|
4.3.1. Основні компоненти особистості Скерованість особистості, або вибіркове (селективне) ставлення людини до дійсності. Скерованість приховує різні властивості, систему взаємних потреб та інтересів, практичних установок. При цьому одні з компонентів скерованості домінують і мають провідне значення, тоді як інші виконують опорну роль. Домінуюча скерованість визначає всю психічну діяльність особистості. Наприклад, домінування пізнавальної потреби приводить до відповідного вольового та емоційного налаштування, що, у свою чергу, активізує інтелектуальну діяльність. Водночас природні потреби дещо гальмуються, повсякденні клопоти відходять на задній план (скажімо, ремонт квартири, закупівля продуктів, придбання меблів — якщо в цей час людина пише дисертацію чи монографію або складає іспити в навчальному закладі). Особистість починає обґрунтовувати доцільність свого захоплення, надавати йому особливої суспільної та особистісної значущості.
Можливості особистості — другий компонент, що охоплює ту систему здібностей, яка забезпечує успіх діяльності. Здібності взаємопов'язані і взаємодіють одна з одною. Наприклад, Спіноза був геніальним філософом, хоча проявив себе як талановитий шліфувальник оптичних лінз. Т.Г. Шевченко був геніальним поетом, а ще видатним художником, художню спадщину якого ще не повністю досліджено й оцінено. У В. Маяковського основний талант — поетичний, але він був і непоганим актором. Те саме можна сказати і про Є. Євтушенка, який знімався у фільмі в ролі С. Ціолковського.
Кожний із нас знає свою основну, провідну, здібність і підпорядковану їй ведену. Підпорядкована здібність, а точніше — здатність (в російськомовній термінології "способность" — це і здібність, і здатність) підсилює основну провідну здатність чи талант.
Вочевидь, на характер співвідношення здібностей впливає структура скерованості. Характер, або стиль поведінки в соціальному середовищі, є третім компонентом у структурі особистості.
Характер — складне синтетичне утворення, де в єдності виявляються зміст і форма духовного життя людини.
Хоча характер і не відображає особистості в цілому, проте становить складну систему її властивостей, скерованості й волі, інтелектуальних та емоційних якостей, типологічних особливостей, які виявляються в темпераменті.
У системі характеру також можна виокремити провідні властивості, передовсім моральні якості (чутливість або черствість у взаєминах із людьми, відповідальнє ставлення до суспільних обов'язків, скромність тощо), потім — вольові (рішучість, наполегливість, мужність і самовладання), які забезпечують певний стиль поведінки і спосіб розв'язання практичних завдань. Тому можна сказати, що морально-вольові якості становлять справжню основу характеру.
Система управління, яку зазвичай позначають поняттям "Я", буде четвертим компонентом структури особистості.
"Я" — утвердження самосвідомості особистості, воно здійснює саморегуляцію: підсилення або послаблення діяльності, самоконтроль і корекцію дій і вчинків, передбачення і планування життя й діяльності.
Самоуправління має велике значення в нормальному цілеспрямованому розумному житті та діяльності особистості, тому розглянемо його детальніше.
Академік І.П. Павлов зазначав, що людина — це система, яка сама себе регулює, підправляє і навіть удосконалює. Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.
|
