|
4.1. Індивід та особистість Людина народжується вже людиною. У маляти, яке з'являється на світ, конфігурація тіла забезпечує можливість прямого ходіння, структура мозку забезпечує можливість розвитку інтелекту, будова руки — перспективу використання знарядь праці тощо, і цим малятко — людина за обсягом своїх можливостей — відрізняється від дитяти тварини, яке за жодних обставин не може набути подібного фонду якостей.
Цим стверджується факт належності малятка до людського роду, що фіксується в понятті "індивід". Отже, в цьому понятті втілено родову належність людини.
Поняття "особистість" є дещо вужчим від попереднього. Особистість — категорія суспільно-історична. Особистість — об'єкт дослідження лише суспільних наук: історії, філософії, соціології, етики, естетики, психології, педагогіки і т. д.
Особистість — діяч суспільного розвитку, свідомий індивід, який посідає певне становище в суспільстві та виконує певну суспільну роль.
Роль — це соціальна функція особистості; наприклад, роль матері та батька у вихованні дітей; роль директора школи в управлінні колективом учителів та організації процесу навчання учнів.
Позиція особистості — це система її відносин. Суттєвими відносинами особистості є ставлення до матеріальних умов життя, до суспільства і людей, до себе, до власних обов'язків — трудових, громадських та ін. Ці відносини характеризують моральне обличчя особистості, її соціальні постанови.
Особистість — це свідомий індивід. Не можна зрозуміти суспільної ролі особистості, не аналізуючи її психології: мотивів діяльності, здібностей та характеру, а в деяких випадках — і особливостей її тілесної організації, наприклад, типу нервової діяльності. Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.
|
