|
2. Найбільш відомі сучасні дитячо-юнацькі організації України Педагогіку XX століття неможливо уявити без дитячих організацій. Вони надають можливість задовольняти дитячі потреби у товаришуванні та грі, формувати позитивні особистісні риси, корисні вміння та навички. Дитячі організації є найбільш ефективним інструментом втілення принципу паралельної дії. В 1990 роках в Україні створено або відновлено декілька дитячих організацій, які знаходяться в стані становлення і розвитку. Розглянемо найбільш масові та відомі з них.
СПОУ — спілка піонерських організацій України. Ця організація залишила назву піонерської, але за своєю програмою і характером вона не є спадкоємницею своєї радянської попередниці, хоча є правонаступником республіканської піонерської організації України. Вона не має політичної забарвленості, не орієнтується на якісь політичні партії. “Основною метою діяльності Спілки є захист прав та інтересів своїх членів, об'єднання зусиль для добрих і корисних справ, розвитку здібностей підростаючого покоління”. СПОУ вважає своїм завданням виховання у дітей любові до свого краю і народу, вивчення минулого України, збереження народних традицій, формування віри в себе, поваги до старших, своїх рідних і близьких, піклування про молодших, миролюбності, працьовитості, милосердя.
Зміст діяльності СПОУ відображено у програмі “Я — родина — Батьківщина”.
“Я” — це програма самопізнання та самовдосконалення. Піонер повинен знати, як розвивати свої здібності і фізичні можливості, ефективно використовувати вільний час, правильно оцінювати себе, дбати про зовнішній вигляд. Програма включає вміння бути чемним, гостинним, привітним товариським, піклуватися про власне здоров'я і загартовувати себе фізично, стежити за своїм зовнішнім виглядом.
“Родина” — передбачає знання свого родоводу, родинних традицій і свят, сімейного побуту, правил сімейних відносин. Піонер оволодіває вмінням записувати спогади, вести родовід, шукати історичний матеріал, підтримувати і примножувати сімейні звичаї, традиції і свята, цікавитися сімейною економікою, допомагати батькам у вихованні молодших членів сім'ї.
Напрям “Батьківщина” потребує від піонера знання історії своєї місцевості, географічних та економічних особливостей свого краю, його обрядовості та фольклору. Він повинен вміти збирати історичний матеріал, пропагувати народні традиції, виявляти екологічну активність, сприяти відродженню рідної мови, зберігати пам'ятники історії і культури.
Галстук піонера має сім кольорів веселки, що символізує життєрадісність і мальовничість дитинства. Ці кольори використовуються для назв семи орієнтирів конкретних справ гри “Піонер — значить перший”.
Червоний — червона калина. Тут пропонуються такі справи, як створення “Бабусиної світлиці”, збірки фольклорних творів та історичних даних про своє місто або село “Чиста криниця”, проведення фольклорного свята “Червона калина”.
Оранжевий — лідер. Кожен піонер повинен взяти на себе ініціативу у проведенні певної цікавої справи.
Жовтий — берегиня. В цьому напрямку передбачаються справи для зміцнення сім'ї, наприклад проведення в загоні родинного свята “Хата моя, біла хата” або “Щастя бути разом”. Тут кожна сім'я розповідає про своїх предків, показує сімейні реліквії, проводяться конкурси господарської вправності.
Зелений — краю мій лелечий. Напрямок екологічної активності піонерів. Можна підтримати екологічну операцію “Під єдиним небом”, оголошену газетою “Зірка”, розчищати русла малих річок, підтримувати рідкісних птахів, бездомних тварин, включитися в операцію “Зелений німб України” по відтворенню “зелених легенів” країни.
Голубий — повір у себе. Напрямок самовиховання піонера. Він формує у себе ввічливість і доброзичливість, повагу до батьків, родичів, друзів, піклується про фізичне здоров'я, свій зовнішній вигляд, розвиває різнобічні інтереси та ерудицію. Пропонується організувати в загоні диспути на теми: “Світ і в світі Я”, “Хто твій друг”, проводити свята іменинника.
Синій — допомагай. Йдеться про розвиток взаємодопомоги і практичних навичок господарювання дітей. Вони виявляють свої вміння під час організації “Бюро добрих послуг”, пунктів “швидкої допомоги”, піонерських ярмарок, кафе, майстерень дитячих саморобок, операції “Чистодвір”
Фіолетовий — котигорошко. На цьому напрямку передбачається розвиток туристських та спортивних навичок піонерів.
Вони повинні вміти орієнтуватися на місцевості за допомогою народних прикмет, складати топографічну карту, передбачати погоду, розпалювати вогнище та готувати їжу, використовувати їстівні рослини і лікарські трави, ставити намет, складати рюкзак, налаштовувати переправи, плавати, стріляти, водити мопед і картинг, робити ранкову фіззарядку, опанувати один з видів спорту. Пропонується проводити спортивні естафети “Старти надій”, туристські походи, експедиції, спортивні змагання, “школи виживання”.
У піонерських колективів можуть існувати групи-супутники для дітей від 6 до 10 років, які мають назву “Країна Барвінкова”. Ця країна має такі напрямки роботи.
Моя рідна Україна (народознавство, краєзнавство).
До кришталевих криниць.
Подорож у світ прекрасного.
Рости розумними, працьовитими.
Рости сильними — міцними — здоровими.
У колі друзів.
Жителі “Країни Барвінкової” мають свій значок, а кожен первинний колектив може мати власні емблеми і символи.
Скаутський рух. Він має найдавнішу серед дитячих організацій історію і найбільшу популярність у західних країнах. Життєздатність скаутського руху забезпечується використанням дитячої потреби у грі та романтиці, добре продуманою системою стимулювання дитячих зусиль, яка включає підйом дітей по сходинках їх скаутського статусу, збагачення знань та навичок, нагородження за старанність у самовдосконаленні (чого не вистачало старій піонерській організації).
Метою руху є формування у дітей громадянськості, патріотизму, лицарства, енергійності та практичності, прагнення допомагати іншим, допитливості, всебічної обізнаності, самостійності, фізичної досконалості. Ігрова діяльність займає у скаутів першорядне місце, втілюючись у туристичні походи, спортивні змагання, ігри на місцевості тощо. Існує традиційна символіка та атрибутика: прапори, клятва, емблеми, вітання, заклики, символічні жести, звукові сигнали, пісні, уніформа, рангові знаки на ній.
Головним елементом стимулювання скаутської активності є система ступенів (рангів), яка включає ступінь новачка, другу ступінь, першу ступінь, ступінь зірки, ступінь життя, ступінь орла і нагороди пальмовими гілками. Перехід до кожного вищого ступеню потребує оволодіння новими знаннями та навичками (наприклад, в'язанням вузлів, наданням першої допомоги, розпізнаванням отруйних рослин, готуванням їжі у туристських умовах тощо), участі у туристичному поході за певним маршрутом, активної роботи у скаутському загоні, зокрема патрулювання у денний та нічний час.
Для досягнення ступеню зірки та вище потрібно крім іншого одержати декілька значків відзнаки, кожен з яких присуджується за певний рівень знань у певній галузі людської діяльності. Скаут може за власним вибором претендувати на отримання значка за обізнаність, наприклад, у галузі сільського господарства, організації бізнесу, вітчизняної культури, історії, організації праці, тваринного світу, архітектури, мистецтва, астрономії, атомної енергії, автомеханіки, авіації, ботаніки, хімії, інформатиці, спорті та інших.
Треба відзначити як безумовно позитивний момент конкретність вимог для отримання наступного скаутського ступеню. Ось, наприклад, що потрібно скауту-новачку для здобуття знання скаута другого ступеню.
Показати, як працює компас, як розташовані сторони світу на карті, як розуміти умовні позначення на ній.
Використовуючи компас і саморобну карту, здійснити 5-мильний туристичний похід (або 10 миль на велосипеді) за згодою з скаутським лідером та батьками.
Взяти участь у п'яти активних справах загону чи патрулюванні, два з яких має відбутися вночі.
Під час знаходження в таборі показати вміння поводитися з ножем, пилкою і сокирою.
Використовуючи необхідний інструмент, підготувати дрова для вогнища.
Розкласти вогнище. Допомогти в приготуванні їжі та прибиранні.
Під час походу вибрати місце патрулювання, поставити намет і провести в ньому ніч.
Взяти участь у піднятті прапора або урочистій церемонії в школі, релігійному осередку, общині.
Взяти участь (мінімум одну годину) в проекті допомоги.
Уміти розпізнавати не менш як десять диких тварин, які водяться в даній місцевості, або їхні сліди.
Показати, як надавати швидку допомогу при зупинці дихання, сильній кровотечі, отруєнні.
Підготувати похідну аптечку та взяти її в похід.
Показати, як надається перша допомога при попаданні стороннього предмета в око, укусі тварини, яка може бути скаженою, пораненнях від скабки, цвяха, рибальського гачка, опіку другого ступеня, сонячному ударі, втрат свідомості.
Розповісти про правила поведінки на воді. Пропливти 50 ярдів, використовуючи два різні стилі.
Взяти участь у програмі попередження вживання тютюну, алкоголю та наркотиків в школі, окрузі, загоні. Обговорити цю програму з батьками.
Продемонструвати скаутський дух.
Взяти участь у конференції, яку проводить скаутмайстер.
Скаут ступені орла повинен одержати 21 значок відзнаки і носити їх на певному місці скаутської уніформи. Крім того він має спланувати і виконати якусь значну справу, корисну для загону, школи, округу, свого міста або селища тощо — “проект допомоги”. Цей проект схвалюється керівниками скаутської організації даного регіону та місцевою владою, до його виконання залучаються скаути нижчих ступенів.
Крім емблем (значків) шести скаутських ступенів існує чимало особливих відзнак, наприклад, за 50-мильний турпохід, значок за вміння поводитися з вогнищем, за похід по історичних місцях, за збереження оточуючого середовища, медаль за героїзм під час врятування життя людини та інші.
У скаутському русі діє розвинена система самоврядування. На чолі загону стоїть обраний скаутмайстер (не молодше 21 року), який спирається на груповий керівний орган-комітет. Скаутську організацію певної адміністративної одиниці очолює місцева рада з обраним уповноваженим (скауткомінером). Рада має свій виконавчий комітет. Організацією країни керує Головний скаут (чифекаут), що стоїть на чолі Національної ради. Найменшою скаутською групою є ден (щось на зразок піонерської ланки), декілька денів складають загін.
Скаутський рух намагається розвивати організаторські навички своїх членів через систему керівних посад і доручень. Так, наприклад, аби досягти ступеню орла, скаут повинен працювати на одній з посад: помічника командира патруля, командира дену, помічника капітана, інструктора, бібліотекаря, скарбника та інших. Найбільш відомим є рух скаутів-хлопців (бойскаутів), але існує і скаутська організація дівчат зі своєю програмою.
Українська скаутська організація “Пласт”. Це відродження українського скаутського руху, який був заснований в 1912 році доктором Олександром Тисовським. У 1989 році в Україні була створена опікунська рада, а в 1990 році утворився перший загін пластунів після отримання Україною незалежності. “Пласт” не залежить від політичних, релігійних і громадських організацій, його метою є всебічне виховання і самовиховання молоді, він поділяє загальні скаутські принципи, що відбито у тексті скаутської присяги: “Присягаю своєю честю, що робитиму все, що в моїх силах, щоб бути вірним Богові й Україні, помагати іншим, жити за пластовим законом і слухатися пластового проводу”.
Члени “Пласту” можуть бути: звичайними, дійсними, приятелями, добродіями, почесними, самітниками.
Звичайні члени — це два перші вікові Улади: Улад Пластунів Новачків (6-11 років) і Улад Пластунів Юнаків (12-17 років), яких приймає до Крайової Організації місцева Станичена Старшина.
До дійсних членів відноситься Улад Старших Пластунів (18-30 років) і Улад Пластунів Сеньйорів (понад 30 років). Вони мають право голосувати та бути обраними на будь-яку посаду в Крайові організації, місцевій Станиці чи Пластовій групі.
Приятелі “Пласту” — це члени гуртка Приятелів Пласту при Станиці (старше 18 років), які допомагають Пласту.
“Член Добродій Пласту” — це особа, яка внесла вагомий внесок у розвиток “Пласту”. Вони не голосують і не обираються на керівні посади, але можуть бути присутніми на всіх зборах з правом дорадчого голосу.
За ще більш значні заслуги надається титул “Почесного Члена Пласту” з такими ж правами, як у добродіїв.
Членами-самітниками вважаються особи, які відповідають вимогам дійсних членів, але які через віддаленість проживання не можуть входити в якісь групи. Вони мають право дорадчого голосу на зборах Крайової організації, можуть бути обраними до її керівних органів.
Відзнакою пласту є трилиста лілея, мистецьки вплетена в український герб-тризуб.
Найвищим керівним органом Крайової Організації Пласту є Крайовий Пластовий З'їзд (КПЗ), який вирішує всі основні питання діяльності “Пласту”.
Оскільки “Пласт” є скаутською організацією, його діяльність у принципі така, як і діяльність скаутських організацій у всьому світі.
Дитячо-юнацька козача організація “Джура”. Це історико-патріотична організація підлітків і юнаків, створена з метою їх виховання в дусі традицій і звичаїв українського козацтва, вона є незалежною і позапартійно-громадською. Метою діяльності “Джури” є “виховання духовно та фізично розвиненого юного покоління суверенної України на історично сформованих засадах козацького світогляду та способу життя”. Членом організації може стати хлопець будь-якої національності віком від 10 до 18 років, який згоден з її програмою. “Джура” прагне до співробітництва з іншими дитячими та молодіжними організаціями України та закордону і до прийняття її до Міжнародної організації бойскаутів.
Члени “Джури” діляться на молодших джур (10-12 років), джур (13-15 років) і старших джур (16-18 років). Молодші джури мають джур-зверхників з числа старших. Крім того, згідно з козацькою традицією, джури мають побратимів. Використовується традиційна козацька символіка: прапори, корогви, бунчуки, пірначі, булави та інші козацькі клейноди. Первинним осередком “Джури” є курінь, курені об'єднуються у козацькі коші, коші складають Крайові товариства джур, які вливаються у Всеукраїнське козаче товариство “Джура”. Всеукраїнською організацією керує Генеральна козача канцелярія, яку очолює Головний отаман “Джури”.
Зміст діяльності “Джури” полягає у оволодінні козацьким військовим мистецтвом, козацькими ремеслами, способом життя і господарювання, козацькою культурною спадщиною. Для цього проводяться заняття у літніх козацьких таборах, військово-спортивні змагання, козацькі походи, науково-практичні конференції, краєзнавчі, фольклорно-етнографічні експедиції та інше.
Спілка Української Молоді (СУМ). Завдання СУМ — об'єднувати українську молодь віком від 6 до 18 років і виховувати її в патріотичному дусі на свідомих, чесних і працьовитих людей, добрих громадян і відданих українців (-нок)-державників.
Молодше юнацтво СУМ об'єднує дітей від 6 до 12 років. Молодший СУМовець проходить ступені члена-кандидата, члена-прихильника і члена. Найменша структурна одиниця — Рій Молодшого Юнацтва, що складається з 6-15 членів. Два — п'ять Роїв об'єднуються у Кущ Молодшого юнацтва. Там, де діють два або більше Кущів, утворюється Станиця, на чолі якої стоїть Провід Станиці і Станичий.
Старше Юнацтво СУМ є спільнотою молоді від 13 до 18 років, воно включає членів і нових членів. Старше Юнацтво СУМ об'єднується в Рої, Курені і Коші.
СУМ має власну форму одягу та символіку: прапори, гімн, гасла, привіти та інше.
Програмні документи СУМу не визначають конкретних форм її діяльності; зміст цієї діяльності полягає у спільному проведенні дозвілля, задоволенні культурних потреб і інтересів, фізичному розвитку.
ПІДСУМКИ РОЗДІЛУ
Педагогічний вплив на дітей через громадську думку і органи самоврядування учнівської групи, тобто “паралельна дія” завжди був одним з найважливіших засобів і складовою частиною методики виховної роботи. В радянський період ідея виховного впливу через колектив співпадала із соціалістичною ідеологічною доктриною колективізму і тому набула популярності в педагогічній теорії і практиці, чому, зокрема, сприяв блискучий педагогічний талант А.С. Макаренка. У наш час методика “паралельної дії” втілюється в масовій школі тільки частково через відсутність такої важливої умови розвитку колективістських відносин, як продуктивна праця в дитячому колективі.
У післяперебудовний час виховання колективізму втратило своє колишнє глобальне значення, пов'язане з ідеологією, але не втратило загальнопедагогічної цінності важливої частини методики виховної роботи. В цьому плані організація шкільного і класного самоврядування, створення ціннісно-орієнтаційної єдності та емоційної ідентифікації членів дитячого колективу залишається робочою метою та інструментом виховання. Досягти відносин відповідальної залежності в умовах сучасної масової школи дуже важко, але навіть часткове згуртування учнівських груп і усунення стосунків, характерних для примітивних груп, є важливим педагогічним завданням і досягненням. Для цього в масовій школі існують реальні передумови і можливості, що створює і навчальна, і виховна позакласна робота, і творче використання учнівського самоврядування.
Особливу увагу треба звернути на розвиток гуманних стосунків між учнями, для чого необхідно проводити спеціальну роботу з активізації добрих почуттів учнів та підняття статусу всіх, а не тільки популярних завдяки природній товариськості дітей. Виразні зразки такої методики дає у своїх роботах Ю.М. Чесних.
Формування колективістських рис традиційно пов'язане з роботою дитячих масових організацій. У наш час існують можливості ще більш творчого і плідного, ніж раніш, використання цих організацій з урахуванням багатого світового досвіду, сучасної та національної специфіки. ПИТАННЯ ДО СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ З ТЕМИ “ФОРМУВАННЯ ДИТЯЧОГО КОЛЕКТИВУ” 1. Принцип “паралельної дії” та шляхи його впровадження у дитячому колективі.
2. Основні фактори згуртування дитячого колективу у практиці А.С.Макаренка та його послідовників.
3. Відмінність колективу від примітивної групи.
4. Основні прояви емоційного стану колективу.
5. Напрямки роботи по згуртуванню класного колективу у сучасних умовах.
6. Сучасні дитячо-юнацькі організації України. ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ З ТЕМИ “ФОРМУВАННЯ ДИТЯЧОГО КОЛЕКТИВУ” Мета заняття: домогтися чіткого розуміння студентами ознак та умов формування дитячого колективу. Сприяти формуванню у студентів самостійних уявлень і переконань у питанні про роль дитячого колективу у вихованні особистості в сучасних умовах. Завдання студентам. 1. Описати колектив випускного класу школи, в якому навчався студент, оцінити рівень його розвитку.
2. Підготувати виступ, в якому висловити свою думку про роль дитячого колективу в сучасних умовах виховання, про співвідношення виховання в колективі і мети: виховання гуманної, демократичної особистості. Завдання для самостійної роботи студентів. 1. Дослідити суттєві відмінності колективів молодших, середніх і старших школярів.
2. Скласти схему самоатестації колективу середніх класів.
3. Скласти схему самоатестації колективу старших класів.
4. Прорецензувати книгу A.M. Лутошкіна “Эмоциональные потенциалы коллектива”.
5. Прорецензувати книгу В.О. Сухомлинського “Методика виховання колективу”.
6. Підготувати виступ на тему: “Вплив формальних і неформальних груп на психологію середнього і старшого школяра”.
7. Підготувати бібліографію з проблем формування колективу за останніх 10 років.
8. Підготувати виступ на тему: “Типові внутрігрупові ролі сучасних підлітків і старшокласників”.
9. Розробити план виховних заходів для згуртування колективу одного з початкових класів.
10. Розробити план виховних заходів для згуртування колективу одного з середніх класів.
11. Розробити план виховних заходів для згуртування колективу одного з старших класів.
12. Підготувати виступ на тему: “Відмінності в поведінці в колективі дівчат і хлопців різного шкільного віку”.
13. Розробити систему перспектив колективу для одного з середніх і одного з старших класів.
14. Розробити схему учнівського самоврядування у загальноосвітні середній школі.
15. Підготувати виступ на тему: “Типи лідерів у початкових, середніх і старших класах”.
16. Підготувати виступ на тему: “Найбільш популярні дитячі організації в сучасній школі різних країн”.
17. Прорецензувати з позиції методики згуртування учнівського колективу книгу Ю.М. Честних “Путь к сердцу ученика”.
18. Прорецензувати з позиції згуртування учнівського колективу книгу Ю.М. Честних “Открыть человека”. ЛІТЕРАТУРА ДО ТЕМИ Білоусова В.О. Етика взаємин у шкільному колективі. — К., 1984.
Веселкова республіка. Координаційна рада спілки піонерських організацій України. Методичне видання. — Київ, 1993.
Дитячі та юнацькі організації України. Витоки. Газета освітян Київщини. З жовтня 1992.
Иванов И.П. Энциклопедия коллективных творческих дел. — М.,1989.
Коломинский Я.Л. Психология детского коллектива. — Минск, 1984.
Крикунов А.С., Чернышев А.С. Социально-психологические аспекты работы классного руководителя. — Курск, 1981.
Лутошкин А.Н. Как вести за собой. Старшеклассникам об основах организационной работы. — М., 1981.
Лутошкин А.Н. Эмоциональные потенциалы коллектива. — М., 1988.
Макаренко А.С. Педагогічна поема. — К., 1977.
Макаренко А.С. Прапори на баштах. — К., 1988.
Макаренко А.С. Методика виховної роботи. — К., 1990.
Мудрик А.В. Общение школьников. — М., 1987.
Сухомлинский В.А. Методика воспитания коллектива. — М., 1981.
Честных Ю.Н. Путь к сердцу ученика. — М., 1989.
Честных Ю.Н. Открыть человека. — М., 1991.
Шацкий С.Т. Бодрая жизнь. Пед. соч. в 4 т. Т.І. — М., 1981. Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.
|
