|
§ 9.1. Двоїстий характер функцій конфлікту У повсякденному житті склалося досить однозначне відношення до конфліктів як до негативних явищ. Виникнення конфлікту в цеху чи відділі, у родині чи в дружньому колі розглядається як симптом неблагополуччя, і сили зацікавлених сторін спрямовуються на його подолання. Ті, хто визнає конфлікт небажаним явищем, вважають його руйнівником нормально функціонуючої соціальної системи. На їхню думку, у своїй основі конфлікт не притаманний системі і виникає тоді, коли активізуються сили, що прагнуть створити нестабільність у даній системі. За допомогою механізму гомеостазу система повертається в стабільний стан.
Інша наукова традиція розглядає конфлікт як необхідний компонент соціальних відносин. Така точка зору присутня у працях Аристотеля, Гоббса, Гегеля, Вебера, Маркса, Козера, Дарендорфа. Відповідно до неї факт дефіциту в суспільстві сам по собі достатній, щоб викликати конфлікт. Кожна людина прагне збільшити свою частку дефіцитних ресурсів і, якщо необхідно, за рахунок інших.
На думку Л. Козера, внутрішні соціальні конфлікти, які не суперечать прийнятим основам внутрішньогрупових відносин, як правило, носять функціонально-позитивний характер.
Наявність протилежних точок зору на роль конфліктів у житті особистості і груп різного рівня спостерігається також протягом усього часу вивчення конфліктів вітчизняними фахівцями.
Отже, основні функції конфлікту можуть бути об'єднані в блок конструктивних і блок деструктивних функцій. Оцінюючи їх, необхідно мати на увазі наступні обставини.
1. Неоднозначність оцінок і суперечливість результатів експериментальних досліджень висвітлили відсутність чітких критеріїв розрізнення конструктивних і деструктивних конфліктів. Наявність таких критеріїв дозволило одержати разом з оцінками існуючого характеру стосунків людей у колективі і прогноз їхнього можливого розвитку. Межа між конструктивними і деструктивними функціями, здавалося б, досить чітко переглядається в теорії, помітно втрачає свою однозначність, коли доходить до оцінки наслідків конкретного конфлікту.
2. Важко дати узагальнену оцінку позитивної і негативної ролей конфлікту. Переважна більшість конкретних конфліктів має одночасно і конструктивні, і деструктивні функції.
3. Конструктивність і деструктивність конкретного конфлікту залежать від багатьох факторів, основними серед яких є особливості процесу розв 'язання конфлікту і насамперед його результати. Якщо конфлікт розв'язується цивілізованими способами, а в результаті розв'язання перемагає права сторона чи, ще краще, — у виграші залишаються обидві сторони, то такий конфлікт буде конструктивним. У протилежному випадку конфлікт деструктивний.
4. Ступінь конструктивності і деструктивності конкретного конфлікту може мінятися на різних стадіях його розвитку.
5. Необхідно враховувати, для кого з учасників конфлікту він конструктивний, а для кого — деструктивний. Якщо метою однієї зі сторін може бути усунення протиріччя, то метою іншої сторони може бути збереження статусу-кво, відхилення від конфлікту або розв'язання протиріччя без протиборства. У конфлікті можуть бути зацікавлені не самі опоненти, а інші сили, які провокують конфлікт. Тому функції конфлікту з позицій різних учасників можуть оцінюватися по-різному. З огляду на ці обставини, розглянемо основні функції конфліктів щодо опонентів і їхнього соціального оточення. Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.
|
