріальному суспільстві;
- вироблення стабільних навичок одержання й обробки, орієнтованої на індивідуальні особистісні запити інформації;
- пропедевтика подальшої інформаційної підготовки протягом усього життя. Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.
|
